Розвиток сільського господарства залежить не лише від роботи професіоналів, а й від ініціативи тих, хто з дитинства захоплюється технікою та експериментами. Школярі теж можуть зробити свій внесок у цю справу: вирощувати нові культури на навчальних ділянках, конструювати сільськогосподарський інвентар і створювати компактні механізовані пристрої, що полегшують працю на землі.
Юні техніки нерідко пропонують прості й оригінальні рішення, які цілком можна втілити в умовах звичайного шкільного гуртка. Наприклад, учасники гуртка автоконструювання Палацу піонерів і школярів імені І. К. Крупської розробили парник, який вирізняється простою конструкцією та доступністю матеріалів. Повторити його зможуть і інші початківці-конструктори.
Про те, як влаштований цей парник і як виготовити його своїми руками, ми попросили розповісти керівника гуртка автоконструювання Костянтина Івановича Круглікова.
Конструкція парника, загалом, традиційна — це коробка зі склепінчастою покрівлею з поліетиленової плівки. Матеріал бортів коробки — дерево або, як у нас, шифер; він довговічніший. Між собою листи шиферу з’єднані алюмінієвими кутниками та кадмійованими болтами М5.
До бічних бортів із кроком в один метр пригвинчені опори, на які насаджуються дуги склепіння. Зроблені вони з алюмінієвих гімнастичних обручів Ø 900 мм. Останні розпиляні і за шаблоном розігнуті до Ø 1200 мм.
Половини кожної новоотриманої окружності використано для дуг, а відрізані й випрямлені кінці — для опор. З’єднані між собою вони сталевими стержнями, запресованими в опори.
1 — дуга, 2 — дерев’яна пробка, 3 — стійка, 4 — болт М5, 5 — рейка-фіксатор, 6 — петля напіврами, 7 — болт-шарнір, 8 — втулка, 9 — планка напіврами (50X25 мм), 10 — штапик (16X13 мм), 11 — планка окантовки (50X25 мм), 12 — поліетиленова плівка (один шар), 13 — штир, 14 — опора дуги, 15 — збірник, 16 — пластина кріплення окантовки, 17— еластичний шнур, 18 — кільце, 19 — борт парника, 20 — штир-фіксатор.
Торцеві дуги прикріплені шурупами по центру ще й до стійок, які, у свою чергу, пригвинчені до бортів коробки. Ці стійки відіграють важливу роль у конструкції парника. Річ у тім, що, крім дуг, вони несуть на собі напіврами та рейки-фіксатори.
Напіврами є з обох боків парника і призначені для його провітрювання. Їх піднімають, як кришки валіз, і фіксують у вибраному положенні рейками або перекидають на один бік, що дає змогу зовсім відкрити парник.
Напіврами зроблені зі збитих дрібними цвяхами дерев’яних планок і штапиків, між якими затиснута поліетиленова плівка склепіння. До торцевих стійок планки прикріплені шарнірно: петлями та болтами М5.
У бічні штапики вмонтовані кільця з дроту і до них, паралельно дугам склепіння, прив’язані еластичні шнури. Вони підтримують поліетиленову плівку в натягнутому стані, коли парник повністю закритий. Тим самим виключається ляскання плівки під різкими поривами вітру і, як наслідок, її руйнування.
Коли ж парник відкритий, плівка збирається особливими захоплювачами, прикріпленими до бічних планок із внутрішнього боку напіврам, — збірниками.
У закритому положенні напіврами щільно прилягають до окантовки, теж збитої з дерев’яних планок і прикріпленої до бортів металевими пластинами та болтами.
Парник установлюють на грядку і трохи заглиблюють у ґрунт. Щоб уникнути передчасного псування елементів конструкції, їх попередньо фарбують олійною фарбою. Після закінчення городнього сезону парник розбирають і складають у підсобне приміщення до наступної весни.