«Метелик» — так називається цей спортивний швертбот. Тисячі подібних суденець борознили акваторії озер і водосховищ у багатьох країнах світу. Особливо популярні судна такого класу в Чехословаччині та НДР. Парусники ці не є монотипами, тобто не мають суворо визначеної форми. Правила допускають при збереженні основних розмірів судна як модифікації його обводів, так і використання різних матеріалів для виготовлення корпуса. Один із конструктивних варіантів «Метелика» ми й пропонуємо увазі наших читачів.
Розміри парусника такі: найбільша довжина — 3,35 м, найбільша ширина — 1,6 м, площа вітрильності — 8 м2.
Наведені креслення і технологія побудови суденця розраховані на використання пресованого картону (оргаліту). Причому весь корпус утворено з одного листа товщиною 3 мм.
1 — форштевень, 2 — штаг-путенс, 3 — дека, 4 — перебірка, 5 — степс, 6 — бімс, 7 — вант-путенс, 8 — швертовий колодязь, 9 — шверт, 10 — кокпіт, 11 — перебірка кокпіта, 12 — транець.
Для цього знадобиться лист розміром 1640X3400 мм. Його розмічають з обох боків. Розташування ліній на лицьовій і зворотній сторонах листа показано на рисунку 2. Перпендикулярно до лінії ДП слід провести прямі; згодом тут будуть встановлені перебірки. Їхнє розташування показано на рисунку 1.
Після розмітки зайвий матеріал видаляють. Потім картон надрізають по лініях згину приблизно на половину його товщини. Надрези роблять лише з боку ліній розмітки. Цю операцію слід виконувати дуже акуратно, щоб не прорізати картон наскрізь.
Далі з п’ятиміліметрового оргаліту вирізають транець. У його діаметральній площині (по осі симетрії) приклеюють будь-яким водостійким клеєм дерев’яну рейку, на якій буде встановлено рульовий пристрій.
Тепер приступаємо до складання корпуса. Розмічений і надрізаний лист оргаліту згинають, як показано на рисунках, і до отриманої заготовки струбцинами кріплять транець; таким самим чином з’єднують листи і в передній частині корпуса, утворюючи форштевень. Не забудьте, що він має бути підсилений вставкою з деревини твердих порід — дуба або ясена.
Остаточно транець фіксують на корпусі смужками склотканини (у 2— 3 шари), просоченими епоксидним клеєм. Точно так само зсередини і ззовні проклеюють і перегини корпуса.
Після отвердіння смоли в корпус вклеюють перебірки з оргаліту товщиною 5 мм або фанери товщиною 3—4 мм.
Пристрій швертового колодязя зображено на рисунку 1. Збирають його на клею і шурупах із фанери товщиною 5 мм і соснових рейок. Перед вклеюванням у днище прорізають щілину. Розмір щілини, так само як і ширина швертоколодязя, визначається товщиною шверта. Кріплення колодязя до днища — епоксидним клеєм і шурупами з подальшим проклеюванням місця стику смужками склотканини.
«Метелик» має самовідливний кокпіт, що суттєво полегшує встановлення швертбота на рівний кіль після його перекидання і виключає заливання кокпіта хвилею. А непотоплюваність паруснику забезпечує заповнення пінопластом простору між третьою перебіркою і транцем (див. рисунок 1). Для стоку води з кокпіта в четвертій перебірці і транці на рівні днища кокпіта прорізають отвори (шпігати). Зсередини кокпіт обклеюють склотканиною або бавовняною тканиною на епоксидному клеї. Щоб ноги яхтсмена не ковзали по днищу, незадовго до отвердіння смоли його посипають тирсою або сухим піском і прокатують валиком.
Перед встановленням палуби до другої перебірки необхідно болтами прикріпити вант-путенси (рис. 3), виготовлені з дюралюмінієвого або сталевого профілю «кутник» із товщиною полиць 2 мм для сталі або 4—5 мм для дюралюмінію.
1 — подовжувач, 2 — перехідник (гумова трубка), 3 — румпель, 4 — перо стерна.
Палубу також вирізають із пресованого картону. Кріплення її до корпуса — смужками склотканини та епоксидною смолою. Після цього слід зачистити всі шорсткості і потьоки та обклеїти корпус склотканиною на епоксидній або поліефірній смолах. У крайньому разі склотканину можна замінити бавовняною тканиною, а смолу — будь-яким водостійким лаком або фарбою.
На палубі встановлюють степс щогли і штаг-путенс (рис. 4) — відрізки сталевого профілю таврового перерізу.
Перо стерна і шверт (рис. 5, 6) вирізають зі сталевого триміліметрового листа або з дюралюмінію товщиною 6 мм. Непоганий шверт виходить із фанери товщиною близько 20 мм, якщо надати йому зручнообтічний двоякоопуклий профіль. Румпель із подовжувачем — з дубових або ясенових рейок.
Рангоут «Метелика» виклеюють із соснових рейок перерізом 25X75 мм (для щогли) і 20X40 мм (для гіка). Всередині обох деталей роблять фігурні прорізи — лік-пази. У них закріплюється вітрило. Прорізати лік-паз слід до склеювання рейок у пакет. У верхній частині щогли випилюють вікно для встановлення шківа під грота-фал.
1 — щогла, 2 — гік, 3 — блок грота-фала, 4, 5, 7 — оковки щогли і гіка, 6 — відтяжка, 8 — качка, 9 — лік-паз.
Після остаточної обробки щогли і гіка їх просочують гарячою оліфою і лакують.
Оковки рангоута (рис. 9) вирізають із листової нержавіючої сталі, або зі звичайної сталі з подальшим цинкуванням.
Розкрою і пошиттю вітрила слід приділити найпильнішу увагу, оскільки від ретельності його виготовлення залежать ходові якості судна. Пошити вітрило можна з лавсану, парусини або наметової тканини. Підійде також подушечний тік або болонья. Усього її знадобиться близько 13 м за ширини 1 м. Розміри окремих полотнищ наведено на рисунку 10. При зметуванні заготовок необхідно давати припуск на шви близько 50 мм. Зшивають полотнища на швейній машині, обов’язково швом типу «зигзаг».
З боку задньої шкаторини у вітрило вшивають латкармани під лати — вузькі дощечки, що надають вітрилу певної форми. Усі кути підсилюють боутами — трикутними шматками тканини. До фалового кута прикріплюють також фалову дощечку — трикутну дюралюмінієву пластину з отвором у верхній частині для стикування з грота-фалом.
1 — верхня оковка щогли, 2 — нижня оковка щогли, 3 — оковка гіка.
До передньої і нижньої шкаторин вітрила пришивають синтетичний або рослинний лік-трос Ø 8 мм. Задню шкаторину обшивають смужкою тканини, вирізаною з того самого матеріалу, що й вітрило.
1 — шов, 2 — латкарман, 3 — фаловий кут, 4 — фалова дощечка, 5 — шкотовий кут із люверсом, 6 — галсовий кут із люверсом.
Стоячий такелаж швертбота (штаг і пара вант) виконують зі сталевого троса Ø 3—4 мм. Кінці троса заробляють у коуш або в мідну трубку. Для натягу вант і штага служать гвинтові талрепи.
На цьому будівництво спортивного парусника можна вважати закінченим. Піднімайте вітрило і вирушайте в перше плавання!
«М-К» 7’85, За матеріалами журналу «Практик», НДР