Продовжуємо розповідь про машини й механізми, побудовані В. А. СВЕРБИЛЕМ — самодіяльним конструктором зі станиці Зеленчуцька, що в Карачаєво-Черкеській Республіці. У публікаціях «Мотоблок — нічого зайвого», «Надійний помічник мотоблока» і «Малолітражка з характером всюдихода» («Моделист-конструктор» № 2, 3 і 4 за 1998 р.) описані його мотоблок «Електронік», вантажний візок і автомобіль-джип. Цього разу йтиметься про конструкцію міні-трактора «Шасик».
Міні-трактор В. А. Свербиль побудував на прохання старшого брата. Той затіяв капітальний ремонт будинку і сподівався використати «Електронік» із візком для доставки будівельних матеріалів. Проте надовго віддавати мотоблок Василь Олексійович не міг — свій і сусідські городи не чекали, і він вирішив «по-швидкому» зробити щось таке, що могло перевозити вантажі, розворочуватися буквально на п’ятачку (двір у брата не аж такий великий), а заразом — обробляти город. Трактор за схемою «самохідне шасі» підходив для цієї ролі якнайкраще. Звідси, до речі, і його назва — «Шасик».
Будувався новий транспортний засіб, як і все, за що брався Свербиль-молодший, дуже швидко. Буквально за тиждень до двору Свербиля-старшого підкотив пофарбований у синій колір міні-трактор, який, як згодом з’ясувалося, міг перевозити до пів тонни вантажу зі швидкістю до 50 км/год і розворочуватися на майданчику радіусом 3,5 м.
1 — кузов вантажний; 2 — покажчик повороту передній (2 шт.); 3 — колесо переднє (від мотоколяски С3Д); 4 — гідроциліндр підйому кузова (від сільгосптехніки, укорочений); 5 — акумулятор; 6 — крило переднє; 7 — бак паливний; 8 — ГТЦ (головний гальмівний циліндр, від С3Д); 9 — механізм рульовий (від С3Д); 10 — рама; 11 — колесо заднє, ведуче (від трактора Т-40); 12 — кабіна; 13 — крило заднє; 14 — покажчик повороту задній (від Т-40, 2 шт.); 15 — фара шляхова; 16 — передача головна; 17 — вал карданний; 18 — редуктор бортовий (від Т-40).
Компонувався «Шасик», як то кажуть, із того, що було під рукою. У ньому використано багато з того, чим багаті гаражі й сараї шановних себе саморобників. У цьому випадку двигун із коробкою передач, стартер, генератор, бензобак (ємністю 18 л), рульовий механізм і агрегати гальмівної системи конструктор узяв від мотоколяски С3Д, головну передачу — від вантажного моторолера «Муравей», карданні вали — від автомобіля ГАЗ-51; на передній міст поставив задні колеса зі ступицями та гальмами від тієї ж мотоколяски, а на задній, ведучий — передні колеса з бортовими редукторами від трактора Т-40. Акумулятор для живлення бортової електромережі напругою 12 В — від «Жигулів», двигун склоочисника і щітку-«двірник» — від автомобіля ГАЗ-69, дрібне електрообладнання — від інших машин і механізмів.
1 — втулка шворня переднього моста; 2 — сошка; 3, 6 — тяги; 4 — гойдалка; 5 — втулка шарніра рульової гойдалки; 7 — механізм рульовий; 8 — колесо рульове; 9 — лапка кріплення крила.
Використання готових вузлів і агрегатів дало змогу мінімізувати кількість саморобних елементів конструкції і тим самим істотно заощадити час будівництва міні-трактора.
Ось ці саморобні елементи.
РАМА. Вона являє собою нескладну ферму, зварену в основному з кутників різного перерізу. Попри численність деталей, рама досить проста у виготовленні. Конструкція ферми представлена на рисунку і тому не потребує докладного опису. Два слова лише про те, що на кронштейнах бічних редукторів передбачені вушка кріплення штанги навісних знарядь — потужної товстостінної труби, що витримує на буксирі і плуг, і борону, і волокушу.
1, 12 — лонжерони (кутник 40x40x4); 2, 6, 11, 14, 17, 18 — опори вантажного кузова (кутник 45x45x5); 3 — опора бензобака (кутник 36x36x4); 4 — опора акумулятора (кутник 36x36x4); 5, 10 — кронштейни кріплення масляного насоса (кутник 45x45x5); 7 — вісь педалі «газу» (пруток Ø12); 8 — арка сидіння (кутник 40x40x4); 9, 22 — кронштейни кріплення задніх крил (кутник 32x32x3); 13, 21, 23 — поперечини (кутник 40x40x4); 15 — косинка (сталь, лист s5); 16 — опора гідроциліндра (кутник 45x45x5); 19, 20 — перемички бічні (кутник 40x40x4); 24 — надставка (кутник 40x40x4); 25 — втулка шарніра кузова; 26 — вушка кріплення гідроциліндра (кутник 40x40x4); 27 — щоки шарніра рульової гойдалки (сталь, лист s5); 28 — втулка шарніра рульової гойдалки; 29 — втулка шарніра підвіски переднього моста; 30, 31 — тримачі втулки (сталь, лист s9); 32 — серьга (сталь, смуга 40×5, 2 шт.); 33 — кронштейн кріплення ГТЦ (кутник 60x60x3,5); 34 — поперечина кріплення рульового механізму (кутник 40x40x4); 35 — перемичка середня (кутник 36x36x4); 36, 37 — ложементи (кутник 40x40x4); 38 — звіси (кутник 36x36x4); 39, 43 — ребра жорсткості (сталь, лист s7); 40 — кронштейн бічного редуктора лівий (сталь, лист s7); 41 — втулка штанги навісних знарядь; 42 — вушко кріплення штанги.
КАБІНА. Клімат Карачаєво-Черкесії складний, погодні умови, що панують у передгір’ях, непередбачувані. Тому кабіну міні-трактора зроблено з таким розрахунком, щоб працювати в ній можна було будь-якої пори року. У тому числі й узимку, оскільки тепле повітря від двигуна, розташованого під сидінням водія, добре її обігріває. Навіть стінки не знадобилося утеплювати.
1, 11, 19 — скла (лист s4); 2, 6 — дуги (труба 27×3); 3 — петля фрамуги (2 шт.); 4 — ложемент (кутник 36x36x4, 2 шт.); 5 — фрамуга; 7 — балка опорна (кутник 40x40x4); 8 — дах (сталь, лист s3); 9 — петля дверей (2 шт.); 10 — двері (лише зліва); 12 — підвіконня (кутник 36x36x4); 13 — стінка передня (сталь, лист s3; проріз під ГТЦ умовно не показано); 14, 18 — зашивки стекол (сталь, лист s3); 15 — каркас дверей (труба 26х26х1,5); 16 — обшивка дверей (сталь, лист s3); 17 — стійка бічна (труба 26x26x1,5, 2 шт.); 20 — окантовка скла (спеціальний гумовий профіль); 21 — стрингер стельовий (труба 26x26x1,5, 2 шт.).
У спекотний день кабіна легко провітрюється, для цього ззаду в неї є фрамуга, що відкривається вгору.
1 — крило (сталь, лист s1,5); 2 — зашивка (сталь, лист s1,5); 3 — перемичка-опора сидіння (дошка); 4 — кронштейн (кутник 36x36x4); 5 — болт М8 (4 шт.).
Робоче місце водія обладнано всім необхідним для повноцінного керування міні-трактором: кермом повороту, педалями зчеплення, «газу» і гальма (гідравлічний привід його діє лише на передні колеса), важелями перемикання передач, реверсу і стоянкового гальма (механічний привід його теж діє лише на передні колеса), блоком приладів контролю роботи двигуна і стану бортових систем.
ВАНТАЖНИЙ КУЗОВ. Розміри його невеликі, тим не менш у ньому вміщуються, як сказав Василь Олексійович, «сорок відер і ще два мішки картоплі зверху».
Виготовлений кузов із соснових дощок товщиною 30 мм без сучків, вистелений по дну сталевим листом і зміцнений по боках сталевими кутниками. Передній і бічні борти відкидні, що полегшує вантажно-розвантажувальні роботи. Розвантажується кузов поки що вручну, хоча передбачена можливість його механічного перекидання за допомогою силового гідроприводу.
1 — борт лівий (дошка); 2 — замок бортовий (4 пари); 3 — петля бортова (6 шт.); 4, 7 — окантовки бортів (кутник 32x32x3); 5, 6, 8 — поперечини (кутник 36x36x3); 9 — днище (дошка); 10 — настил (сталь, лист s0,8); 11, 12 — стійки лівого кронштейна (кутник 36x36x4); 13 — оббивка (сталь, смуга 20×3); 14 — заклепка (Ø 4, 24 шт.); 15 — опора гідроциліндра (кутник 36x36x4, 2 шт.).
На рамі навіть відведено місце для гідронасоса і гідроциліндра: перший розміщений за акумулятором, а другий шарнірно закріплений у вушках відповідної опори. Шток його впирається в геометричний центр дна, розташований позаду осі, навколо якої кузов повертається під час підйому. Така кінематика спростила конструкцію кузова і позбавила необхідності фіксувати його від самоперекидання. Однак за браком часу Василь Олексійович залишив доопрацювання двигуна під привід гідросистеми на потім.
ПЕРЕДНІЙ МІСТ. Він важільної конструкції з одним ступенем свободи. Складений із кількох відрізків товстостінної сталевої труби і приєднаний до рами спереду потужним шарніром. Втулки шворнів також виконані зі сталевої труби, містять бронзові підшипники ковзання і шворні, до яких знизу приварені кронштейни ступиць, відрізані від маятникових важелів заднього моста мотоколяски С3Д. Зверху до шворнів пригвинчені рульові сошки і пластинчасті лапки кріплення крил.
1 — балка (труба 50×8); 2 — втулка шворня (труба 45×2,5); 3 — шворінь; 4 — кронштейн ступиці (від маятникового важеля С3Д); 5 — втулка шарніра навіски (труба 50×8); 6 — косинка (сталь, лист s5, 2 шт.); 7 — втулка-підшипник ковзання (бронза, 2 шт.); 8 — масельничка (2 шт.).
Тут, гадається, варто розповісти про невелику зміну рульового керування мотоколяски. У набір штатних вузлів і деталей додатково внесено шарнірний вузол (статор належить рамі, а ротор — рульовій гойдалці) і саму гойдалку. Завдяки своїй досить складній формі вона вносить нелінійність у процес повороту коліс, змушуючи внутрішнє відхилятися на більший кут, що покращує маневрені характеристики міні-трактора.
ГЛУШНИК. Зібраний із відрізків труб різного діаметра. Впускні патрубки штатні — від мотоколяски. На міні-тракторі глушник прикріплений двома штатними кронштейн-скобами до підвіски двигуна і приєднаний до його випускних труб.
1 — патрубок впускний; 2 — резонатор (труба 85×2,5); 3 — патрубок випускний (труба 22×3).
Тепер трохи про трансмісію «Шасика». Як уже було сказано, головну передачу конструктор узяв від вантажного моторолера «Муравей» і встановив у штатних кронштейнах підвіски двигуна. А зовнішні повідки пружних карданів передачі з’єднав із вилками бортових редукторів задніх коліс півосями — укороченими карданними валами від автомобіля ГАЗ-51.
Було б неправильно стверджувати, що «Шасик» позбавлений недоліків. Як будь-яка саморобна машина, він далекий від ідеалу. Його перевага в іншому. Він — наочний приклад творчого ставлення до дійсності. З нібито непотрібних матеріалів і деталей, що відслужили свій строк, сільський конструктор створив міні-трактор, який допомагає йому розв’язувати багато господарських проблем. Таке ставлення заслуговує і на повагу, і на наслідування.
«Моделіст-конструктор» № 5’98, А. ТИМЧЕНКО