Ось уже не один десяток років Г. Малахов працює головним механіком інструментального цеху одного з московських авіаційних заводів. Але ще більше часу (з 13 років) він займається самодіяльною технічною творчістю, без якої взагалі не уявляє свого сьогодення і майбутнього. На його рахунку аеросани, мотоцикли та інша саморушна техніка. Нині життя змусило Геннадія Юрійовича відійти від свого «профілю» — він виготовив кілька високоточних деревообробних верстатів різного призначення, встановив їх біля батьківського будинку в підмосковній деревні й забезпечує своїх односельців і жителів найближчого дачного селища чудовим пиломатеріалом, що допомагає вижити йому та його великій родині. Але про головне він не забув — наступного року планує обов’язково зібрати давно задуману амфібію з аеродвигуном. Сьогодні ж мова піде про невеликий трактор, виготовлений ним переважно з того, що накопичилося за багато років у гаражі.
З юнацьких років я не міг спокійно пройти повз мотор, який потребував доброго ремонту. Весь вільний від навчання час проводив у гаражі або майстерні, де працював мій односелець — колгоспний механік старої закалки. Не один десяток двигунів був відновлений мною під його керівництвом.
Трохи пізніше з’явилася ідея самостійної побудови саморушної техніки. Так виникли мої мотоцикли, трицикли, аеросани та всюдиходи на пневматиках низького тиску. Не всі вони були верхом технічної досконалості, але більшість відповідала своєму призначенню, і молодший брат із друзями отримували масу задоволення, катаючись на них. Мене ж, після того як щось було втілено в метал і доведене до ладу, починали переслідувати думки про нову або досконалішу машину.
У зрілому віці життя змусило зайнятися виготовленням більш потрібних агрегатів, зокрема й міні-трактора для всіляких робіт на присадибній ділянці. На той час у мене вже був невеликий досвід у цій царині — був побудований колісний трактор на базі вузлів і агрегатів тракторів Т-25 і Т-40, але він виявився надто великим і важким.
1 — рама; 2 — паливний бак; 3 — кермовий механізм (черв’ячний редуктор від металорізального верстата); 4 — двигун УД-8; 5 — шків привода гідронасоса; 6 — еластична муфта (від автомобіля «Жигулі»); 7 — універсальний агрегат; 8 — кермовий вал і трансмісія (від автомобіля ЗІЛ-130); 9 — стійка керма (Ст3, труба 42,3×2,8, L380); 10 — гідроциліндр (від автомобіля ЗІЛ-130); 11 — верхні гойдалки (Ст3, смуга 30×15, L220); 12 — сидіння; 13 — верхній кронштейн (від с/г техніки); 14 — нижні кронштейни (від с/г техніки); 15 — планка (Ст3, смуга 60×25, L520); 16 — важіль (Ст3, лист s12); 17 — тяга (Ст3, смуга 20×12, L340, 2 шт.); 18 — причіпні планки (Ст3, смуга 60×15, L500); 19 — заднє колесо (від УАЗ-469); 20 — карданний вал; 21 — еластична муфта (від автомобіля «Урал»); 22 — короб КПП (Д16Т, лист s12); 23 — гідронасос (від автомобіля ЗІЛ-130); 24 — кермова сошка (Ст3, лист s10); 25 — ліва балка кріплення кермового механізму (Ст3, швелер 65×36, L410); 26 — переднє колесо (від автомобіля «Жигулі»); 27 — ведуча зірочка механізму перемикання передач (z = 20); 28 — пас привода гідронасоса; 29 — балка підвіски переднього моста; 30 — поворотний шворінь; 31 — коробка перемикання передач (від фрезерного верстата); 32 — ведена зірочка механізму перемикання передач (z = 13); 33 — балка переднього моста (Ст3, труба 60×4, L600); 34 — трансмісійний ланцюг; 35 — редуктор заднього моста (кутовий вертолітний редуктор); 36 — важіль увімкнення лівого колеса; 37 — регульована поперечна кермова тяга; 38 — корпус підшипникового вузла; 39 — поздовжня кермова тяга; 40 — поперечна кермова тяга; 41 — кронштейни кріплення перемикача передач (Д16Т, лист s10); 42 — перемикач передач (від металорізального верстата); 43 — подушки двигуна (гума, 4 шт.); 44,45,46 — кронштейни кріплення заднього моста (Ст3, лист s20)
Для «городника» ж була обрана найпростіша конструктивна схема — легка зварна рама зі сталевих профілів, на якій закріплені всі основні вузли й агрегати машини. Рама складається з двох лонжеронів, передньої поперечини, задньої поперечини із середнім кронштейном кріплення заднього моста, балки з провушиною шарніра підвіски переднього моста, платформи для встановлення універсального агрегата, перемикача передач і гідронасоса, основи сидіння.
Гойдальний передній міст оснащений кермовим механізмом, установленим на два швелери, приварені до балки моста. До механізму від керма підведений карданний вал. Поворот передніх коліс здійснюється через систему тяг і гойдалок.
1 — вихідний вал; 2 — підшипник 160209; 3 — корпус; 4 — ліве сонячне колесо (z = 57): 5 — притискне кільце; 6 — рейковий механізм; 7— важіль керування «реверс—холостий хід»; 8 — праве сонячне колесо (z = 54); 9 — вторинне водило; 10 — вхідний вал із зубчастим вінцем (z = 15); 11 — проміжна втулка; 12 — ведучий вал; 13 — підшипник 160208; 14 — паразитне колесо (z= 15, 3 шт.); 15 — більший сателіт (z = 21); 16 — менший сателіт (z = 12); 17 — водило; 18 — підшипник 203
Задній міст, як і передній, не має ресор чи амортизаторів і жорстко прикріплений до рами двома бічними та середнім кронштейнами.
Як силову установку використано 8-сильний чотиритактний 4-циліндровий двигун із примусовим повітряним охолодженням УД-8 від пересувної електростанції. Він має низку переваг перед іншими двигунами, володіючи хорошою економічністю, винятковою безшумністю та легкістю запуску в будь-яких погодних умовах.
1 — двигун; 2 — шків привода гідронасоса; 3,14 — еластичні муфти; 4 — універсальний агрегат; 5 — важіль керування «реверс — холостий хід»; 6 — ведуча зірочка (z = 16); 7 — карданний вал; 8 — ведена зірочка (z = 13); 9 — коробка перемикання передач; 10 — гідронасос; 11 — ведена зірочка перемикання передач (z = 13); 12 — ведуча зірочка перемикання передач (z = 20); 13 — перемикач передач; 15 — колесо заднього моста; 16 — кулачкова муфта; 17 — важіль увімкнення лівого колеса; 18 — редуктор заднього моста
Мотор установлено на чотирьох гумотканинних амортизаторах. Відбір потужності від вихідного вала УД-8 здійснюється пасовою передачею до гідронасоса, призначеного для привода причіпного механізму, і через трансмісію — до заднього ведучого моста. Деякий програш у масі трансмісії через використання коробки й перемикача передач від списаного фрезерного верстата з лишком компенсується легкими універсальним агрегатом і редуктором заднього моста, як який застосовано доопрацьований (за потреби можна під’єднати кулачкову муфту увімкнення лівого колеса) кутовий редуктор хвостового гвинта вертольота.
1 — бампер (швелер 120×52); 2 — балка підвіски переднього моста (смуга 105×10, L520); 3 — передня поперечина (швелер 65×36, L280); 4 — кронштейн (кутник 70x70x5, L125); 5 — підставка під двигун (швелер 100×46, L315, 2 шт.); 6 — лонжерон (швелер 120×52, L1515); 7 — платформа (лист 520×210, s15); 8 — основа сидіння (лист 520×200, s15); 9 — балка кріплення сидіння (швелер 100×46, L520); 10 — стійка сидіння (лист 520×308, s15); 11 — задня поперечина (лист 400×130, s20); 12 — стійки універсального агрегата (лист 300×200, s15); 13 — косинка (лист s20, 2 шт.); 14 — провушина гойдального шарніра підвіски переднього моста; 15 — середній кронштейн кріплення заднього моста
Про універсальний агрегат потрібно сказати окремо. Це планетарний знижувальний редуктор, що має два сонячних колеса з рухомим в осьовому напрямку притискним кільцем між ними. Під час переміщення кільця за допомогою рейкового механізму відбувається пригальмовування лівого або правого сонячного колеса. У першому випадку передавальне відношення in = 4,8 без зміни напрямку обертання вихідного вала редуктора. При гальмуванні правого сонячного колеса вмикається реверс (задній хід трактора) і збільшується передавальне відношення до 7,3. Якщо кільце перебуває в проміжному положенні, двигун працює на холостому ходу. Важіль керування «реверс — холостий хід» оснащений найпростішим трипозиційним фіксатором, розташованим на корпусі агрегата. Таким чином агрегат виконує три функції: редуктора, зчеплення і перемикача напрямку руху машини; а в комплексі з коробкою перемикання передач (КПП) забезпечує трактору десять швидкостей уперед і десять назад, що дуже зручно під час роботи на різних ґрунтах.
Конструктивно агрегат укладено в герметичний корпус. Водило і вихідний вал обертаються в кулькових підшипниках, а осі сателітів і паразитних коліс — у бронзових втулках, що мають канавки на трущихся поверхнях для проходження оливи. (До речі, у корпус заливається 200— 300 г автомобільної трансмісійної оливи.) Водило складається з двох частин, з’єднаних між собою осями сателітів. Вихідний вал водночас є й опорою правого сонячного колеса, але швидкості й напрямки їхнього обертання різні. Тому між ними є проміжна бронзова втулка, жорстко закріплена на водилі, а зачеплення зубчастого вінця вала з великими вінцями сателітів відбувається через прорізи в ній. Зазор між сонячними колесами і притискним кільцем регулюється переміщенням уздовж осі лівого колеса за допомогою п’яти гвинтів.
1 — ведучий вал (30ХГСА); 2 — коромисло важеля (Ст3); 3 — стяжний болт М10 (7 шт.); 4 — права половинка корпуса (Д16Т); 5 — пробка заливної горловини (болт М20); 6 — важіль керування «реверс—холостий хід» (Ст3, пруток Ø15); 7 — гвинт М6; 8 — вісь важеля керування (Ст3, пруток Ø15, 2 шт.); 9 — кронштейн (Ст3, 2 шт.); 10 — рейка (30ХГСА, 2 шт.); 11 — стійка; 12 — ліва половинка корпуса (Д16Т); 13 — регулювальний гвинт М8 (5 шт.); 14 — сателіт(30ХГСА, 3 шт.); 15 — підшипник 203; 16,25 — водила (30ХГСА); 17,27 — манжети; 18 — підшипник 160209; 19 — болт М8 (3 шт.); 20 — кільце (бронза); 21 — пробка зливного отвору (болт М20); 22 — притискне кільце (бронза); 23 — паразитне колесо (z = 15, 3 шт.); 24,30 — втулки (бронза); 26 — підшипник 160208; 28 — проміжна втулка (бронза); 29 — вісь сателіта (болт М10, 3 шт.); 31 —праве сонячне колесо (30ХГСА, z = 54); 32 — технологічна заглушка (2 шт.); 33 — ліве сонячне колесо (30ХГСА, z = 57); 34 — болт М10 (3 шт.)
У притискному кільці зроблено два діаметрально рознесені пази. Положення кільця відносно сонячних коліс визначається положенням рейок (або рейкових тяг), установлених у спеціальні гнізда корпуса агрегата і водночас у пази кільця шийками своїх циліндричних частин, рівних за довжиною товщині притискного кільця, а за діаметром — ширині паза. Під час складання агрегата лише одна тяга попередньо монтується разом із правою частиною корпуса, сонячним колесом і притискним кільцем. Для встановлення другої тяги частину її крайнього циліндричного пояска діаметром 25 мм зрізають до 19 мм і вставляють у корпус із подальшим розворотом на 180° після його остаточного складання.
Загалом цей агрегат розрахований на застосування в амфібії з повітряним рушієм, ну а поки можна вважати, що він проходить випробування в «суворих» городніх умовах.
«Моделист-конструктор» № 4’2002, Г. МАЛАХОВ