Розпилювачі я досить швидко знайшов в одному колгоспі й одразу взявся за роботу.
Одразу наведу перелік необхідних матеріалів і деталей, які знадобилися під час виготовлення обприскувача. Це металева бочка ємністю 200 л; сталеві кутники перерізом 90×58 і 50×50 мм; сталеві труби круглого перерізу (діаметром 32 мм), а також квадратного й прямокутного перерізу (відповідно 50×50 і 50×25 мм); труба з твердого полівінілхлориду (діаметром 32 мм) і шланг з м’якого полівінілхлориду (діаметром 16 мм); електричний насос на робочу напругу 12 В; ходовий гвинт Tr 14×3 LH довжиною 400 мм.
З обладнання знадобилися зварювальний апарат, електродриль і звичайний набір ручних слюсарних інструментів.
Ще довелося виточити на токарному верстаті два перехідники для з’єднання насоса зі шлангом і шланга з навісною штангою, заглушку на штангу й штуцер.
1 — електричний кабель; 2 — живильний шланг; 3 — резервуар; 4 — рама; 5 — з’єднувальний штуцер (нержавіюча сталь, труба 12×2, L80); 6 — ручка підйомного механізму; 7 — гвинт підйомного механізму; 8 — шарнірна рамка; 9 — напорна штанга; 10 — струбцина; 11 — корпус розпилювача (від обприскувача ОПШ-15, 4 шт.)
Обприскувач за конструкцією дуже простий. Він складається з міцної рами, яка чотирма болтами кріпиться до саморобної передньої навіски трактора МТЗ-80; шарнірної рамки, напорної штанги з чотирма розпилювачами й резервуара з розчином.
У резервуарі, у 50 мм від дна, підвішений насос від автомобільної електромийки НЦ-300 на 12 В. Продуктивності насоса цілком вистачає для роботи обприскувача.
Обприскувач увімкнюється з кабіни трактора звичайним тумблером, який безпосередньо замикає плюсовий провід електричного кабеля, що йде до насоса. Розчин від насоса по шлангу надходить до напорної штанги й через розпилювачі потрапляє на оброблювану поверхню.
1,5 — поперечини (сталь, смуга 50×10); 2 — кронштейн (кутник 90×56, 2 шт.); 3 — перекладина (кутник 50×50); 4 — стійка (труба 50×50); 6 — ложемент (кутник 90×56, 2 шт.); 7 — стріла (труба 50×25); 8 — косинка (сталь, лист s6, 3 шт.)
Напорна штанга з розпилювачами прикріплена до шарнірної рамки, отже, вона рухома відносно рами обприскувача, тобто її висоту можна змінювати. Для цього є підйомний механізм, який дозволяє регулювати відстань від штанги до землі залежно від висоти рослин, глибини борозен у ґрунті, напрямку й сили вітру.
Тепер детальніше зупинлюся на особливостях конструкції обприскувача та виготовлення кожного його вузла.
Рама зварена з відрізків сталевих профілів різного перерізу: кутників 90×56 і 50×50 мм, квадратної й прямокутної труб 50×50 і 50×25 мм, смуг 50×10 мм, а також косинок товщиною 8 мм.
1 — вісь ручки (сталь, пруток Ø10); 2 — ручка (труба 14×1,5); 3 — важіль (труба 12×12); 4 — косинка (сталь, лист s6); 5 — ходовий гвинт Tr 14×3 LH; 6 — стріла рами; 7 — закладна гайка; 8, 10 — упорні шайби; 9 — упорна втулка; 11 — плече (труба 32×3, 2 шт.); 12 — кронштейн (кутник 50×50, 2 шт.)
У кронштейнах рами просвердлено чотири отвори діаметром 12,5 мм для болтів М12 кріплення обприскувача до саморобної передньої навіски трактора. Отвори в ложементах рами призначені для чотирьох болтів того ж розміру, що фіксують резервуар з розчином.
Підйомний механізм складається з ходового гвинта з лівою трапецієподібною різьбою Tr 14×3 LH (можна використати гвинт і від «жигулівського» домкрата), ручки та двоплечої підйомної планки. Планка зварена з упорної втулки, двох плечей — відрізків труби 32×3 мм і двох кронштейнів — відрізків кутника 50×50 мм.
Конструктивно рама обприскувача нерозривно пов’язана з підйомним механізмом, оскільки перед його збиранням ходовий гвинт спочатку було ввернуто в гайку, закладену в торцеве отвір стріли рами, і лише потім на кінець гвинта приварено першу упорну шайбу, далі надіто двоплече підйомну планку й приварено другу упорну шайбу.
1,4 — вушка (сталь, лист s8); 2 — поперечина (труба 25×2); 3 — поздовжня тяга (труба 32×3, 2 шт.); 5 — траверса (труба 32×3); 6 — косинка (сталь, лист s3, 4 шт.)
Шарнірна рамка теж зібрана із застосуванням електрозварювання з відрізків труб діаметрами 32 і 25 мм, вушок і косинок із листової сталі товщиною відповідно 8 і 3 мм. До рами обприскувача рамка приєднана, звісно, шарнірно двома болтами М12.
Обертаючи гвинт за допомогою ручки, можна збільшувати або зменшувати висоту підйому напорної штанги відносно поверхні землі.
Напорна штанга є пластмасовою трубою діаметром 32 мм, яка трьома струбцинами притиснута до траверси шарнірної рамки. Лівий (за ходом трактора) кінець штанги закрито дюралюмінієвою заглушкою, а правий — через перехідник з’єднано з живильним шлангом. Хомути на кінцях штанги служать для ущільнення з’єднань і не дають розчину просочуватися назовні.
1 — живильний шланг (м’який полівінілхлорид, труба 16×2); 2,5,9 — стяжні хомути (сталь, смуга 14×2); 3 — болт М6 (3 шт.); 4 — перехідник (нержавіюча сталь); 6 — штанга (твердий полівінілхлорид, труба 32×2); 7 — струбцина (сталь, смуга 20×2, 3 шт.); 8 — болт М8 (9 шт.); 10 — заглушка (Д16Т)
Унизу в штанзі на відстані 700 мм одна від одної просвердлено чотири отвори діаметром 13 мм під корпуси розпилювачів. Корпуси разом із розпилювачами взяті від промислового обприскувача марки ОПШ-15.
Останній агрегат конструкції — резервуар — зроблений із 200-літрової бочки з товстими стінками. Товсті стінки потрібні тому, що під час виготовлення резервуара використовувалося електрозварювання.
Зверху бочки — люк, а внизу — дві пластинчасті опори для встановлення на рамі обприскувача. Через люк у резервуар введено насос і підвішено там на тонкому тросі (від зчеплення мотоцикла) до спеціально привареної скоби.
Люк закрито кришкою, у якій прорізано отвір для виходу живильного шланга й електричного кабеля насоса. Кришку чотирма болтами М8 притиснуто до фланця, привареного до верху люка.
На виготовлення обприскувача в мене пішло всього кілька днів. Потім — випробування. Залив у ємність воду й увімкнув насос. Перше, що побачив із кабіни трактора, — як веселка заграла всіма своїми кольорами на тоненькій плівці віялового розпилу. Клацнув тумблером — веселка згасла. Корпус розпилювача влаштований так, що при припиненні тиску рідини спеціальні манжети під дією сили стиснення пружин перекривають доступ рідини до розпилювачів. Тож поза робочим процесом на землю не потрапляє жодної краплі розчину.
1 — електричний кабель; 2 — підвідний шланг (м’який полівінілхлорид, труба 16×2); 3 — пробка заливної горловини; 4 — резервуар (металева бочка ємністю 200 л); 5 — електричний насос (НЦ-300, 12 В); 6,8 — опори (сталь, смуга 80×10); 7 — перехідник (нержавіюча сталь); 9 — кришка люка (сталь, лист s3); 10 — фланець (сталь, лист s4); 11 — болт М8 (4 шт.); 12 — люк (сталь, лист s4); 13 — петля підвішування насоса (сталь, пруток Ø6); 14 — трос Ø2
Обприскувач охоплює чотири ряди картоплі при ширині міжряддя 70 см. Я навішую його, як уже згадував, на саморобну передню навіску трактора. Ззаду трактор агрегатую з культиватором-окучником. Таким чином можна одночасно виконувати дві операції — обприскування й міжрядну обробку. Це зручно: економляться час і паливо, та й менше ущільнюється ґрунт колесами. Дві операції за один прохід — це вже передове слово в агротехніці. Там, де сільськогосподарському виробництву приділяється велика увага, подібним нікого не здивуєш. У нас же це поки що ще новинка.
До речі, обприскувач можна використовувати не лише в боротьбі з колорадським жуком. Картоплярів знають, наскільки важливі для розвитку коренеплодів мінеральні добрива. Один із найсильніших ефектів при вирощуванні картоплі дає позакореневе підживлення рослин, коли в період формування бульб на листя картоплі напилюють малими дозами насичений водний розчин мінеральних добрив.
Розповідати про те, які біохімічні процеси відбуваються в цей час у рослині внаслідок такої процедури, занадто довго. Скажу коротко: підживлення дуже корисне для врожаю. Але знову ж таки — без спеціальної машини цей технологічний процес неможливий, а саморобний обприскувач легко справляється й із цією роботою. Тож він працює на врожай одразу з двох напрямків!
Хотілося б згадати ще ось про що. Розчин у резервуарі має бути ретельно перемішаний. Як цього досягти? Можна, звісно, через заливну горловину добре помішати якоюсь довгою палицею. Але я роблю інакше. Розрізав живильний шланг посередині й ввів у розріз з’єднувальний штуцер.
Тепер, заливши розчин у резервуар і попередньо перемішавши його чистою палицею, я від’єдную кінець верхнього шланга від штуцера, опускаю в бочку й увімкнюю насос. Кількох хвилин достатньо, щоб струмінь із шланга ретельно перемішав розчин до однорідного стану. Потім надіваю шланг на штуцер і стягую хомут. Усе, можна починати роботу.
Продуктивність мого обприскувача (за наявності запасу води біля краю поля) — до одного гектара на годину. Якість розпилу й рівномірність покриття дуже високі. Промахів, необроблених місць практично не залишається.
…Завжди приємно бачити результати власної праці. І коли на заході сонця стоїш на краю свого поля, милуєшся рівними рядами картоплі, що зацвітає, згадуєш, як орав навесні, як садив бульби в чорний, без жодної травинки ґрунт, а потім день у день спостерігав, як спочатку несміливо прокльовуються з землі перші паростки, потім усе сильніше йде в ріст картопляний кущ, і розумієш, що все це викликано до життя твоїми стараннями, твоїми руками, — ось тоді в душі не лишається місця ні сумнівам у правильності обраного шляху, ні тривогам — нічому, що могло б похитнути віру в себе, у свої сили.
Вільна праця на своїй землі — чого ще бажати людині, що має селянські корені? Тим більше що сьогодні є можливість зробити її більш творчою й менш важкою, механізувати багато трудомістких операцій. І кожен саморобний агрегат — ще один крок на цьому шляху, ще одна маленька перемога, ще один успіх у житті.
«Моделіст-конструктор» № 4’2003, Г. ЛЕГОСТАЄВ, фермер