На X Всесоюзному тижні науки, техніки та виробництва для дітей та юнацтва, що проводився в січні 1983 року в столиці Узбекистану, було зібрано чимало цікавих розробок з багатьох міст Радянського Союзу. В тому числі й з самого Ташкента. Спеціалістам, учасникам та гостям тижня запам’яталися зразки транспортної техніки, представлені лабораторією «Автоконструктор» Ташкентської міськСЮТ. Зокрема, мопед «Хлопкороб-ЮТ-83», призначений для жителів сільської місцевості.
Його автори — Олег Билбас, Шухрат Заріпов і Діма Новиков — були відзначені за оригінальність конструкції. Зі своїм мікромопедом вони брали участь також у Всесоюзній заочній виставці «Твори, вигадуй, пробуй!» і стали її переможцями.
Про пристрій «Хлопкороба» розповідає керівник лабораторії «Автоконструктор» Володимир Олександрович Ашкін, який демонстрував цю машину в одній з телепередач «Це ви можете», де вона також викликала великий інтерес.
Працювали якось члени лабораторії на збиранні бавовни. Підійшов час обіду, і хлопці побачили, що механізатори їдуть до польового стану кожен на своєму комбайні. Очевидно нераціональне використання техніки. Хлопчаки тоді й задумалися, що б могло задовольнити комбайнерів: велосипед, мопед чи мотоцикл? І вирішили: мопед. Але який? Очевидно, мобільний, підвищеної прохідності, з містким багажником.
1 — двигун, 2 — кермова вилка, 3 — скоба кермової вилки, 4 — рама-багажник, 5 — кронштейн керма, 6 — паливний бак, 7 — задній амортизатор.
В «портфелі ідей» лабораторії був ескіз подібної машини. Юні конструктори давно хотіли створити транспортний засіб, який як відкрита система (велосипед, мопед і так далі) мав би в той же час і внутрішній функціональний об’єм. Така машина була б корисною для жителів сільської місцевості, де, трапляється, багато чого доводиться брати з собою, вирушаючи навіть у недалеку подорож. А багато чи поміститься на звичайному багажнику? Отже, треба збільшити його об’єм.
В результаті ретельного опрацювання ідеї вирішили взяти в якості базової моделі мопед «Верховину» і переробити його так, щоб він відповідав виробленим вимогам.
Основна робота була пов’язана з виготовленням нової рами та переробкою стандартної передньої вилки. В результаті рама стала просторовою, її внутрішній об’єм становить тепер 0,1 м3. А завдяки укороченій передній вилці водій, розташовуючись на сидінні над багажником, почуває себе на новій машині досить зручно. Назвали її «Хлопкороб-ЮТ-83».
1 — кермова втулка, 2, 3 — кронштейни підвіски двигуна, 4 — кронштейни кріплення задніх амортизаторів, 5 — петля кріплення сітки багажника (14 шт.), 6, 7, 8, 9, 10 — поперечини, 11 — вісь обертання переднього колеса, 12 — вісь обертання заднього колеса, 13 — бічні труби.
Отже, головний саморобний вузол «Хлопкороба» — рама. Вона зварена зі сталевих труб різного діаметра — 20 і 34 мм. Товщина стінок 2 мм. З найтонших вигнуті дві замкнуті петлі, в п’яти місцях вони з’єднані відрізками труб того ж і більшого діаметра — поперечинами, До передніх поперечин приварена кермова втулка, до середніх — кронштейни навіски двигуна.
Рама оснащена чотирнадцятьма петлями-куточками, до яких кріпиться металева сітка з осередками розміром 20X20 мм — борт багажника. А дно його утворює алюмінієвий лист товщиною 1 мм, що огинає бічні труби знизу (для всіх виступаючих частин в ньому пророблені відповідні прорізи).
В передній частині рами-багажника встановлюється на двох нескладних кронштейнах фара, в задній — паливний бак і сидіння водія.
Паливний бак зроблений зі сталевого листа товщиною 0,8 мм. Гнутий його корпус за формою нагадує звужуючийся швелер з отвором в передній частині для заливної горловини. Дно вигнуте на кшталт сідла з відворотами шириною 15 мм для з’єднання з корпусом роликовою електрозваркою. В самому низькому місці дна передбачена виштамповка, тут вварена різьбова втулка — зливний штуцер.
Двома гаками паливний бак навішується на задню поперечину, а скобами — на бічні труби рами. Над ним встановлюється сидіння водія (від «Верховини»).
Деякі деталі передньої вилки теж від «Верховини». Її амортизатори з укороченими на 65 мм штоками та перами утримуються в саморобній вилці, звареній з двох деталей: вала та швелероподібної обойми. Вал виточений зі сталевої труби Ø 26X2 мм. На верхньому його кінці нарізана різьба М26Х1 для гайки кріплення кронштейна керма та просвердлено отвір Ø 8,5 мм для болта фіксації його на валу від провороту. Низ вала роздвоєний — розрізаний вздовж осі до попередньо просвердленого отвору Ø 6 мм, призначеного для зняття концентрацій напруження.
Пера амортизаторів вварені в обойму; на вал надіта скоба з точковими рифтами, видавленими кулькою, — в них упіраються пружини амортизаторів. Від переміщення вгору скобу утримує обойма нижнього кермового підшипника від «Верховини».
Вал з вилкою проходить через кермову втулку, на нього надіті верхній підшипник та кронштейн керма, до останнього чотирма болтами М8 прикріплений кермо.
Як і передня, задня вилка, диски коліс, гальмівні барабани, а також органи управління та електрообладнання взяті від мопеда «Верховина», колеса — від моторолера «В’ятка».
1 — корпус, 2 — зливний штуцер, 3 — дно, 4 — гак підвіски, 5 — скоба, 6 — заливна горловина.
Місткий багажник «Хлопкороба» дозволяє взяти з собою в дорогу стільки речей, скільки на будь-якому іншому мопеді не везеш. Речі важчі розташовують ближче до центру ваги машини, легші — по кутах. В середній своїй частині багажник не ширший двигуна, тому він не заважає нормально керувати мопедом. А завдяки моторолерним колесам прохідність «Хлопкороба» вища, ніж у «Верховини». Це, власне, і робить його привабливим для сільських жителів. Такі маленькі, зручні та мобільні машини, думається, оцінили б не тільки комбайнери.