Вітрячок — виріб простий і, можна сказати, давній. Але, будучи динамічною іграшкою, він може внести помітне пожвавлення в спокійний пейзаж дачної ділянки або городу, особливо в період їх освоєння, коли ще не виросли високі дерева й кущі, привертаючи увагу не лише дітей, а й дорослих.
Але крім забави вітрячок, встановлений на земельній ділянці, надасть і суто практичні «послуги». Так, обертання гвинта та повороти флюгера відлякують непроханих пернатих гостей під час дозрівання на деревах плодів і ягід. До того ж вібрація від вітрячка через жердину, встромлену в ґрунт, передається в ґрунт і наводить страх на землериїв-кротів, якщо вони раптом заведуться на вашій ділянці. І ще. Вітрячок допоможе вам визначити й напрямок вітру, і, приблизно, його силу.
Виготовити вітрячок під силу навіть початківцю. Матеріали ж для нього знайдуться майже в кожному домі. А потрібні в основному лише обрізки дерев’яного штахетику та дюралюмінієвого листа, кілька цвяхів та стара капронова кришка. Якщо для жердини немає довгої палиці, то її можна зробити й складеною різними способами.
Основний елемент вітрячка — флюгарка. Вона являє собою балку з кілем і повітряним гвинтом, що складається з двох однакових дюралюмінієвих лопатей, з’єднаних між собою за допомогою втулки — короткого дерев’яного бруска. У бруску з торців роблять діагональні пропили, у них вставляють лопаті й фіксують тут невеликими цвяшками через попередньо просвердлені отвори. Ще один наскрізний отвір діаметром трохи більшим, ніж у цвяха-осі, свердлять у самій середині втулки. Готовий гвинт центрують (якщо він не використовується персонально проти кротів).
1 — лопать (дюралюмінієвий лист s2, 2 шт.); 2 — втулка (дерев’яний брусок 50×30); 3 — вісь (цвях Ø5×150, 2 шт.); 4 — шайба (капрон, 4 шт.); 5 — балка (брусок 50×30); 6 — цвях Ø2…3 (6 шт.); 7 — кіль (дюралюмінієвий лист s2); 8 — жердина (дерев’яний стрижень Ø60 або відповідний брусок)
Балка виготовляється з обрізка бруска того ж перерізу, що й втулка, тільки довша. З одного торця бруска роблять теж пропил, але серединний — у нього потім вставляють кіль із дюралюмінієвої пластини й кріплять парою цвяшків. У іншому торці свердлять центральний отвір діаметром трохи меншим, ніж у цвяха, який слугуватиме віссю гвинта.
Після цього збирають флюгарку — гвинт насаджують на вісь-цвях, а той вставляють у торцевий отвір у фюзеляжі. Для того щоб під час обертання втулка гвинта не торкалася безпосередньо головки цвяха й торця фюзеляжа, з обох її боків установлюють капронові шайби.
Далі у флюгарки знаходять центр ваги (ЦВ). Для цього її фюзеляж установлюють на ребро лінійки або іншої тонкої пластини й урівноважують вузол. По центру ваги свердлять отвір під вісь-цвях (трохи більшого діаметра), а в торці жердини інший — діаметром трохи меншим за вісь.
Перед установкою флюгарки на жердину з обох боків фюзеляжа підкладають капронові шайби, змащені літолом.
І останнє. Щоб вітрячок давав ще більший ефект, добре б лопаті гвинта й кіль перед установкою їх на місце відполірувати. Зробити це зовсім неважко — метал-то м’який. Тоді від їхнього руху «розбризкуватиметься» й відбите сонячне світло.
«Моделіст-конструктор» № 11’2010, А. МАТВІЙЧУК