Довгий час я користуюся давно придбаним ручним одноосьовим господарським візком (на жаль, відомості про підприємство-виробника не збереглися). Але, пам’ятається, у паспорті на візок були наведені дані: вантажопідйомність — 25 кг, маса — 6,5 кг. Візок виготовлено, що називається, на совість, конструкція надійна, дуже просто переводиться з транспортного положення в робоче, і трапляється, що я перевожу на ньому вантажі масою до 50 кг, тобто вдвічі більшою за паспортний показник. Тепер зрозуміло, що виробник візка перестрахувався і навів занижений показник вантажопідйомності, бо можливості візка набагато більші. Розробник міг би вказати реальне значення вантажопідйомності, але для цього необхідно було провести випробування візка на міцність. Потрібно відзначити, що ручні візки виготовлялися не під девізом «Швидше, вище, далі!», тому важливий показник навели інтуїтивно, «на око». Досвід експлуатації візка наштовхнув мене на думку, що вантажопідйомність 25 кг забезпечить конструкція з меншими розмірами і менш металоємна. Відповідно до цього виріб має стати недорогим, мати малу масу і займати в складеному вигляді зовсім небагато місця. За наведеними в ГОСТі («Шини масивні гумові») параметрами легко було визначити, що допустиме навантаження в 25 кг витримує зовсім маленька шина дискового типу діаметром лише 40…60 мм і з шириною обода 20 мм. Остаточно конструкція «дозріла» в голові після прочитаної в журналі «Моделист-конструктор» №11 за 1989 р. замітки «Трикутник-візок» про застосування тростини для керування ручним візком. У результаті мені вдалося розв’язати технічну задачу, поповнивши модельний ряд ручних візків ще одним виробом.
1 — рукоятка; 2 — дишло (держак для лопати Ø40); 3 — шасі; 4 — скоба (сталь, лист s2); 5 — кутниковий кронштейн (сталь, лист s3); 6 — шуруп (Ø4×16, 5 шт.); 7 — сталева заклепка (Ø4×10, 2 шт.); 8 — дуга спинки; 9 — вантажна дуга; 10 — колісна пара з віссю
Спроєктованим і виготовленим візком користуюся вже чотири роки. Дуже добре він пересувається по асфальтовому покриттю, трохи гірше — по ущільненій ґрунтовій дорозі.
У початковому варіанті суцільні колеса діаметром 50 мм я виготовив з алюмінієвого сплаву Д16Т, і одразу виявився недолік — під час їзди колеса вібрували і сильно шумели. Тому був виготовлений інший варіант коліс, складений, із двох частин: маточини з поліетилену і шини з гуми з підвищеною твердістю. Тому що чим більшу твердість має шина, тим більша її вантажопідйомність і тим менший опір коченню колеса. Твердість гуми повинна становити 60…75 одиниць Шора.
Тепер докладніше про виріб, який я назвав «Візок-крихітка» через малі розміри і масу всього 1,1 кг.
Ручний одноосьовий візок (рис. 1) складається з ручки 1 з дишлом 2, яке прикріплене до шасі 3 пластиною 4 і кутником 5. Як заготовку для дишла використав держак без сучків для лопати. Діаметр держака зменшив до 33 мм, простругавши рубанком, а потім ретельно відшліфувавши наждачним папером.
1 — шина (гума 1Ф-І-МБС, лист s20, 2 шт.); 2 — маточина (поліетилен, 2 шт.); 3 — рама (сталь, лист s1,5); 4 — дуга спинки (сталь, лист s3); 5 — вантажна дуга (сталь, лист s3); 6 — вісь (сталь, круг 6); 7 — кріплення колеса на осі (спеціальна гайка М6, 2 шт.); 8 — шарнір з’єднання дуг (сталева заклепка Ø4×10, 2 шт.); 9 — дистанційна шайба (2 шт.); 10 — антифрикційна шайба (поліетилен, лист s5,5, 2 шт.)
Розміри в мм
| Позначення | Довжина розгортки | A | B | H | L | R |
|---|---|---|---|---|---|---|
| 4 | 455-2 | 152 | 146 | 172 | 26 | 40 |
| 5 | 402-2 | 143 | 137 | 148 | 6,5 | 35 |
Шасі (рис. 2) складається з рами 3, двох коліс із шинами, осі 6 і двох вкладених одна в одну дуг, одна, зовнішня, — спинка 4, а інша дуга — це вантажний майданчик 5 (у складеному для перенесення вигляді ховається в проріз спинки). Рама 3 виготовлена зі сталевого листа товщиною 1,5 мм. Під час виготовлення візка мені трапилося на очі оголошення про послугу однієї фірми з лазерного різання листового металу. За моїм замовленням фірма вирізала на лазерній установці заготовки рами та двох дуг і зігнула їх відповідно до креслення.
Для виготовлення рукоятки (рис. 3) я придбав у магазині поліетиленову ручку 4, яка призначена для встановлення на лямки сумок, щоб вони «не різали» руки під час перенесення важкостей. У паз цієї купленої ручки вкладена дужка 1 і закріплена тут дерев’яною заглушкою 3 за допомогою двох шплінтів 6 із цвяхів (кінці цвяхів, що вийшли з тіла ручки, необхідно загнути і втопити). Кінці дужек, після надівання на них накладних пластин 2 і закручування стопорних гайок 5, розклепані. Рукоятка закріплена на дишлі чотирма шурупами за допомогою накладних пластин.
1 — дужка (сталевий дріт Ø5); 2 — накладна пластина (сталевий лист s2, 2 шт.); 3 — заглушка (дерево листяних порід); 4 — ручка (куплений виріб); 5 — обмежувач (гайка М5 з косою шайбою, 2 шт.); 6 — шплінт (цвях Ø1,2×25, 2 шт.)
*Уточнити за розміром радіуса купленої ручки
Для транспортування вантаж на візку бажано розташовувати довгою стороною вертикально вздовж дишла. Якщо у вантажу жорсткі стінки (наприклад, валіза), то його необхідно прив’язувати до візка. При використанні сумки з напівжорсткими боковинами я її навіть не прив’язую. Сумка фіксується сама під вагою вантажу: по-перше, вузькими бічними крайками вантажної дуги — дно в неї трохи зминається і звисає по сторонах майданчика; по-друге — дишлом, яким боковина теж злегка зминається, і це перешкоджає зсковзуванню сумки.
Використана література:
1. А.Г. Лисяков. Допоміжне обладнання для переміщення вантажів. М: Машинобудування, 1989 р.
2. Журнал «Моделист-конструктор» (Поради з усього світу): №9/1986 «Валіза-трейлер», №11/1989. «Трикутник-візок», №2/1990. «Без носильщика...»
3. ГОСТ 5883-89. Шини масивні гумові. Технічні умови.
«Моделист-конструктор» № 4’2011, Ю. АБАННІКОВ