Любителям яблучного соку можу запропонувати просту у виготовленні та не вимагаючу значних вкладень саморобну соковижималку. Виготовляється вона зі старої стиральної машини-автомата.
Заводські соковижималки відрізняються малою продуктивністю та слабкою надійністю, оскільки містять багато пластмасових вузлів та деталей. На моїй же саморобній відро яблук переробляється за 7–10 хвилин.
Для її виготовлення нам знадобляться від стиральної машини в основному барабан та його кожух. Їх можна взяти від будь-якої відпрацьованої стиральної машини-автомата з горизонтальним завантаженням. Дістати таку машину в наш час не проблема, оскільки моделі змінюються кожні 2–3 роки.
Виконуємо повну розборку старої машини. Залишаємо барабан, кожух барабана, кронштейн кріплення барабана з підшипниками. Балансири, датчики температури, ТЕН та інші непотрібні деталі відкручуємо та виймаємо з кожуха.
1 — рама-основа; 2 — кронштейн кріплення барабана (штатний від стиральної машини з блоком підшипників та сальниками); 3 — кожух барабана; 4 — барабан; 5 — труба-бункер завантаження фруктів; 6 — рама верхня; 7 — сітка; 8 — диск-тертка; 9 — диск-прокладка для тертки; 10 — електродвигун; 11 — шків двигуна; 12 — ремінна передача; 13 — шків з віссю барабана; 14 — штовхач; 15 — кріплення верхньої рами до кожуха; 16 — кришка; 17 — обмежувач штовхача; 18 — кріплення тертки (3 шт.); 19 — шланг зливу (на схемі умовно не показано)
Виконуємо ретельне чищення всіх частин від порошку та накипу. Дрібною наждачкою заполюруємо всі поверхні до блиску. Проведемо огляд наявних отворів. Нам потрібно залишити лише один отвір у кожусі барабана, внизу — для стікання соку. Всі інші отвори закладаємо накладкою з тонкої гуми, затискаючи її пластинами з нержавійки на болтах. За можливості всі болти та гайки краще брати латунні або з нержавійки. У моєму випадку до великого отвору підійшла за діаметром трубка з гофрошлангом від сифона для кухонної мийки.
Виготовляємо тертку та прокладку для тертки. З нержавійки товщиною 2 мм вирізаємо болгаркою або на верстаті круг діаметром 220 мм — для тертки. З такої ж сталі товщиною 0,5 мм вирізаємо ножицями по металу другий круг діаметром 220 мм: це буде прокладка. Вона потрібна для забезпечення жорсткості, щоб тертка не прогиналася. Прокладка кріпиться через три латунні стійки до дна барабана, а тертка до неї п’ятьма гвинтами М5. Різьбу нарізаємо прямо в прокладці.
Тертка виготовляється так. Просвердливши отвори діаметром 5 мм, виконуємо розмітку з кроком 10 мм по всьому діаметру. Круг ділимо на 14–20 секторів. Кріпимо заготівлю шурупами до фанери товщиною 10–16 мм у отвори діаметром 5 мм. За розміткою пробійником з круглим або квадратним робочим профілем набиваємо різальні зубці. Шурупи та прокладка не дають тертці вигинатися та зміщуватися. Розмітку та свердління всіх деталей слід виконувати якомога точніше, щоб тертка знаходилася точно по центру барабана.
У барабані є отвори діаметром 3–4 мм, тому доопрацьовуємо його. Як правило, всередині барабан має три ребра жорсткості. Беремо дрібну сітку з нержавійки з коміркою 1×1 мм, робимо три заготівлі за розміром секцій барабана (якщо немає ребер жорсткості, то сітку робимо одним шматком). У верхній частині сітки додаємо по 10 мм для загину, що виконується під лінійку, простукуючи молотком — краї у нас вийшли гладкі та травмобезпечні. За допомогою шила та пістолета з глухими заклепками закріплюємо сітку всередині барабана. Кількість заклепок довільна, щоб сітка щільно прилягала до поверхні барабана та не відходила при обертанні.
1 — стрижень (з держака лопати); 2 — п’ятка штовхача; 3 — обмежувач
З відрізу поліетиленової труби з внутрішнім діаметром 100 мм та товщиною стінки 5–6 мм робимо бункер для завантаження яблук. Для закріплення труби нам знадобляться чотири куточки з алюмінієвого сплаву. Трубу закріплюємо зі зміщенням від центру, щоб край її був на краю тертки.
Труба з куточками кріпиться до кожуха барабана на 4 болтах М6, причому болти мають бути вставлені зсередини кожуха перед збиранням та затиснуті гайками зовні. За допомогою шайб під куточками регулюємо зазор між трубою та терткою: від нього залежить ступінь подрібнення яблук. Зверху куточки кріпляться барашками для швидкості розбирання та збирання.
З березового держака для лопати виготовляємо штовхач для яблук. На його торець прикріплюємо кружок з фанери діаметром 90 мм, у верхній частині ставимо обмежувач, щоб штовхач не міг опуститися до тертки.
Після того як заготуємо всі деталі, виконуємо збирання барабана з кожухом та кронштейном. Перевіряємо підшипники та сальник і за потреби замінюємо. Шків доведеться переробити під свої розміри та клиноподібний ремінь.
Двигун я взяв потужністю 1,1 кВт на 3000 обертів на хвилину. На барабан за допомогою ремінної передачі подається 1500 обертів на хвилину. Більше небезпечно через вібрацію, а менше — буде погано відходити сік при віджимі.
Зваримо раму основи з куточка або пристосуємо якусь готову. Кріпимо до неї кронштейн з кожухом барабана через гумові віброгасячі шайби. З товстого поліетилену або гуми вирізаємо кришку — круг за діаметром кожуха барабана з отвором під трубу завантаження яблук. Кришка необхідна не лише для захисту від викиду бризок соку: вона захистить і від обертового барабана.
Усі кріпильні деталі мають бути надійно затиснуті, а електрична частина зібрана з хорошою ізоляцією, щоб не допустити ураження електричним струмом. Перед збиранням деталі ємності ретельно промиваємо засобом для посуду та споліскуємо. Усі комплектуючі мають бути виготовлені з екологічно чистих матеріалів, не піддаватися корозії та не виділяти шкідливих речовин у сік.
Після збирання та налагодження виконуємо пробний пуск. Порожній барабан має обертатися без биття та стороннього шуму. Готуємо яблука, ретельно миємо, відбираємо гнилі та червиві. Хороші яблука можна не різати. Серцевина та кісточки не завада нашій соковижималці. Під трубку зливу підставляємо відро. Закидаємо яблука по 1–2 шт. у бункер і штовхачем притискаємо до тертки. При рівномірному закиданні подрібнюється приблизно відро яблук до початку вібрації. Відцентрова сила притискає жом по окружності сітки рівномірно. Якщо почнеться легка вібрація — закидання припиняємо і даємо попрацювати на віджим до моменту, коли перестане текти сік з трубки.
Вимикаємо двигун і чекаємо повної зупинки. Пластмасовою пластинкою або дитячою лопаткою для пісочниці зчищаємо жом з сітки барабана.
Після закінчення роботи ретельно промиваємо сильною струменем води сітку та всі деталі.
Для тривалого зберігання виконуємо відокремлення кожуха барабана від кронштейна, знімаємо сітку для більш ретельного очищення та промивання.
Висушений жом є хорошою вітамінною добавкою до корму куркам та козам в зимовий період.
«Моделіст-конструктор» № 1’2012, Є. ЯБЛОНСЬКИЙ, м. Бобруйськ, Білорусь