Для переобладнання мотоцикла на безакумуляторний я придбав: генератор змінного струму 43.3701 (від мотоциклів «Мінськ» або «Восход»), два тиристорні комутатори КЕТ-1, блок БКС-261.3764, індуктивний датчик, а також лампи й звуковий сигнал на 12 В. Можна також зробити 12-вольтовий генератор із двох генераторів Г427 від старих моделей мотоциклів: один використати як базовий разом із секцією освітлення (намотана товстим дротом), а від другого — лише секцію освітлення. Для цього на першому генераторі треба видалити три секції, намотані тоншим дротом (не чіпаючи обмотку запалювання, яку прикрито металевою пластиною), і встановити замість них обмотку освітлення з іншого генератора. Потім обидві секції з’єднати послідовно. Якщо під час подальшої перевірки генератора на мотоциклі з’ясується, що напруга не збільшилася, а зменшилася, необхідно поміняти підключення однієї з секцій на протилежне.
Із сталі будь-якої марки потрібно виточити перехідний фланець, установити його в розточування картера та прикріпити гвинтами М6х30 мм. Під час розмітки отворів на фланці як шаблон використовуйте статор генератора. Щоб надіти ротор на цапфу колінчастого вала, потрібно за допомогою свердла відповідного діаметра й надфіля зробити нове заглиблення для шпонки (штифта). Не рекомендую робити заглиблення для штифта в іншій точці, адже в такому разі порушиться оптимальне розташування генератора всередині картера. Оскільки новий генератор невеликого розміру, права кришка картера майже не потребує переробки. Треба лише видалити частину перегородки, як показано на рисунку, й вклеїти додаткову перегородку з алюмінію завтовшки 5—6 мм (розміри уточнити на місці). У картер теж потрібно вклеїти перегородку, що забезпечує герметичність відсіку генератора. Найкраще скористатися епоксидним клеєм, додавши в нього дрібні алюмінієві стружки.
EL1–EL4 — лампи покажчиків повороту (12 В, 15 Вт); EL5 — лампа дальнього-ближнього світла (12 В, 40/35 Вт); EL6, EL10 — габаритні вогні (12 В, 4 Вт); EL7 — індикатор увімкнення дальнього світла (12 В, 2 Вт); EL8 — лампа підсвітки спідометра (12 В, 2 Вт); EL9 — лампа стоп-сигналу (12 В, 20 Вт); SA1 — протиугінний вимикач; S1 — перемикач покажчиків повороту; S2 — перемикач дальнього-ближнього світла та звукового сигналу; X1–X3 — однотипні роз’єми, VD1 — VD4 — діоди КД202; C1 — електролітичний конденсатор 4…10 мкФ (на 25 В); A1 — блок БКС-261.3734 (на 12 В); AS1 — замок запалювання; L1, L2 — котушки запалювання; K1 — реле покажчиків повороту; SA2 — вмикач стоп-сигналу; A2-1, A2-2 — комутатори електронні, тиристорні (КЕТ-1), G1 — генератор 43.3701 або Г427 (клеми генератора: O — основні обмотки, 12 В; З — обмотки запалювання; Д1 — датчика першого циліндра; Д2 — датчика другого циліндра); HL1 — світловий сигнал; НА1 — звуковий сигнал.
Тепер можна зайнятися самим генератором. Найбільш трудомістка операція — фіксація на ньому індуктивного датчика для другого циліндра. Врахуйте: від точності виконання цієї операції залежить збіг випередження запалювання в правому й лівому циліндрах. Місця для кріплення другого датчика на генераторі не передбачено, тож доведеться переставити клеми деяких обмоток на інші місця. Для попередньої розмітки положення датчика генератор потрібно встановити на двигун. За допомогою індикатора знайдіть верхню мертву точку (ВМТ) одного з поршнів і зорієнтуйте генератор так, щоб проріз магніта на роторі був точно навпроти виступу сердечника датчика, після чого затягніть гвинти кріплення генератора. Далі перевірте колінчастий вал і знайдіть ВМТ для іншого поршня. Приклавши датчик до генератора, можна позначити місце його розташування. На жаль, у точках кріплення датчика виявляться вже наявні отвори від клемних гвинтів, тож ізсередини генератора доведеться приклепати дві невеликі сталеві пластинки завтовшки 3 мм, у яких просвердлити отвори та нарізати різьбу М4 для гвинтів кріплення датчика. Оскільки отвори свердляться на місці, потрібно намагатися не пошкодити свердлом обмотку запалювання.
Через те, що практично неможливо одразу забезпечити точне положення датчика, найкраще закріпити кожну пластинку лише однією заклепкою. Завдяки такому кріпленню, послабивши гвинти, можна зміщувати датчик у потрібний бік під час остаточного регулювання. Підготовлений таким чином генератор можна встановлювати на мотоцикл. Щоб уточнити, при якому положенні ротора відносно датчика проскакує іскра, що важливо для подальшого регулювання випередження запалювання, добре використовувати стробоскоп. На обертах нижчих за середні та правильно відрегульованому зазорі між ротором і датчиком (0,3…0,6 мм) відстань «а» (див. рисунок) дорівнює 1 мм. За подальшого збільшення обертів це відстань зростає приблизно на 0,6 мм, чим забезпечується автоматичне збільшення випередження запалювання.
1 — шпонкова канавка; 2 — заглиблення для штифта.
Штатне реле-регулятор слід демонтувати, а на його місце встановити два комутатори КЕТ-1. При цьому важливо забезпечити надійний електричний контакт корпусів КЕТ-1 із «масою» мотоцикла. Блок БКС, що містить стабілізатор напруги, закріплений хомутами під баком між котушками запалювання та повітроочисником. Сторону блока БКС, де видно компаунд, яким залито елементи схеми, бажано закрити плоскою кришкою з дюралюмінію.
З огляду на те, що обмотки запалювання й освітлення на новому генераторі розділені, потрібна суттєва переробка електросхеми мотоцикла. Як видно на зміненій електросхемі, усі споживачі постійно підключені до генератора, а комутується провід, що з’єднаний із «масою» мотоцикла та з клемою 30 замка запалювання. Завдяки цьому зовні нічого не змінюється: коли ви вставляєте ключ до упору — вмикається запалювання, поворот ключа в положення «1» вмикає габарити, у положення «2» — фару. Через зазначену вище причину потрібно доопрацювати задній ліхтар — зняти його й переробити кріплення лампи габаритного вогню так, щоб обидва її виводи були ізольовані від корпуса, як показано на електросхемі.
Обидва комутатори живляться від однієї обмотки, її потужності більш ніж достатньо для нормальної роботи мотоцикла. Тумблер SA1, установлений під сидінням мотоцикла, блокує запуск двигуна. Комутатори підключені в схему мотоцикла через роз’єми X2, X3. Роз’єм X1 того ж типу під’єднано до блока БКС (A1). Якщо один із комутаторів КЕТ-1 вийде з ладу, достатньо переставити відповідний роз’єм, від’єднавши його від несправного комутатора й під’єднавши до БКС, — і можна продовжувати рух. Основна роль блока БКС на мотоциклі — стабілізація напруги в бортовій мережі. Для цього обмотка «0» генератора, до якої підключені всі споживачі (крім системи запалювання), з’єднана з клемою 02 блока БКС. Котушки запалювання L1 і L2 не замінювалися.
Під час заміни лампи у фарі для її під’єднання треба замінити вузькі штекери на широкі або спиляти надфілем контакти лампи так, щоб їхня ширина відповідала ширині штекера.
1 — перегородка; 2 — пластина.
Після встановлення нового генератора виникають труднощі з підключенням звукового сигналу. Щоб можна було використовувати автомобільний сигнал, що працює лише на постійному струмі, потрібно зібрати випрямляч на напівпровідникових діодах VD1—VD4 та конденсаторі C1.
Ємність C1 має бути досить великою — 4…10 мкФ на напругу не менше 25 В. Якщо не вдалося знайти конденсатор потрібної ємності, можна скомпонувати його з кількох, з’єднаних паралельно. Випрямляч розташовується на пластині трикутної форми з ізоляційного матеріалу (наприклад, текстоліту), яку закріплюють під бензобаком у трикутному просторі, утвореному трубами рами. Якщо батарея конденсаторів там не вміщується, її можна встановити в будь-якому іншому підходящому місці.
Реле покажчиків повороту K1 можна використовувати від мотоцикла «Восход» або «Мінськ» із 12-вольтовим електрообладнанням чи виготовити електронне реле. Перевага останнього — висока стабільність роботи за значних коливань напруги в бортовій мережі під час роботи двигуна на холостих обертах.
На мікросхемі DD1 реалізовано генератор імпульсів, частоту якого підлаштовують резистором R2. Через підсилювач струму на транзисторах VT1 і VT2 імпульси подаються на керувальний електрод симістора VS2. Діод VD1 — випрямляч змінного струму; VS1, R6, C2 — параметричний стабілізатор для живлення мікросхеми DD1; SA1 — перемикач покажчика повороту; EL1 і EL2 — лампи покажчиків повороту.
Реле K1 розміщене в корпусі від поляризованого реле РП4. Симістор VS2 закріплений на алюмінієвому куточку, який зафіксовано на платі двома заклепками. Схема, зібрана зі справних деталей, налагодження не потребує.
«Моделіст-конструктор» № 2’2000, С. САВІНОВСЬКИЙ