Зимова риболовля — заняття для найстійкіших. Спробуйте-но на морозі просидіти цілий день біля лунки — тут не врятує ані тулуп, ані намет, ані «сорокаградусна грілка». Проте віддаватися улюбленому захопленню можна й у комфортних умовах. Потрібно лише обзавестися спеціальним всюдиходом на пневматиках низького тиску із закритою опалюваною кабіною, у якій усе пристосовано для такої улюбленої вами зимової рибної ловлі.
Всюдихід, що отримав назву «Комфі», розроблявся на базі двигуна від вантажного моторолера ТГ-200М. Як показує досвід, цей мотор — один із найнадійніших серед вітчизняних двотактних двигунів, оснащений до того ж династартером і примусовим повітряним охолодженням. Передній і задній мости, головна передача (реверс-редуктор із диференціалом), гальмівна система та рульове керування використані від мотоколяски СЗД. Передача обертального моменту від двигуна до коліс здійснюється через втулково-роликовий ланцюг на реверс-редуктор (головна передача від мотоколяски СЗД), а далі через вали з пружними карданними шарнірами від мотоколяски СЗД — на колеса.
Задній міст всюдихода спроєктований на базі доопрацьованого переднього моста від мотоколяски СЗД — для цього у колісних маточин були відрізані труби та приварені кронштейни з отворами під пальці кріплення до важелів моста. Крім того, гідравлічні амортизатори заднього моста були замінені на мотоциклетні пружинно-гідравлічні, що дозволило розвантажити штатні торсіони й збільшити вантажопідйомність машини. Ну а передній міст, запозичений також від мотоколяски СЗД, був змонтований на рамі всюдихода практично без доопрацювань. Єдина заміна — штатні амортизатори на пружинно-гідравлічні.
Для «Комфі» була сконструйована зварна трубчаста рама, утеплена двомісна кабіна змішаної конструкції зі сталевим трубчастим каркасом, внутрішньою обшивкою з оргалиту, пінопластовим заповненням і зовнішньою оболонкою зі склотканини та епоксидного зв’язуючого.
Основу рами всюдихода становлять два лонжерони зі сталевих труб діаметром 40 мм із товщиною стінки 3 мм. Для кріплення переднього моста в передній частині кожного з лонжеронів приварені башмаки, а задній міст кріпиться до приварених до рами кронштейнів, вирізаних із листової сталі завтовшки 3 мм. При цьому мости фіксуються на вузлах кріплення так само, як це зроблено на мотоколяскі СЗД — за допомогою болтів із гайками та розрізних пружинних шайб.
1 — рульова колонка (від мотоколяски СЗД); 2 — підсилювальна косинка (сталь, лист s3, 4 шт.); 3,10 — пружинно-гідравлічні амортизатори (від мотоцикла «Восход»); 4 — крісло водія; 5 — двигун ТГ-200М; 6 — крісло пасажира; 7 — лонжерон рами (сталь, труба 40×3); 8 — додаткова рама (сталь, труба 30×2,5); 9 — головна передача (від мотоколяски СЗД); 11 — кронштейн кріплення заднього моста; 12 — задній міст (доопрацьований передній міст мотоколяски СЗД); 13 — глушник; 14 — вихлопна труба (від двигуна ТГ-200М); 15 — полози крісла водія; 16 — гайка-баранчик М10 кріплення крісла; 17 — передній міст (від мотоколяски СЗД); 18 — маятниковий важіль рульового керування; 19 — проміжна рульова тяга; 20 — рульова рейка (від мотоколяски СЗД); 21 — перехідник; 22 — рульові тяги (від мотоколяски СЗД); 23 — колесо-пневматик; 24 — башмак кріплення головної передачі (сталь, швелер 60x40x3); 25 — вал із пружними карданними шарнірами (від мотоколяски СЗД); 26 — задня поперечина (сталь, труба 40×3); 27, 28 — поперечини для кріплення двигуна (сталь, труба 30×2,5)
Збірку рами виконують на рівній підлозі або на найпростішому стапелі, збитому з пари триметрових дощок завтовшки 40—50 мм і трьох-чотирьох поперечин. Після встановлення на стапель готових лонжеронів майбутню раму необхідно перевірити на симетричність, відсутність перекосів і відповідність її розмірам, після чого до лонжеронів приварюються трубчасті поперечини та вузли кріплення кузова. Задня поперечина з труби діаметром 40 мм. Дві поперечини з труб діаметром 30 мм являють собою мотораму двигуна, і одна, також діаметром 30 мм, є опорою головної передачі (реверс-редуктора). Як видно з креслень, реверс-редуктор установлений вертикально, зірочкою догори, важіль увімкнення реверсу при цьому розташований спереду за ходом машини.
Монтаж двигуна на рамі — за нижній і передній установочні вузли (вилки), що забезпечує досить надійну його фіксацію. Щоб змонтувати вилки для кріплення мотора на рамі, найзручніше спочатку закріпити їх на двигуні, після чого за допомогою струбцин і м’якого сталевого або мідного дроту з максимальною точністю зафіксувати двигун на рамі, і вже потім прихопити вузли зварюванням. Останні остаточно приварюються до рами після демонтажу двигуна. Аналогічно кріпляться на рамі й вузли кріплення головної передачі.
Вихлопний патрубок — від ТГ-200М, глушник — саморобний, він являє собою порожнистий циліндр, усередині якого розташована скручена в тугий рулон дрібноячієва сталева сітка.
Рульове керування — від мотоколяски СЗД, перероблене для розташування керма й, відповідно, рульової колонки посередині салону. Для цього на рейку рульового механізму встановлений перехідник, виготовлений трикутний маятниковий важіль, а зі штатної рульової тяги зроблена укорочена, проміжна, що з’єднує перехідник рейки й маятниковий важіль.
1 — каркас (сталь, труба 16×2, 18×2); 2 — гвинт-саморіз; 3 — кріпильна пластина (сталь, лист s1,5); 4 — обшивка (3 шари склотканини та епоксидна смола); 5 — заповнення (будівельний пінопласт); 6 — панелі внутрішньої обшивки (оргаліт s4)
Кабіна всюдихода зроблена за технологією, суть якої викладена у публікаціях журналу «Моделіст-конструктор», проте запропонована нижче версія здається більш простою та технологічною.
Основу кабіни становить каркас, зварений із тонкостінних сталевих труб діаметром 16 та 18 мм. Жорсткістю він не відрізняється, і це зрозуміло — його функція радше формоутворююча. На каркасі закріплені за допомогою зварювання рамки лобового та задніх бокових стекол, а також рами дверних отворів. До речі, дверей на всюдиході всього дві — передня ліва (для водія) та задня торцева (для пасажира). Готових стекол для всюдихода підібрати не вдалося, тому всі вони вирізані з плексигласу.
Далі каркас зсередини обшитий оргалитом; панелі, вирізані з цього матеріалу, кріпляться до труб каркаса гвинтами М4. Оргалитом зсередини зашиті також обидві двері. Підготовлений таким чином каркас обклеєний зовні будівельним пінопластом. При цьому формоутворення власне кабіни та дверей здійснювалося цілком. Поверхні кабіни спочатку вирівнювалися саморобним інструментом, що складався зі станка від лучкової пилки, у якого замість зубчастого полотна була закріплена нихромова проволока, розігріта електричним струмом; живлення нагрівального елемента здійснювалося через ЛАТР. Далі пінопласт оброблявся довгим загостреним ножем, а потім — за допомогою наклеєної на смуги фанери крупнозернистої шкурки.
Підготовлена таким чином поверхня кабіни обклеєна трьома шарами склотканини на епоксидному зв’язуючому. Після полімеризації смоли оболонка шліфувалася, шпаклювалася двокомпонентною автошпаклівкою та фарбувалася — спочатку шаром ґрунту, а потім двома шарами автоемалі. Зсередини салон обклеєний штучною шкірою.
Підлога кабіни зроблена з фанери товщиною 8 мм — панелі, вирізані з неї, двічі просочувалися гарячою оліфою та гвинтами кріпилися до рами. Колісні ніші обшиті фанерою товщиною 5 мм, також просоченою гарячою оліфою.
Крісла водія та пасажира саморобні. Із сталевих труб зварені їхні каркаси. На останніх у місцях сидіння та спинки натягнуті гумові кільця, вирізані з камери колеса вантажного автомобіля. Поверх цієї пружної основи закріплені поролонові подушки, після чого сидіння та спинки крісел були обтягнуті штучною шкірою.
Управління всюдиходом — автомобільного типу. Гальмівна система гідравлічна, від мотоколяски СЗД. Приводи газу та зчеплення — тросові. Педальний блок, що складається з педалей газу, гальма та зчеплення, закріплений на шарнірних вузлах, приварених до лонжеронів рами. Перемикання коробки передач здійснюється за допомогою жорсткої тяги та проміжного важеля. Воно виконується рукояткою, розташованою під правою рукою водія. З правого боку встановлена рукоятка включення реверсу (заднього ходу).
1,3 — зовнішні ободи колеса (сталь, труба 18×2); 2 — ложемент (сталь, труба 18×2); 4 — внутрішній обід (сталь, труба 18×2); 5 — диск колеса (від колеса мотоколяски СЗД)
Колеса пневмоходу — полегшені, трубчасті, зварні. Заготовки зі сталевих труб діаметром 18×2 мм зігнуті трубогибом і зібрані за допомогою зварювання. Для збірки використано найпростіший стапель: на ДСП по передбачуваному колу колеса встановлювалися шість стійок із дерев’яних брусків, на яких закріплювалися підготовлені ободи коліс. Після контролю їхньої соосності та паралельності один одному до ободів прихоплювалися зварюванням поперечини. Вони приварювалися до ободів остаточно лише тоді, коли ця операція не викликала помітної блукаючої ходи колеса. Так само, у два прийоми, встановлювалося на місце й внутрішнє кільце з привареним до нього внутрішнім ободом колеса мотоколяски СЗД.
1 — меблева ґудзика; 2 — заповнення (поролон); 3 — обшивка (штучна шкіра); 4,5,6 — каркас (сталь, труба 20×2); 7 — пружна основа спинки та сидіння (гумові кільця)
Як показує практика, пневматики цілком нормально тримаються на колесах всюдихода та забезпечують прийнятні зчепні якості з будь-якою поверхнею — від снігу та піску до пашні й болота. Проте в деяких випадках для покращення прохідності всюдихода можна обплести пневматики капроновим канатом або синтетичними ременями-стропами. Варто зазначити, що пневматики, хоча й не перетворюють всюдихід на амфібію, здатну долати водні простори, непотоплюваність машині все ж забезпечують, що, погодьтеся, немало важливо при виїздах на лід.
І ще один пристрій, що використовується виключно під час зимової риболовлі, — це люк зі знімною кришкою в підлозі біля заднього пасажирського крісла; після висвердлювання лунки всюдихід накочується на неї так, щоб лунка опинилася точно під люком. У мороз або при сильному вітрі на люк одягається рамка з пришитим до неї рукавом із непродувної синтетичної тканини — таким чином лунка опиняється ніби всередині кабіни всюдихода. При увімкненому опаленні в кабіні в будь-який мороз буває цілком тепло та комфортно.
І. ХОРОШЕВ