Що б не вживали самодіяльні конструктори, а кращої ходової частини для снігокатів, ніж багаторазово випробувана комбінація «лижі плюс пневматик», поки що ще не вигадано.
У цій думці я утвердився після того, як побудував і випробував послідовно три варіанти снігокатів власної конструкції. Першою вийшла машина з двома лижами спереду і одним колесом (камерою від УАЗа) ззаду. Вона була по-своєму хороша, оскільки могла легко в’їжджати в будь-яку калітку, буксирувати невеликі сані, а також слідувати по колії, залишеній «Бураном».
Друга машина мала ззаду вже два колеса, жорстко закріплені на одній осі. Це надало їй підвищену стійкість і здатність возити за собою в санях вантажі важчі.
І, нарешті, третя машина: вона на тій же рамі, що й попередня, але з більшими колесами, що різко підвищує її прохідність.
Я не ставив перед собою мету мати снігокати-трансформери. Однак останні дві модифікації можна в будь-який момент перетворити одну в іншу. Достатньо замінити спереду міст і поперечну рульову тягу (при цьому передні опори з лижами залишаються), а ззаду — колеса і ведену зірочку. Та ще підтягнути ланцюг.
Ось про цю, третю модифікацію хочу розповісти детальніше.

1 — рамка вітрового скла; 2 — реле-регулятор; 3 — двигун (від мотоцикла «Іж-Ю-5»); 4 — капот; 5 — глушник; 6 — акумулятор; 7 — опора передня; 8 — тяга рульова поперечна; 9 — вал рульовий; 10 — рама; 11 — ланцюг першої ступені передачі: 12 — кронштейн проміжного редуктора; 13 — ланцюг другої ступені передачі; 14 — натягувач ланцюга; 15 — колесо; 16 — зірочка заднього моста; 17 — багажник; 18 — кожух ланцюга; 19 — кермо; 20 — бак паливний; 21 — бампер; 22 — підніжка; 23 — сидіння водія; 24 — пристрій причіпний; 25 — патрубок глушника вихлопний; 26 — решітки вентиляційні; 27 — фара; 28 — ручка капота; 29 — катафот; 30 — качалка управління; 31 — щиток приладний; 32 — сошка керма; 33 — барабан гальмовий; 34 — кожух вентилятора.
Снігокат відкритий, одномісний, з передніми рульовими лижами і задніми ведучими колесами. Двигун і більша частина електрообладнання розташовуються перед кріслом водія. За кріслом слідує досить місткий багажник. Таку компонування вважаю вигідною. По-перше, рівномірно навантажуються мости, а по-друге, при їзді тепле повітря з-під капота обігріває водія.

1 — каркас (дюралюміній, куточок 30x30x3); 2 — панель корпусу (дюралюміній, лист s2); 3 — заклепка (дюралюміній, Ø3).
У снігоката немає диференціала. Це спрощує конструкцію, покращує прохідність по снігу. Швидкість по накатаному насту — до 50 км/год. Машина здатна тягти за собою нарти з вантажем до 200 кг.
Тепер зупинюся на найважливіших вузлах і агрегатах.

1 — опора паливного бака і приладного щитка (куточок 20×20); 2 — дуга капота (труба 26×2,5); 3 — вушко кріплення капота (смуга 30×3, 2 шт.); 4 — каркас капота (куточок 20×20); 5 — бампер (труба 32×2,8); 6 — поперечина передня (труба 32×2,8); 7 — вісь качалки управління (гвинт М8); 8 — косинка (лист s6, 2 шт.); 9 — втулка кріплення переднього моста (сталь 20, 2 шт.); 10 — лонжерон верхній (труба 32×2,8, 2 шт.); 11 — лонжерон нижній (труба 32×2,8, 2 шт.); 12 — перемичка (труба 26×2,5, 20 шт., розташування довільне); 13 — моторна рама; 14, 20 — опори підлоги (труба 32×2,8); 15 — корпус нижнього підшипника рульового вала (сталь 20); 16 — обмежувачі підлоги (труба 32×2,8, 2 шт.); 17, 19 — поперечини середня і задня (труба 32×2,8); 18 — вставка поздовжня (труба 32×2,8); 21 —кронштейн натягувача ланцюга (лист s6, 2 шт.); 22 — планки кріплення заднього моста (смуга 25×6, 4 шт.); 23 — опора багажника (труба 26×2,5, смуга 30×3, 2 шт.); 24 — каркас крісла водія; 25 — отвори для кріплення рамки вітрового скла (4 шт.).
Найбільший нерозбірний вузол конструкції — рама. Вона виготовлена по частинах, які тут названі як рама снігоката, моторна рама і каркас крісла водія. У такій послідовності і наведу їх опис.
РАМА снігоката зібрана з водопровідних труб. До неї приварений каркас капота зі сталевих куточків. Для зручності монтажу і демонтажу двигуна каркас може бути і знімним (у мене він саме такий). Сам капот двигуна, зовнішньо схожий на «буранівський», вигнутий з алюмінієвого листа і кріпиться до каркаса в чотирьох місцях гвинтами.
МОТОРНА РАМА також виготовлена з водопровідних труб. Розміри, наведені на рисунку і характеризуючі взаємне розташування вушок, слід розглядати як орієнтовні, оскільки неминуча їх корекція відповідно до розмірів відповідних вузлів кріплення конкретного двигуна.

1 — державки (труба 32×2,8); 2, 5 — вушка кріплення двигуна; 3 — перекладини (труба 32×2,8); 4 — траверса (труба 32×2,8).
До рами снігоката моторна рама приєднана електрозварюванням з посиленням швів вертикальними косинками (на рисунках не показані).
КАРКАС КРІСЛА ВОДІЯ несе аж потрійну службу: спереду до нього прикріплений корпус верхнього підшипника рульового вала, зверху — сидіння зі спинкою, а знизу — проміжний редуктор ланцюгової передачі. Корпус підшипника приварений до поздовжньої вставки каркаса; сидіння і спинка (основа у них дерев’яна) прикручені шурупами до відповідних петель на дузі; редуктор болтами притягнутий до чотирьох вертикальних кронштейнів-куточків.

1 — корпус верхнього підшипника рульового вала (сталь 20); 2,5 — кронштейни кріплення проміжного редуктора (куточок 20×20, по 2 шт.); 3 — дуга (труба 26×2,5); 4 — петля кріплення багажника (смуга 30×3, 4 шт.); 6 — втулка підшипника (гума); 7,9 — поперечини (труба 26×2,5); 8 — вставка (труба 26×2,5); 10 — петля кріплення сидіння (смуга 30×3, 4 шт.); 11 — петля кріплення спинки (смуга 30×3, 2 шт.); 12 — опора (труба 26×2,5, 4 шт.); 13 — кронштейн верхнього підшипника (труба 26×2,5).
ДВИГУН — мотоциклетний (від «Іж-Юпітер-5») з примусовим повітряним охолодженням. Вентилятор — саморобний, розміщений на двигуні справа і приводиться в дію гумовим пасиком від шківа на якорі генератора. Для встановлення цього шківа була просвердлена знімна кришка генератора, а болт кріплення якоря до маховика замінено більш довгим.
Зазнала невеликих змін і система запуску двигуна: кікстартер за допомогою паяльної лампи був зігнутий, щоб при пуску мався повний оберт колінвала.
Електрообладнання снігоката — мотоциклетне, з акумулятором. Розраховано на напругу 12 В. Випрямний блок запозичений у автомобільного генератора. Автомобільне ж і реле-регулятор Р362Б.
ТРАНСМІСІЯ снігоката — ланцюгова двоступенева. Ланцюг першої ступені (мотоциклетний) працює між двигуном і проміжним редуктором, а ланцюг другої ступені — між редуктором і заднім мостом.
ПРОМІЖНИЙ РЕДУКТОР, як уже було сказано, знаходиться під сидінням водія і являє собою нескладну конструкцію, що складається з вала і блоку мотоциклетних зірочок. Велика зірочка (z=42) взята від заднього колеса мотоцикла. У неї відрізана «рідна» маточина і приварена нова, в яку справа посаджений закритий підшипник 203, а зліва — маточина з маленькою зірочкою (z=16) і підшипником 202.

1 — гайки М8 (4 шт.); 2 — вушко натягувача нерухоме (сталь 20, 2 шт.); 3,21 — вушка натягувача рухомі (сталь 20); 4 — болт М8 натягувача (2 шт.); 5 — гайки М14; 6 — втулка розпірна коротка (труба 20×15,2, L19); 7 — підшипник 202; 8 — корпус підшипника 202 (сталь 20); 9 — зірочка мала (z=16); 10 — маточина малої зірочки (сталь 20); 11 — маточина великої зірочки (сталь 20); 12 — зірочка велика (z=42); 13 — підшипник 203; 14 — втулка розпірна довга (труба 23×17,2, L79); 15 — вісь (сталь 20); 16 — рама снігоката; 17 — кронштейн кріплення редуктора; 18 — каркас крісла; 19 — болт М8 (8 шт.); 20 — опора редуктора (сталь 20, 2 шт.).
Вал проміжного редуктора знаходиться в прорізах опор і переміщується в них за допомогою двох натягувачів. Точне положення блоку на валу відносно вихідної зірочки двигуна задається розпірними втулками. Якщо це положення треба змінити, то одну з втулок необхідно укоротити, а до іншої додати одну-дві шайби.

1 — лонжерони рами; 2 — кронштейн натягувача; 3 — вушко рухоме (сталь 20, 2 шт.); 4 — болт М8 (2 шт.); 5 — вісь (сталь 20); 6 — гайки М16 (4 шт.); 7 — втулка розпірна довга (труба 23×2,8 L246); 8 — підшипники 203; 9 — маточина (сталь 20); 10 — зірочка (z=42); 11 — втулка розпірна коротка (труба 23×2,8, L128).
Ланцюг другої ступені передачі приводиться в робочий стан за допомогою іншого натягувача, розташованого перед заднім мостом. Натягувач являє собою зірочку (z=42) на маточині з двома підшипниками 203, яка обертається на осі з розпірними втулками. Вісь же знаходиться в прорізах кронштейнів, приварених до рами.
ЗАДНІЙ МІСТ виконаний з суцільним ведучим валом. Це спростило конструкцію, покращило прохідність і мало вплинуло на маневреність снігоката — навіть з ціпкими бандажами поворот здійснюється нормально. Вал обертається в двох підшипниках 207. Їх корпуси, що мають сальники зі шкіри, приварені до щік — пластин з листової сталі товщиною 6 мм, в яких є отвори для кріплення до рами снігоката. До правого корпусу чотирма гвинтами М6 прикручений диск з гальмовими колодками. Диск вирізаний з кожуха веденої зірочки мотоцикла «Іж». Гальмовий барабан також мотоциклетний, тільки проточений на токарному верстаті ззовні (до діаметра 240 і ширини 50 мм) і зсередини (під іншу маточину).
Зірочка приводу задніх коліс (z=60) виготовлена на токарному верстаті з круга діаметром 350 і товщиною 10 мм. Для цього круг був обточений з обох сторін до товщини 6 мм і помічений рисками, що відповідають діаметрам ділильної окружності і окружності виступів. (Розрахунок тут не наводиться, оскільки виконаний за відомими формулами.) З урахуванням кроку ланцюга були накернені центри і просвердлені 60 отворів. Свердло відповідало діаметру ролика ланцюга. Отримані зубці дороблені ножівковим полотном і напилком.

1 — гайка М24х1,5 (2 шт.); 2 — шпонка циліндрична (Ст6, пруток Ø6, L50, 2 шт.); 3 — маточина лівого колеса; 4 — вал (сталь 20); 5 — втулки розпірні бічні (труба 45×4,5, L94); 6 — сальник (шкіра, 3 шт.); 7, 18 — корпуси підшипників (сталь 20); 8 — підшипники 207; 9 — втулка розпірна центральна (труба 43×3,5, L285); 10 — гвинт М10 (8 шт.); 11 — зірочка (Ст5, z=60); 12 — маточина зірочки (сталь 20); 13 — шпонка призматична (Ст6, 10x8x85); 14 — барабан гальмовий (від мотоцикла «Іж-Ю-5», обточений); 15 — маточина барабана (сталь 20); 16 —диск гальмовий (від кожуха веденої зірочки мотоцикла «Іж-Ю-5»); 17 — гвинт М6 (4 шт.); 19 — маточина правого колеса; 20 — щоки кріплення (сталь 20); 21 — втулка дистанційна (труба 43×3,5, L36).
Зірочка прикріплена до своєї маточини вісьмома болтами М10х1. Маточина на валу, як і гальмовий барабан, посаджена на шпонку. Крім того, на вал надіті ще три розпірні втулки.

1,2 — ободи (труба 20×2); 3 — спиця нахилена (труба 20×2, 4 шт.); 4 — спиця пряма (труба 20×2, 8 шт.); 5 — ложемент (труба 20×2, 8 шт.); 6,7 — щоки (лист s6); 8 — маточина (сталь 20).
Спиці і ободи дисків коліс зварено зі сталевих труб. Конструкція дисків цілком зрозуміла з рисунка, тому не стану затримуватися на ній. Зупинюся лише на тому, чого на рисунку немає. До кожного обода ззовні приварено по вісім болтів М8 для кріплення поперечних бандажів — відрізків транспортерної стрічки товщиною 10 мм, що притягують пневматики до ободів. Ще є поздовжні бандажі з пожежного шланга. Поздовжні і поперечні бандажі з’єднані в точках їх перетину спеціальними болтами. Кінці болтів з гайками звернені назовні і служать ґрунто-або, що вірніше, снігозацепами коліс.

1 — вилка правої опори (вилка лівої умовно не показана); 2 — сошка вилки; 3 — тяга рульова поперечна; 4 — шкворень тяги; 5 — поводок; 6 — шкворень рами; 7 — качалка; 8 — тяга рульова поздовжня; 9 — сошка керма; 10,12 — підшипники рульового вала; 11 — вал рульовий; 13 — кермо (від моторолера «Електрон»).
РУЛЬОВЕ УПРАВЛІННЯ. Рульовий вал — це вертикальна сталева труба діаметром 32 мм, що повертається в двох підшипниках ковзання з гумовими втулками. На верхній кінець вала надіто кермо від моторолера «Електрон» (з сектором «газу» від снігохода «Буран»), а до нижнього приварена рульова сошка, зроблена з шатуна велосипедної педалі. До сошки прикріплена поздовжня рульова тяга, що йде до качалки на рамі снігоката. У свою чергу, качалка поводком з’єднана з поперечною рульовою тягою переднього моста. Поводок і всі тяги тут — з наконечниками, що мають два ступені свободи.

1 — вилка регульована (сталь 20); 2 — тяга (пруток Ø23); 3 — шкворень (пруток Ø10); 4 — вилка нерегульована (сталь 20).
ПЕРЕДНІЙ МІСТ — легкознімний, являє собою трубу діаметром 42 мм з привареними в верхній частині гвинтами для кріплення до рами снігоката. До торців труби приварені вертикальні гільзи, посилені бандажами — смужками листової сталі товщиною 3 мм.

1 — гільза (сталь 20, 2 шт.); 2 — бандаж (смуга 60×3, L220, 2 шт.); 3 — балка (труба 42×5); 4 — гвинт кріплення (2 шт.).
У гільзи вставлені запозичені у велосипедів разом з підшипниками передні вилки. Ззаду до них приварені рульові сошки (з шатунів велосипедних педалей), а знизу — втулки шарнірів з приєднаними до них саморобними ланками і амортизаторами від мотоцикла «Восход-2М».
ЛИЖІ снігоката складаються зі сталевих рамок і капронових основ, з’єднаних заклепками і трубками на носі (для міцності). Основі отримані з капронової труби з товщиною стінки 10 мм наступним чином: спочатку я вирізав з труби звичайною пилкою по дереву заготовки. Щоб випрямити їх, нагрів по всій довжині паяльною лампою, уклав між двох товстих дошок і придавив вантажем. Коли заготовки остили, я знову нагрів їх носики, зігнув як треба і остудив водою. Лижі з такою основою мають дуже хороше ковзання.

1 — основа лижі (капрон); 2 — перемичка (куточок 20x20x3); 3 — підсилювач (труба 15х1, 2 шт.); 4 — рамка (куточок 20x20x3); 5 —амортизатор (від мотоцикла «Восход-2М»); 6 — стержень вилки (передня вилка велосипеда, обрізана); 7 — сошка вилки (шатун педалі велосипеда, обрізаний); 8 — ніжки ланки (квадрат 24); 9 — кронштейн передній (сталь 20); 10 — болт M12 (4 шт.); 11 — заклепка (23 шт.); 12 — вушка кріплення амортизатора (сталь 20); 13 — ніжка вилки; 14 — втулка шарніра (сталь 20); 15 — шайби (латунь, 4 шт.); 16 — обойма ланки (смуга 24×4); 17 — гайка М6 кріплення підрізу (4 шт.); 18 — надставки рамки (лист s3); 19 — обойма лижі (смуга 50×3); 20 — втулка ланки (сталь 20); 21 — підріз (пруток Ø6, 2 шт.).
На рисунку видно, що лижі мають підрізи. Кожен з них складається з двох прутків діаметром 6 мм, прикручених до лиж знизу.
ГЛУШНИК зварений зі сталевого листа товщиною 1,5 мм. Всередину його вставлена сітчаста перегородка для зменшення шуму вихлопу.

ГАЛЬМОВИЙ МЕХАНІЗМ – ножовий, з приводом на колеса. Педаль (вона під правою ногою водія) запозичена у моторолера «Електрон». Від неї до гальмових колодок заднього моста йде двоплеча тяга з прутка діаметром 7 мм.
Зрозуміло, конструкція мого снігоката далека від ідеалу. І я продовжую вдосконалювати її. Планую незабаром замість проміжної передачі встановити реверс-редуктор, збільшити ширину лиж. І ще хочу поїздити на цій машині влітку, хоча вона і без диференціала. Звичайно, лижі замінюю на передні колеса, а з задніх зніму ґрунтозацепи — для кращої маневреності.
А. КЛИМЕНКО
