Для жителів Уралу, Сибіру, Півночі, Далекого Сходу (тобто більшої частини території країни) потреба в такій машині, як всюдихід, — просто життєва необхідність. Причин тому багато: хороших доріг мало, місцевість — пересічена, взимку мало не півроку — глибокий сніг, а в міжсезоння і навіть влітку — бездоріжжя.
Обзавестися машиною, що не боїться бездоріжжя, завжди хотів і я. Звичайно, фірмовий позашляховик, наприклад, «Нива» на пневматиках (з ними ця машина вже вдвічі дорожча звичайної) — мені не по кишені. Однак (ймовірно від максималізму мого характеру) і саморобне вездехідне транспортне засоби (з тих, що часто збирають ентузіасти своїми руками), яке й машиною-то назвати важко, мене теж не влаштовувало: хотілося мати щось більше.
Ідея незвичайної конструкції машини народилася досить несподівано: побачив на вулиці стоячий автомобіль «Жигулі» з притуленим до нього колесом від ремонтованого поруч ГАЗ-66.
Саме подібні колеса могли забезпечити якості, завдяки яким легко досягти високої прохідності машини: малий питомий тиск на ґрунт, надійне з ним зчеплення шин, великий дорожній просвіт. Ну а прийнятний комфорт давали б кузов легкового автомобіля і його салон.
До того ж обидві частини задуму були цілком реалізовані, оскільки не пов’язані з яким-небудь дефіцитом. Адже з кожним днем з’являється все більше старих легкових автомобілів, від яких господарі готові відмовитися і недорого продати. А в умілих руках машини можуть обрісти друге життя: відновити будь-який вітчизняний автомобіль практично з металобрухту під силу багатьом самодільникам — для них це лише питання часу і коштів на запчастини.
1 — саморобне колесо з розмірами обода 457-254/18″-10″ (діаметр— ширина); 2 — передній бризговик (гума s3); 3 — підніжки (Ст3, лист s1,5, 2 шт. — дзеркально відображені); 4 — камерна шина, діагональна, полегшена, низького тиску розмірами 457-320 (18″—12,6″); 5 — передній сигнальний ліхтар (від автомобіля Іж-2715, 2 шт); 6 — облицювання радіатора (від ВАЗ-2107); 7 — блок фар (від ВАЗ-2106, 2 шт); 8 — передній бампер (з двох від ВАЗ-2108); 9 — піддон двигуна (Ст3, лист s1,5); 10 — задній кардан (від «Москвича-2141»); 11 — передня підвіска (від ВАЗ-2121 «Нива»); 12 — задній бампер (з двох від ВАЗ-2108); 13 — задній бризговик (гума s3, 2 шт.); 14 — задня підвіска (від ВАЗ-2121); 15 — задній міст (від ВАЗ-2121); 16 — заднє крило (Ст3 холоднокатана, лист s0,8, 2 шт. — дзеркально відображені); 17 — кузов (від ВАЗ-2108 з подовженим моторним відсіком); 18 — передній надкрилок (Ст3 холоднокатана, лист s0,8, 2 шт. — дзеркально відображені); 19 — капот (від «Москвича-2141», доопрацьований)
Для мене ж створення вездехода виявилося ще й перевіркою власних інженерних і конструкторських навичок. Після відповідного аналізу (і зваживши реальні можливості) вирішив, що найбільш підходящий кузов для позашляховика — від автомобіля ВАЗ-2108. У тому, який дістався мені, доопрацюванню піддалися його передня частина і днище (чотиридверному кузову знадобилися б більш значні переробки). Моторний відсік довелося подовжити. Цього вимагали і колеса (значно більшого діаметра, ніж штатні), що виходять за передній габарит, і двигун, що розташувався тепер вздовж осі машини, як у «Ниви» і «класики», а не поперек, як у передньопривідній «вісімки». Але зовнішнього вигляду автомобіля це подовження не зіпсувало — поперечні зварні шви виявилися прикритими новими крилами і капотом. Останній узятий від старого «Москвича-2141», відповідно доопрацьований і відрихтований.
У днищі салону посередині вирізав поздовжній проріз, а над ним приварив кожух, зробивши таким чином тунель для агрегатів і вузлів трансмісії. Розміри його такі ж, як у «Ниви», тому викрійку розгортки кожуха робив по розпластаним шумоізоляційним прокладкам цієї машини. Передню панель кузова (між моторним відсіком і салоном) посилив додатковими накладками і підкосами.
Надкрилки джипа за формою (попарно: передні і задні) — дзеркально відображені. Для їх виготовлення спочатку робив картонні шаблони, що стикуються з кузовом кромки яких ретельно підганялися до його обводів, а потім по шаблонах — і самі надкрилки. Виконані вони зі сталевого холоднокатаного листа товщиною 0,8 мм. Гнув вручну, тому їх поверхні досить прості — сполучені площини. Жорсткість забезпечена за рахунок суцільної (по всій їх довжині) відбортовки вільного краю. Іншим краєм (вирізаним по обводах) надкрилки приварені до відповідних кузовних «вісімкових» крил, після чого частина останніх у колісних нішах була відрізана по контуру перших.
Підніжки (за формою теж дзеркально відображені) виконані зі сталевого листа товщиною 1,5 мм (з відбортовками для жорсткості). Вони приварені до нижніх відбортовок, що маються у стиків порогів і днища кузова. Самі підніжки зроблені зі сходинками; дорожнього просвіту вони не зменшують, а зручності додають. До того ж сходинки прикривають базовий простір і створюють більш приземкуватий вигляд вездеходу. Щоб підніжки не були слизькими, їх зовнішні ребра обклеєні гумою.
Бампери, як передній, так і задній, зроблені на всю ширину машини. Кожен з них зібраний з двох аварійних (узято в авторемонтних майстернях). Кінці бамперів з’єднані з надкрилками.
Двигун — від легкового автомобіля ВАЗ-21011, дефорсований до ступеня стиснення 7,6, що дозволяє використовувати для нього низькооктановий бензин А-76 або АІ-82.
Як вже згадувалося, під капотом кузова від ВАЗ-2108 двигун тепер, на відміну від штатного, розташований поздовжньо. Для його встановлення довелося виготовити зі сталевого листа товщиною 2 мм спеціальний перехідний підрамник.
1 — двигун (від ВАЗ-21011 «Жигулі», дефорсований); 2 — зчеплення; 3 — коробка передач (від ВАЗ-21011 «Жигулі»); 4 — проміжний карданний вал; 5 — роздавальна коробка; 6 — задній карданний вал; 7 — задній міст; 8 — колесо (4 шт.); 9 — передній карданний вал; 10 — передній міст; 11 — внутрішній шарнір приводу переднього колеса (2 шт.); 12 — вал приводу переднього колеса (2 шт.); 13 — зовнішній шарнір приводу переднього колеса (2 шт.)
Трансмісія з її основними агрегатами і вузлами — зчеплення, роздавальна коробка, карданні передачі — використані від автомобіля «Нива» — ВАЗ-2121. Коробка передач (чотириступенева) — від «Жигулів» (ВАЗ-21011), з «нивськими» агрегатами вона з’єднується без переробок. Оскільки база машини порівняно з «нивською» зросла, то карданний вал від роздавальної коробки до заднього диференціала довелося встановити більш довгий — від автомобіля «Москвич-412». Від диференціала момент обертання передається на колеса двома напівосями від автомобіля «Нива».
Передача від переднього диференціала до коліс — відкритими валами з шарнірами рівних кутових швидкостей теж від ВАЗ-2121.
Ходова частина — передній і задній мости, а також елементи підвіски: пружини, амортизатори, важелі і т.д. — все від того ж автомобіля ВАЗ-2121 «Нива».
Для шарнірного під’єднання заднього моста до кузова довелося поздовжні тяги подовжити, зробивши в деяких з них вставки або зваривши одну з двох.
Колеса (те, що автолюбителі, та й багато професіоналів частіше називають дисками) взяті від старого мікроавтобуса польського виробництва «Жук». На їх ободи надіті (з «вильотом» у зовнішній бік) і приварені ще й саморобні ободи з відбортовками зі сталевого 2,5-мм листа. Ширина нового обода колеса — 254 мм (10 дюймів), посадочний діаметр — 457 мм (18 дюймів). Шини на них закріплюються розбірними кільцями, як на вантажних автомобілях. Посадочні отвори в дисках збігаються за розміром і розташуванням з «нивськими».
Самі шини камерні, діагональні, високопрофільні, низького тиску (у передніх — 0,8, у задніх — 0,7 атм.). За розмірами і малюнком протектора («ялинка») шини такі ж, як у вантажного автомобіля підвищеної прохідності ГАЗ-66.
Гальма — від «Ниви», без переробок, двоконтурні з вакуумним підсилювачем; передні — дискові, задні — барабанні.
Кермове управління — збірне: механізм — від таксомотора ГАЗ-24 «Волга», привід — від автомобіля УАЗ-469. Така комбінація не викликана якоюсь необхідністю, просто ці вузли були у мене в наявності.
Електрообладнання теж збірне. Однопровідна (з «мінусом» на корпусі) електропроводка — від ВАЗ-2108. Генератор і стартер — від ВАЗ-2101. Блоки фар — від ВАЗ-2106; блоки задніх ліхтарів — від ВАЗ-2108; передні габаритні і поворотні вогні — від «Москвича-412»; повторителі поворотників — від ВАЗ-2105.
Власна маса повністю заправленого і спорядженого джипа-вездехода 1330 кг. Габаритні розміри вказані на рисунку загального вигляду. Максимальна швидкість, порівняно з базовими автомобілями трохи зменшилася і становить близько 120 км/год. Але оскільки машина розрахована на експлуатацію і поза дорогами — цього навіть багато. А ось прискорювальність низькувата: з водієм і пасажиром машина розганяється до 80 км/год за 35 секунд. Це пояснюється потужністю двигуна.
Дорожній просвіт (кліренс) збільшений і становить 400 мм.
Крім чотирьох пасажирів позашляховик здатний везти ще 50 кг вантажу.
Фарбування вездехода двоколірне. Кузов вифарбований у свій «первозданний» вишневий колір, а бампери, надкрилки і підніжки — у світло-сірий.
«Моделіст-конструктор» № 1’2004, І. ШИРИКАЛОВ