У спекотний літній день, коли розпечений повітря стоїть нерухомо за відсутності вітерця, ні відкрита кватирка, ні навіть розчинені вікна не приносять бажаної прохолоди.
Добре, коли є вбудований віконний вентилятор. Ну а тим, у кого його немає, пропоную спосіб швидкого встановлення легкознімного вентилятора на звичайне вікно без його переобладнання.
Існуючі варіанти побутових віконних вентиляторів передбачають кріплення їх безпосередньо в склі (що утруднено для самостійного виконання, оскільки пов’язано з фігурною різкою скла) або замість кватирки (що також не дуже зручно, оскільки кватирка потрібна частіше, ніж вентилятор, і доводиться вигадувати якусь комбіновану конструкцію).
Пропоноване рішення виключає всі згадані незручності, оскільки дозволяє без жодних змін на вікні досягати бажаного результату, а саме: мати в кватирці вентилятор у той момент і на такий термін, які потрібні.
1 — стулка вікна; 2 — скло; 3 — ручка вікна, запірна; 4 — пластина-гачок вентиляторного щита; 5 — щит вентиляторний; 6 — отвір під лопаті вентилятора; 7 — вентилятор; 8 — виріз у щиті під петлю кватирки; 9 — петля кватирки; 10 — кватирка (відкрита); 11 — лапка-кронштейн вентилятора; 12 — поясок кріплення кронштейна.
При цьому конструктивно все виконано настільки просто, що доступно для повторення будь-кому бажаючому. Судіть самі. Ви відкриваєте кватирку і вставляєте в її проріз відповідного розміру щит з вирізом посередині, проти якого закріплений вентилятор. Коли необхідність у провітрюванні відпадає, щит з вентилятором так само легко знімається і можна нормально закрити кватирку.
Однак щит необхідно в прорізі якось кріпити. Для цього використовуються можливості самого вікна. З одного боку щита робиться виріз, яким він ніби «надівається» на петлю в щілині відкритої кватирки. А з іншого боку на щиті прикріплена фігурна пластина-гачок, якою можна зачепитися за запірну ручку сусідньої половини вікна.
Як щит можна використовувати вирізану в розмір кватиркового простору заготовку з фанери товщиною 5—10 мм. У середній частині його випилюється круглий або квадратний отвір, розміри якого диктуються величиною лопатей наявного вентилятора. Сам же вентилятор закріплюється проти цього отвору на трьох лапках з металевої смуги товщиною 2 мм і шириною 20 мм. Один кінець кожної лапки має отвір під шуруп кріплення до щита, а інший відігнутий під металевий поясок, що затягується на корпусі вентилятора.
Залежно від того, який режим роботи вентилятора кращий (припливний — повітря забирається з вулиці або витяжний — викидається з приміщення), корпус вентилятора встановлюється відповідно з зовнішнього або з внутрішнього боку щита.
1 — щит загороджувальний; 2 — вертушки кріплення загороджувального щита; 3 — щит вентиляторний; 4 — стулка вікна (відкрита).
Розташування і розмір вирізу на щиті під петлю кватирки, а також конфігурація пластини-гачка визначаються на місці. Замість гачка може бути встановлена вертушка, кінець якої буде входити в гніздо замикання кватирки на віконній рамі і надійно утримувати вставлений щит з вентилятором.
Сам щит і металеві елементи кріплення вентилятора після збирання доцільно пофарбувати олійною фарбою або емаллю.
Конструкція дозволяє використовувати її і в тих випадках, коли вікно не має кватирки. Тоді в проріз відкритої стулки вікна спочатку встановлюється загороджувальний щит, що залишає зверху невеликий простір, що імітує кватирку, і вже в нього — щит з вентилятором.
Як загороджувальний щит використовуються ті самі матеріали, що і для щита вентилятора, з тією ж захисною фарбуванням емаллю або олійною фарбою. Кріплення щита в прорізі повторює принцип встановлення вентиляторного щита — робиться виріз під петлю і дві вертушки, одна з яких — під наявне гніздо замикання вікна.
В. Ільїн