Розповідь про всі машини та механізми, створені саморобним конструктором зі станиці Зеленчуцька, що в Карачаєво-Черкеській Республіці, Василем Олексійовичем СВЕРБІЛЕМ, в одну публікацію не вмістити. Краще розповідати про них по черзі. І почнемо ми, мабуть, з найпростішого, що побудував умілець, — мотоблока «Електронік».
Говорять, що найпереконливіший відгук про мотоблок зробила мама Василя Олексійовича, Ксенія Петрівна, сказавши: «Ти, сину, можеш по гайках розібрати всю свою техніку, навіть літак. Але цю машинку не чіпай — вже ж надто ладна помічниця в господарстві!»
«Електронік» по гідності оцінили й інші мешканці станиці. Багато хто, бачачи, як споро Василь Олексійович за допомогою мотоблока розправляється зі своїми та сусідськими сотками, почали ритися у власних сараях у пошуках старих моторолерів. І тепер у станичних городах ревуть навесні близько десятка близнюків «Електроніка». Козаки копіювали машину зовсім не тому, що утруднялися придумати щось подібне самі, — у станиці умільців вистачає. Як вони кажуть, у цій конструкції немає нічого зайвого — тільки найнеобхідніше. Вона проста, технологічна та надійна, що, власне, й підтвердили роки її успішної експлуатації.
1 — двигун (від моторолера «Електрон»), 2 — підставка, 3 — резонатор вихлопної труби, 4 — важіль маятниковий силового агрегату (від моторолера), 5 — зірочка ведуча (z=8, t=19,05), 6 — ланцюг силовий (t=19,05), 7 — ґрунтозацеп, 8 — зірочка ведома (z=39, t=19,05), 9 — колесо (від моторолера), 10 — культиватор, 11 — опора (куточок 40x40x4,5), 12 — планка вигнута (смуга 25×6,5, L450), 13 — кронштейн навісних знарядь, 14 — болт М14 кріплення навісних знарядь, 15 — стремено, 16 — болт М8 фіксації опори (2 шт.), 17 — рама, 18 — бак паливний, 19 — фільтр-відстійник з краном, 20 — фільтр повітряний (від мотоцикла «Панонія»).
Справді, для виготовлення мотоблока знадобилися всього-навсього силовий агрегат «мотор—колесо» від моторолера «Електрон» (звідси й назва — «Електронік»), кілька водопровідних труб та дещо ще по дрібницях. Причому силовий агрегат узято майже без переробок. Тому в ідеалі можливий і такий варіант: городник приїжджає до себе на ділянку на моторолері з причепом, в якому знаходяться рама, додаткове колесо та ґрунтозацепи; переставляє «мотор—колесо» на раму та обробляє землю або посадки мотоблоком, що вийшов. Наприкінці, повернувши все на свої місця, їде додому знову на моторолері.
Переробки ж, яким піддався силовий агрегат, дуже незначні. По-перше, кришка механізму зчеплення була повернена на 120° для зручнішого приєднання до неї троса управління. По-друге, до сегмента коробки передач приварено плече довжиною 72 мм з вушком під керуючу тягу — стало набагато легше вмикати передачі. По-третє, випрямлено впускний патрубок, щоб при неминучих різких та крутих нахилах карбюратор, оснащений повітрофільтром від мотоцикла «Панонія», працював без перебоїв.
1,2 — лонжерони лівий і правий (сталева труба 26,8×2,8), 3 — оболонка троса зчеплення, 4 — стійка ложа паливного бака (смуга 20×4,5), 5 — ложе паливного бака (пруток Ø 8), 6 — оболонка троса «газу», 7 — кронштейн кріплення оболонки троса «газу» (куточок 30x30x3), 8 — трос «газу», 9 — кронштейн важеля перемикання передач, 10 — болт М8 кріплення кронштейна, 11 — важіль перемикання передач (пруток Ø 16, L150), 12 — тяга задня (дюралюмінієва труба 14х 1,5), 13 — качалка, 14 — тяга передня (дюралюмінієва труба 17×1,5), 15 — манетка «газу», 16 — розпірка (сталева труба 21,3×2,8), 17, 20 — поручні управління правий і лівий (сталева труба 26,8×2,8), 18 — поперечина (сталева труба 26,8×2,8), 19 — траверса (куточок 32x32x4), 21 — важіль зчеплення, 22 — кронштейни кріплення оболонки троса зчеплення (куточок 50x32x3), 23 — упор (куточок 35x35x3), 24 — ребро жорсткості (сталевий лист s3), 25 — повзун зварний (куточок 35x35x3).
Оскільки режим роботи мотоблока вимагає інших передавальних відношень, були замінені на саморобні вузли ведучої та ведомої зірочок. Перший включає в себе калену шліцьову ступицю з привареною до неї новою ведучою зірочкою та конусний вал з лисцею під ключ на 32 мм. Конусна шийка вала призначена для посадки на неї шківа ременного приводу, що йде до компресора. Останній (узято з гальмівної системи автомобіля ЗІЛ-130) може бути прикріплений до мотоблока спереду та застосований для обприскування рослин або фарбування якихось поверхонь (на рисунку не показано). Вузол ведомої зірочки має таку саму калену ступицю, втулку-корпус та нову ведену зірочку, зварені докупи.
Перероблений таким чином силовий агрегат з’єднаний з рамою, звареною з водопровідних труб 26,8×2,8 та частково 21,3×2,8 мм. Лівий лонжерон виготовлений прямим, правий — вигнутим, огинаючим корпус двигуна. Спереду обидва вони розплющені для утворення законцовок, в яких просвердлено чотири отвори: одна пара співвісних отворів призначена для підвіски блоку «мотор—колесо», інша, разом з куточковими упорами, — для відкидної підставки, що утримує мотоблок на стоянці у вертикальному положенні.
1 — вал вихідний двигуна, 2 — ступиця шліцьова (від штатної зірочки), 3 — зірочка ведуча (Ст5, z=8, t=19,05), 4 — гвинт фіксуючий М8 (2 шт.), 5 — вал ведучий (Ст5).
Ближче до середини до лонжеронів приварено стійки ложа паливного бака. Стійки трохи нахилені назад по відношенню до рами з тим, щоб при стоянці або роботі мотоблока бак (від мопеда «Рига») займав горизонтальне положення та паливо подавалося безперешкодно.
Закінчуються лонжерони куточковою траверсою та трубчастою поперечиною. До траверси прикріплена опора, яка надає жорсткість конструкції мотоблока, оскільки разом з маятниковим важелем та рамою вона становить силовий трикутник (верхні ряди отворів у опорі — для підгонки поручнів управління під зріст оператора). Поперечина ж служить посадочним місцем для кронштейна навісних знарядь (детальніше про цей вузол — нижче).
1 — зірочка ведома (Ст5, z=39, t=19,05), 2 — корпус (Ст5), 3 — ступиця шліцьова (від штатної зірочки).
За лонжеронами, під кутом 30° до них, йдуть поручні управління, теж з водопровідної труби. Вони несуть на собі: зліва — важіль зчеплення, справа — манетку «газу». Між поручнями вварено трубчасту розпірку, до якої прикручено важіль, тяговою проводкою пов’язаний із сегментом коробки перемикання передач (осьовий люфт у проводці вибирається регулюванням задньої тяги).
Кінці поручнів «Електроніка» не мають рукояток (оператор тримається за голий метал — це не дуже зручно, особливо при оранці, коли мотоблок найноровистіший та нестійкий; краще надіти якісь рукоятки, хоч би від мотоциклетного керма).
1 — обід (Ст3, смуга 40×5), 2 — перекладина (куточок 32x32x4, 10 шт.), 3 — щока (куточок 32x32x4, 6 шт.), 4 — болт М8 (2 шт.).
Тепер повернемося до вузла кріплення навісних знарядь. Він складається з повзуна та кронштейна, з’єднаних стременем. Останнє зігнуто зі сталевого прутка діаметром 12 мм, на кінцях його нарізано різьбу М12. Повзун зварений з двох куточків, оснащений стопорним болтом М10 та надітий на поперечину рами ще при її збиранні. Кронштейн узято готовим (від сільгоспмашини); у його тілі є прямокутний отвір, в який вводиться держак, скажімо, плуга та утримується болтом М14.
Така конструкція вузла надає навісному знаряддю три ступені свободи, тобто допускає регулювання його по вертикалі (болтом М14 кронштейна) та в невеликих межах по горизонталі та по куту — вздовж і навколо осі поперечини (стопорним болтом М10 повзуна). Остання регулювання — по куту — ступінчаста, крок її задається отворами на кінці вигнутої планки, жорстко фіксуючої навісне знаряддя в обраному положенні.
1 — кронштейн (від сільгосптехніки), 2 — стремено, 3 — повзун, 4 — поперечина рами мотоблока, 5 — держак навісного знаряддя, 6 — болт М14 з контргайкою, 7 — гайка і контргайка M12, 8 — болт стопорний М10.
Навісних знарядь для «Електроніка» три: плуг, культиватор та пропольник. Перші два — стандартні, без доробок. Та й застосовуються вони за своїм прямим призначенням. Останній же, що використовується ще й у ролі викопувача картоплі, доповнений уловлювачами бульб — сталевими прутками діаметром 10 мм, привареними в три ряди. Для боротьби з бур’янами держак модернізованого пропольника встановлюється так, як і належить у таких випадках — вертикально. Лапки його виконують свою функцію — підсікають корені бур’янів, уловлювачі бульб при цьому не працюють.
Для збору врожаю держак повертається назад на максимальний кут, щоб лапки пропольника стали майже вертикально та діяли як лопата, що викопує картоплю. Уловлювачі при цьому, просіваючи земляні грудки, захоплюють бульби та згрібають у купки — залишається тільки збирати їх у мішки.
1 — держак, 2 — уловлювач бульб (6 шт.), 3 — гвинти кріплення «носара», 4 — «носар».
Під час роботи з навісними знаряддями на колеса «Електроніка» надіваються ґрунтозацепи (двох типорозмірів), зібрані зі смугових ободів, куточкових перекладин та щік. При оранці, нарізці та засипці посадкових борозен, прополюванні та підгортанні посадок використовується ґрунтозацеп з перекладинами довжиною 102 мм (одноколісний варіант мотоблока). При викопуванні картоплі — ґрунтозацепи з перекладинами довжиною 145 мм (двоколісний варіант). У цьому випадку колесо знімається, виймається й штатна вісь (разом з кульковими підшипниками 204), а на її місце встановлюється задній міст, виготовлений з трьох сталевих деталей (вала, ведомої зірочки, розпірної втулки) та двох бронзових підшипників ковзання. Останні змащуються через маслянку, ввернену в спеціально просвердлене для неї різьбове отвір у корпусі маятникового важеля (між підшипниками).
Двоколісний варіант мотоблока (з ґрунтозацепами або без) застосовується й для транспортування вантажної візка, що витримує оператора плюс шість мішків картоплі — це приблизно 400 кг (конструкція візка буде опублікована пізніше).
1 — вал ведений (Ст5), 2 — зірочка ведома (Ст5, z=39, t=19,05), 3 — втулки-підшипники ковзання (бронза), 4 — шайби (s2), 5 — втулка розпірна (Ст3).
Оскільки двигун моторолера досить-таки невибагливий, технічне обслуговування його зводиться до періодичного змащування, чищення та заправки. Запускався він спочатку кікстартером, згодом було встановлено тракторне магнето.
На закінчення треба сказати, що ґрунт на берегах річки Великий Зеленчук важкий, рясніє камінням різної величини — від дрібної гальки до валунів. Каміння, скільки їх не прибирай, ніби народжуються в землі щороку. Тим не менш «Електронік» не затупив про них свого плуга, справно працює і, не сумніваюся, ще послужить своєму творцю.
А. ТИМЧЕНКО