Майже двадцять років на Чернігівській облСЮТ працює конструкторський гурток сільськогосподарського моделювання. За минулі роки хлопці під керівництвом своїх наставників розробили й виготовили чимало корисних машин, механізмів і пристроїв, багато з яких мають народногосподарське значення і приносять реальну користь колгоспам області. Один із таких пристроїв — установка для термічної протикліщової обробки бджіл.
…Сталося так, що розташовану неподалік колгоспну пасіку вразив варроатоз — заразна бджолина хвороба. Як урятувати вулики? Гуртківці побували на пасіці й на місці ознайомилися з вимогами до майбутньої установки. Головна з них: має забезпечуватися повне й безпечне для бджіл звільнення їх від кліщів.
На заняттях гуртка колективно обговорили кілька варіантів конструкції й обрали найвдаліший.
1 — корпус, 2 — термореле, 3 — електричний термоелемент, 4 — лійка, 5 — барабан, 6 — рукоятка обертання барабана, 7 — кришка корпуса, 8 — контрольні термометри, 9 — гирло лійки, 10 — спеціальний лоток.
Ось як влаштована бджолина сауна. Корпус (рис. 1) є прямим паралелепіпедом, виготовленим із п’ятишарової фанери. Зверху — кришка з ущільненням, у ній змонтовано велике засклене оглядове вікно. Усередині корпуса, у камері, розташований сітчастий барабан циліндричної форми зі знімною торцевою частиною. Сюди під час термообробки поміщають бджолину сім’ю. Нижче розташована своєрідна лійка для збирання й виведення назовні, у спеціальний лоток, кліщів, що осипаються під дією підвищеної температури. На дні камери встановлено електричний термоелемент для нагрівання повітря в ній до +42°; режим підтримується автоматично тепловим реле. Хід лікування контролюють візуально: за двома термометрами, вмонтованими в кришку корпуса.
Основний вузол установки — барабан (рис. 2), циліндрична частина якого обтягнута сталевою сіткою з комірками розміром 4×4 мм. На сітці по колу розподілені шість дюралюмінієвих лопатей. На знімній торцевій частині — кришці барабана, що кріпиться до нього трьома болтами з барашковими гайками, — також є три радіально розташовані лопаті. Під час обертання вони створюють циркуляцію повітря в камері. На тій самій кришці й на протилежному торці барабана закріплені цапфи, що слугують віссю обертання.
1 — сітка, 2 — цапфа з квадратом для ручки, 3 — лопать барабана, 4 — лопать кришки, 5 — кришка, 6 — барашкова гайка, 7 — цапфа кришки.
Як користуються установкою? Уражену варроатозом бджолину сім’ю струшують із стільникових рамок у відкритий барабан, закривають кришку й щільно притискають її барашковими гайками. Опускають барабан у камеру так, щоб цапфи ковзали по вифрезерованих у стінках корпуса вертикальних пазах. Останні закінчуються над металевими пластинками, пригвинченими до стінок корпуса. Це підшипники ковзання, у яких барабан обертають ручкою, що вставляється в наскрізний отвір у корпусі навпроти однієї з цапф. Кінець цапфи має квадратний переріз, на нього надівається ручка.
Ставлять на місце кришку з оглядовим вікном і вмикають термоелемент у мережу. Як тільки температура повітря в камері підніметься, починають плавно обертати барабан зі швидкістю 45—50 об/хв. Роблять це протягом шести-семи хвилин, спостерігаючи за ходом термообробки через оглядове вікно.
Коли випадання знешкоджених теплом кліщів із барабана припиниться, процес «лікування» бджіл закінчують. Барабан виймають із корпуса, знімають кришку й витрушують здорових тепер бджіл у їхній вулик.
«М-К» 6’81, І. ЄВДОКИМЕНКО