Конструкцію, про яку піде мова, можна було б назвати картоплезбиральним комбайном, оскільки складається вона з кількох відносно самостійних агрегатів.
Призначена картоплекопалка для зчіпки передусім з міні-трактором «Осоринець», опис якого опубліковано в «Моделісті-конструкторі» № 12 за 1996 р. Але оскільки вона має автономний двигун, то здатна працювати в парі з будь-яким тягачем незалежно від того, чи є у нього вал відбору потужності чи ні. Навіть коня можна запрягти! Думаю, що принципова схема моєї збиральної машини стане в пригоді й іншим самодіяльним конструкторам, що створюють власну сільськогосподарську техніку.
Особливість схеми ось у чому. Рухаючись за міні-трактором по міжрядах, причіпний агрегат своїм лопатоподібним лемешем піднімає борозенку (рядок картоплі) та вивільняє бульби. Вони разом із землею та залишками ботви потрапляють на ланцюгово-прутковий транспортер елеватора. В інших картоплекопалках бульби після транспортера направляються через прохідний лоток у барабан-очисник, на вході в який вони постійно накопичуються, затримуючи збірку. В моїй же немає барабана-очисника — земля просипається крізь прути ще на транспортері, жовклі ботва великих перешкод не створює, і очищені бульби опиняються в бункері-накопичувачі.
1,2 — шарнір і тяги зчіпного пристрою (на виді спереду умовно не показані), 3 — рама моторно-редукторного блоку, 4 — паливний бак, 5 — двигун, 6 — ланцюг приводу транспортера елеватора, 7 — бункер-накопичувач, 8 — колісний лафет, 9 — регулювальні планки, 10 — вузол кріплення елеватора, 11 — ланцюгово-прутковий транспортер, 12— борт елеватора, 13 — лемеш.
Комбайн простий конструктивно — в ньому багато вузлів і деталей від списаних сільгосп агрегатів, передусім від промислової картоплекопалки, а також технологічно — для його виготовлення в домашній майстерні достатньо мати ножівку по металу, електродриль та зварювальний апарат (токарних робіт тут — мінімум).
Основу кінематики становлять три ланцюгові та одна ланцюгово-пруткова передачі (з використанням роликових ланцюгів та зірочок від мопедів, велосипедів та сільгосптехніки).
А тепер детальніше про кожен з основних вузлів.
Головний з них — елеватор. Він виконує дві функції: транспортну — переміщує та очищає картоплю — та несучу — до його рами кріпиться весь моторно-редукторний блок. Елеватор встановлений асиметрично відносно колісного лафета. Це пов’язано з особливістю роботи тягача — ширина його колії зазвичай більша за відстань між борозенками, тому одні колеса трактора та лафета завжди йдуть по міжряддю, а інші — по зібраному полю.
1 — лемеш, 2,10 — борта, 3, 9 — скати, 4 — рама, 5 регульована опорна зірочка (z=9, 2 шт.), 6 — нерегульована опорна зірочка (z=9, 2 шт.), 7 — нерегульована тягова зірочка (z=9, 2 шт.), 8 — вал приводу, 11 — болт М10 (16 шт.).
Рама елеватора зроблена з куточків 45×45 мм. До неї прикручені лемеш та корпуси опорних і тягових зірочок на ведучому валу транспортера.
1 — передок (сталевий лист, s5), 2 — поперечина (куточок 45x45x5, 2 шт.), 3 — лонжерони (куточок 45x45x5), 4 — кронштейн кріплення до лафета (сталевий лист, s5, 2 шт.), 5 — кронштейн регулювальної планки (куточок 45x45x5, 2 шт.).
Ланцюгово-прутковий транспортер або гусениця — від списаного картоплезбирального комбайна. Ланцюги її укорочені приблизно до 1670 мм (залишено 44 прути), а прути — до 300 мм. Гусениця оснащена лопатками захоплення бульб (без них великі картоплини будуть скочуватися вниз) та встановлена на опорні зірочки, передні з яких — регульовані (ними визначається ступінь натягу ланцюгів). Переміщується транспортер тяговими зірочками на ведучому валу. Причому зі швидкістю більшою, ніж швидкість руху трактора по міжряддю, інакше комбайн не впорається з потоком надходять бульб.
1 — роликовий ланцюг, 2 — лопатки, 3 — металева втулка, 4 — вісь (укорочений прут), 5 — пластмасова втулка.
1 — ведуча зірочка (z=19), 2 — лонжерон рами, 3 — тягова зірочка, 4 — болт М8 (3 шт.), 5 — ведучий вал, 6 — підшипник 204 в корпусі (2 шт.), 7 — стопорна шайба (4 шт.).
До куточків рами приварені борта з листової сталі товщиною 1 мм, до бортів — скати, що прикривають ланцюги, щоб туди не потрапляли картоплини, а крім того — чотири кронштейни: два для планок, якими регулюється кут нахилу відносно колісного лафета, та два — для кріплення елеватора до лафета.
Як уже сказано вище, до елеватора кріпиться моторно-редукторний блок зі своєю рамою. Двигун — мопедний, Д-6, без якихось доробок (хоча було б корисно встановити вентилятор примусового охолодження). Потужності його з лишком вистачає для приводу транспортера. Заводиться він найпростішим способом — пусковим важелем. Зусилля руки для цього цілком достатньо.
1 — рама блоку, 2,9 — великі зірочки (z=48) з втулками, 3, 7 — малі зірочки (z=16) з втулками, 4 — двигун, 5,6 — корпуси верхнього і нижнього валів з підшипниками (від сільгосптехніки), 8 — рама двигуна, 10 — ланцюги мопедні, 11 — важіль ручного запуску двигуна.
Редуктор являє собою комбінацію з трьох ланцюгових передач (всі ланцюги мопедні, а зірочки — велосипедні, дороблені) та двох проміжних валів — верхнього та нижнього. Призначення редуктора — передати крутний момент від Д-6 до ведучого валу елеватора.
1 — ліва стійка, 2 — задній кронштейн, 3 — передній кронштейн, 4 — нижня поперечина (2 шт.), 5 — верхня поперечина (2 шт.), 6 — права стійка, 7 — верхні ложементи (2 шт.), 8 — платформа для рами двигуна (сталь, лист, s3), 9 — нижні ложементи (сталевий куточок 50x50x3, 2 шт.). Деталі 1 — 7 зі сталевого куточка 40x40x3. Всі пази кріплення виконуються по місцю.
Паливо надходить самопливом з бензобака, встановленого трохи вище двигуна.
Вантажний блок теж конструктивно простий. Він складається з колісного лафета та бункера-накопичувача. Рама лафета зварена з куточків 40×40 мм, а стінки бункера вирізані з покрівельного заліза та прикручені до передніх і задніх стійок товстим дротом через спеціальні отвори (такого кріплення цілком достатньо, використовувати тут болти або заклепки мені здалося нераціональним). Для розвантаження бункера решітчасте дно опускається, а бульби збираються в заздалегідь приготовані мішки.
1 — кронштейн кріплення елеватора (куточок 45x45x5, 2 шт.), 2 — поздовжня балка (куточок 40x40x4, 4 шт.), 3 — кронштейн регулювальної планки (куточок 45x45x5, 2 шт.), 4 — передня стійка бункера (куточок 20x20x3, 2 шт.), 5 — кронштейн колісного валу (куточок 63x40x8, 2 шт.), 6,11 — бічний (2 шт.) і задній борта бункера (сталевий лист, s0,8), 7 — задня стійка бункера (куточок 20x20x3, 2 шт.), 8 — кріплення бортів (сталевий дріт Ø 3), 9 — відкидається дно (сталевий прут Ø 10), 10,13 — коротка і довга дистанційні втулки (сталева труба 37×3), 12 — колісний вал, 14 — поперечна балка (куточок 40x40x4), 15 — колесо (від сільгосптехніки, 2 шт.), 16 — шайба (2 шт.), 17 — шплінт (2 шт.).
Лемеш виготовлений з чотирьох деталей: обрізаного диска культиватора, сталевої пластини товщиною 4 мм, передня кромка якої відбита молотком по формі диска, та двох кронштейнів з куточків 45×45 мм. Сталь диска — калена, їй не страшні ні камені, ні висохлі земляні грудки. Півкругла ж форма різальної кромки при копанні картоплі найбільш ефективна. До рами елеватора лемеш кріпиться чотирма болтами.
1 — диск культиватора обрізаний, 2 — основа (сталевий лист, s4), 3 — кронштейн (куточок 45x45x5, 2 шт.).
Зчіпний пристрій спеціально описувати не буду. У всіх техніка різна, і навісні знаряддя, як правило, кріпляться по-різному. Скажу лише, що провідний елемент вузла — це шарнір від рульової тяги вантажівки, зручна та надійна деталь.
Картоплезбиральний комбайн експлуатується вже два сезони і значно знизив тяжкість сільськогосподарської праці нашої родини.
С. ГОРЯЧЕВ