Ця тачка була спроектована (якщо так можна назвати процес обдумування конструкції та прикидок розмірів) і виготовлена протягом кількох годин, після того, як ми з братом отримали повідомлення від батька з села з проханням допомогти йому влаштувати під’їзд до будинку. Було зрозуміло, що ношами нам не обійтися — обсяг робіт передбачався значний, а яких-небудь механізованих вантажних транспортних засобів не передбачалося.
Як часто буває у самодільників, конструкцію тачки визначили матеріали та механізми, що були в наявності в сараї. Дуже знадобилися два колеса від мотоцикла М-103 «Мінськ», що давно лежали без справи—двигун-то від нього вже був використаний на снігоході «Думка» (Стаття про цей снігохід була опублікована в № 11 за 1991 рік журналу «Моделіст-конструктор»). З інших деталей, які були використані при виготовленні, — це дужки та ніжки від спинок старих металевих ліжок; знадобилися й обрізки листового металу товщиною 1,0 мм.
Технологія виготовлення проста, як і конструкція самої тачки.
1 — колесо (від мотоцикла М-103 «Мінськ», 2 шт.); 2 — кузов (сталевий лист s1,0); 3 — бічна обкантовка кузова (ліжкова ніжка, 2 шт.); 4 — пера рукоятки (ліжкова ніжка, 2 шт.); 5 — рукоятка (дужка ліжкової спинки); 6 — торцева обкантовка (дужка ліжкової спинки, 2 шт.); 7 — гачки транспортного та статичного положення опорної ніжки (Ст3, лист s2); 8 — дистанційна пластина та напрямна втулка опорної ніжки (сталевий лист s2 і труба 1″); 9 — опорна ніжка (сталева труба 1/2″); 10 — міст (труба 1″); 11 — штатний підшипник (2 шт.); 12 — упорна шайба (2 шт.); 13 — гайка кріплення колеса (2 шт.); 14 — підшипник ковзання (бронза, 2 шт.); 15 — вісь; 16 — маточина колеса
Спочатку з двох дужок та укороченої до потрібного розміру пари ніжок від ліжка зварив обкантовку ківшового кузова. Потім викроїв з невеликими припусками дно та стінки, прихопив усі стики зварюванням і вставив «ківш» в обкантовку. Вирівнявши деталі відносно одна одної та підігнавши по місцю краї кузова, відмітив припуски та обрізав надлишки.
Потім, підігнувши кромку «ківша» до труб обкантовки, проварив переривчастим швом (газозварюванням) по периметру, а всі ребра та стики граней — суцільним швом.
Далі від труби ліжкової ніжки відпилив відрізок — для моста колісної пари. Відповідно до розмірів труби (її внутрішнього та зовнішнього діаметрів) та маточини колеса (її довжини та посадочного діаметра внутрішнього кільця підшипника) виточив дві осі і, вставивши їх з обох кінців труби, приварив. Перевернувши кузов догори дном, встановив на ньому строго поперек міст і приварив, а потім посилив кріплення привареними накладками у формі скоби. Таким чином тачка вийшла з несучим кузовом.
Тепер закріпив на осях колеса і знову перевернув кузов у вихідне положення. Ручку зробив також з дуги та ніжок спинки старого ліжка. Кут її встановлення підібрав під свій зріст і приварив кінці до задньої дуги обкантовки кузова.
Опорну ніжку зробив підіймаючоюся, щоб не зачіпала при переміщенні. Адже колія та дорожній просвіт тачки дозволяють їй переїжджати через досить габаритні перешкоди.
А на завершення пофарбував тачку швидкозсихаючою ґрунтовкою, щоб вона мала належний вигляд.
На ранок готову тачку причепили до двомісного чотириколісного веломобіля і вирушили до батька в село…
З тих пір минуло близько 15 років, багато змінилося (прийшов у негідність веломобіль, помер батько), але тачка як і раніше служить помічницею і завжди в роботі. За цей час на ній перевезено десятки тонн різних вантажів (штучних, насипних і навіть рідких): ґрунту, щебеню, гною, дров, цегли, розчину та іншого.
Колеса великого діаметра дозволяють транспортувати тачку і по нерівній дорозі, і по хиткій ґрунті, і по багнюці. Розвантажувати візок (якщо дозволяє вантаж) можна і «самоскидним» методом, перекинувши кузов уперед.
Тачка сповна показала свої позитивні якості: простота конструкції, надійність в експлуатації, універсальність у використанні, екологічність. Остання якість проявилася не тільки в її експлуатації, але й при створенні. Адже вона зроблена практично з металолому, який іржавів би багато років під відкритим небом. А тому девіз «Використовуй з металолому корисну залізку» вже давно став для мене життєвим принципом.
«Моделіст-конструктор» № 9’2005, А. МАТВІЙЧУК