Більшість городян — мешканців багатоповерхівок — зазвичай сушать білизну на балконах та лоджіях. При цьому мотузки, натягнуті низько, заважають розміщенню на балконі ящиків з квітами, шезлонга чи інших предметів відпочинку; натягнуті ж високо — викликають незручності під час розвішування білизни, а також не завжди забезпечують необхідну безпеку. Усіх зазначених недоліків можна уникнути, якщо скористатися запропонованим мною пристроєм. Конструкція досить проста. На відстані 80…100 мм від стелі в трьох опорах встановлена рухома труба Ø25…30 мм (можна використати товстостінну водопровідну), на кінці якої жорстко на штифтах насаджені дві втулки. До останніх за допомогою зварювання кріпляться важелі, зроблені зі сталевого куточка перерізом 25×25 мм. Крізь отвори в горизонтальних поличках куточків пропускається білизновий шнур.

1 — опорна пластина, 2 — кронштейн, 3 — кривошип з рукояткою, 4 — з’єднувальна штанга, 5 — регулювальна вилка (2 шт.), 6 — важіль сушарки (2 шт.), 7 — втулка (2 шт.), 8 — поворотна труба, 9 — опора (3 шт.), 10 — білизновий шнур.
Механізм підйому та опускання сушарки розташовується на стіні на зручній висоті і складається зі сталевої пластини товщиною 3…4 мм розміром 70×300 мм, до якої приварений (можна використати й болтове з’єднання) кронштейн кривошипа з рукояткою. Зв’язок кривошипа з важелем сушарки здійснюється через штангу.

А — нижнє положення.
Б — верхнє положення.
Робота механізму зрозуміла з наведених схем. Додаткові отвори в кронштейнi, кривошипі та важелі в поєднанні з регулювальними вилками на з’єднувальній штанзі дозволять підібрати найбільш оптимальний режим роботи.
Зазначені на кресленнях розміри наведені стосовно конкретної конструкції сушарки, розміщеної в моїй лоджії, і можуть бути або повторені іншими домашніми майстрами, або змінені відповідно до наявних умов. До речі, розташувати такий пристрій можна не лише на балконі, а й у ванній кімнаті чи іншому підходящому місці.
«М-К» 8’92, Л. МИШУТІН
