За двадцять років, що минули з моменту розвалу Радянського Союзу, ми звикли за будь-що бігти в магазин за готовим продуктом. З’явилися в країні в величезній кількості менеджери, поглинуті прагненням наживи, сьогодні навіть не вміють тримати в руках молоток. Цьому сприяє і потік телесеріалів, що пропагують вільну любов і насильство, в той час як автори цього безладдя не хочуть бачити, що в сутолоці немало місця і для творчості, причому не тільки в області балету і живопису. На щастя, у людей, здатних самостійно облаштувати свій побут, бажання створити щось корисне, не зникає.
В силу цього пропоную подолати свою лінь, посилаючись на зайнятість, і не бігати в магазин за такими дрібницями, як добре відома решітка для ванни, а озброївшись інструментами, – виготовити її самому. Тим самим ви доставите задоволення не тільки собі, але й оточуючим, особливо дітям, які обов’язково вигукнуть: тато може!
Для виготовлення решітки, наприклад, розмірами 670×370 мм достатньо придбати шість погонних метрів рейки (три рейки довжиною по 2000 мм, шириною 40 – 45 мм і товщиною 19-20 мм), а також два десятки шурупів-саморізів довжиною не більше 30 мм.
Для роботи вам знадобляться також дрібнозуба пила-ножівка (можна по металу), дриль, викрутка, напилок і дрібна наждачна папір, а також антисептик для захисту деревини від вологи (автор використав лак просочувальний антисептичний акриловий білого кольору – за бажанням господині).
Роботу слід починати з визначення розмірів решітки, потім розпиляти рейки під необхідні розміри. В даному випадку підготував шість поздовжніх рейок довжиною по 670 мм і шириною 45 мм, дві поперечні по 370 мм і одну діагональну – 685 мм (для жорсткості) з невеликим запасом. Після чого трохи скруглив всі грані напилком і ретельно зашкурив.
Кріпити почав з крайніх рейок під кутами 90°, контролюючи з’єднання за допомогою косинця. На отриманій рамі рівномірно розклав решту поздовжніх брусків, контролюючи зазори між ними (близько 20 мм), і зробив олівцем відповідну розмітку під саморізи. Потім за допомогою електродрилі (можна і ручної) просвердлив наскрізні отвори під шурупи в поздовжніх рейках, а з внутрішньої сторони цих рейок 8-мм свердлом зробив заглиблення (~ 4 мм) під голівки шурупів. Після цього скріпив поздовжні і поперечні рейки.
В завершенні закріпив діагональну рейку. Для цього, поклавши решітку лицьовою поверхнею на стіл, приклав діагональну рейку і, зробивши остаточну розмітку, висвердлив на місці отвори під шурупи і жорстко скріпив її з поздовжніми рейками. За бажанням всі отвори під голівки шурупів можна закласти, вставивши в них (краще на клеї) дерев’яні штифти. Після обрізання виступаючі частини штифтів заподлицо, дрібнозубою пилою, наприклад шліцовкою, слід ретельно зашкурити.
На заключній стадії покрив решітку лаком-антисептиком.
Після висушування зачистив покриття дрібною шкуркою і, звільнивши конструкцію від пилу, знову пофарбував.
В остаточному вигляді вийшов цілком кондиційний продукт, про який онуки сказали: «дідусь – може!»
Саморобну решітку можна використовувати як сидіння, так і підлогову, а також застосовувати в якості підставки під тази.
«Моделіст-конструктор» № 2’2016