Звичайно меблі для сидіння купують однаковими парами. Наприклад, два розкладних крісла-ліжка. З часом вони морально застарівають, стають анахронізмом. Викинути їх шкода, а ось переробити…
У таких крісел, випущених однією фабрикою, габаритні та приєднувальні розміри збігаються. Завдяки цьому після демонтажу по бічнині (ніжок) на кожному виробі можливе з’єднання крісел у розкладний диван, причому навіть його схема складання-розкладання залишається незмінною.
Послідовність переробки така. Знімаємо спинку, подушки та бічнини, залишивши недоторканими крайні. З’являється можливість з’єднати основи крісел разом по отворах кріплення знятих бічнин, використавши їхні ж болти. У такій збірній конструкції поперечні бруски вийдуть складеними з двох половин. Тому в тих місцях, де демонтовані опори (ніжки чи шарніри), потрібне посилення брусків для забезпечення міцності та жорсткості каркасів.
1 — диск кронштейна; 2 — втулка кронштейна; 3 — опора (сталева труба); 4 — дерев’яна пробка
Переобладнання крісел у диван потребувало таких невеликих доопрацювань. Дві задні перекладини, що кріпилися до бічнин і були упором спинки у зібраному положенні, замінюємо трубою з кронштейнами. Довжина труби визначилася відстанню між бічнинами. Далі демонтуємо механізми розкладання, які опиняться посередині майбутніх основ подушок. Ліву та праву частини основи з перших подушок укладаємо на свої місця в шарніри. Вирівнюємо зазор між ними за допомогою струбцин; використовуючи підставки, з’єднуємо їх, вклеївши на епоксидці три дерев’яні перемички. Утворену щілину між листами фанери заклеюємо фанерною смугою (на матеріал йде одна з двох непотрібних колишніх бічнин). Додатково, для збільшення міцності та жорсткості, з’єднуємо колишні поперечні бруски сталевими куточками 60x30x2 мм завдовжки 350 мм, закріпивши їх заплічко зі сторони фанери триміліметровими шурупами.
1 — бічнини; 2 — подушки (3 шт.); 3 — основи; 4 — ніжки (шарніри, що прибираються при складанні); 5 — перемичка ніжок; 6 — ременні ручки; 7 — кронштейн опори спинки (2 шт.); 8 — опора спинки (труба); 9 — підставка; 10 — знімна подушка спинки
Послідовність з’єднання основ других подушок подібна до перших, окрім куточків, які пущені знизу на всю ширину. Аналогічно чинимо й з основами третіх подушок. Попередньо до куточків між другим і третім об’єднаним підставом встановлюємо, відступивши всередину від поздовжніх брусків, дверні петлі як шарніри (ліву та праву — для запобігання роз’єднанню). Третю основу замірюємо по другій.
Підготувавши основи, приступаємо до самих подушок. Перед оббивкою всі шарнірні з’єднання знімаємо. Приклеюємо на основи подушок 50-мм поролон, накладаємо додатково тонкий ватин і надіваємо чохли; перевертаємо, злегка натягуємо їхній край і клеїмо (клей 88). Після того як подушки готові, монтуємо назад усі шарніри, ніжки й остаточно збираємо диван.
Половинки знімної спинки скріплюємо сталевими пластинами товщиною 1,2 мм на шурупах; додатково зсередини вклеюємо дерев’яні перемички.
Не оббиваючи спинку, приміряємо по місцю. За потреби вирівнюємо верх по першій подушці.
Наостанок скажу — результат вартий уваги. Зі зміненою формою, зі свіжою оббивкою комбінований диван виглядає по-новому й набуває інших властивостей.
«Моделіст-конструктор» № 9’2003, О. РОГОВ