Бажання звести на садовій ділянці дитячий будиночок для онуків (а їх у мене троє) з’явилося, коли перегортав якийсь журнал з ілюстраціями на цю тему. Але жоден із опублікованих варіантів не підходив: хотілося зробити не просто будиночок, а спортивно-розважальний куточок.
Працюючи в цьому напрямку, передбачав сходи з майданчиком над дахом і флагшток, а також «рукохід». Але реалії виявилися іншими: господиня виділила під споруду замало місця — ділянку, до того ж щільно прилягаючу до паркану, зате поруч із пісочницею й гойдалками. У підсумку все зійшлося до найпростішого варіанту будиночка розміром 2×2 м, з яких на «житлову площу» довелося 3 м2.
Фундамент зробив із чотирьох кутових стовпчиків: для одного знайшовся бетонний блок, а решта — із цегли.
Взявшись за будівництво, вирішив звести до мінімуму відвідування магазину будматеріалів і скористався обрізками, що лишилися після реконструкції будинку. Монтуючи нижню обв’язку будиночка, з боків поклав два двометрові бруси перерізом 150×150 мм і з’єднав їх двометровими обрізками бруса 50×75 мм. З бруса такого ж перерізу виготовив поперечну й поздовжню перемички обв’язки. Звісно, обв’язку на фундаменті виставив «у горизонт» за допомогою рівня.
Далі перейшов до зведення каркасу, для чого використав обрізки бруса 50×50 мм і 50×75 мм. Висоту стійок будиночка (перерізом 50×75 мм), закріплених по периметру, обрав «на око» — 1 м, а на ґанку — 0,6 м. Вертикальні опори прикріпив саморізами до бруса обв’язки, вставивши їх у заздалегідь підготовлені пази.
Вертикальні опори споруди обв’язав посередині брусом 50×50 мм, висоту входу в будиночок обрав за зростом старшої онучки, але з невеликим запасом на виріст. Тому довелося робити дах двосхилим, з коньком. Виходячи з цього, стійки вхідного прорізу зробив висотою 1,3 м. Оскільки стіни передбачалося обшити обрізками вагонки, що лишилася від будівництва великого будинку, верхні кінці вертикальних опор з боків брусом не обв’язував. Виняток — лише задня стінка, бокові стійки якої з’єднав брусом 50×50 мм за допомогою саморізів.
Спереду й ззаду будиночка його вертикальні опори з’єднав з кроквами з бруса 50×50 мм, з’єднавши останні коньковим брусом такого ж перерізу. Причому ззаду крокви в районі конька скріпив дерев’яною косинкою.
Прорізи під вікна (а їх три) поки не робив, вирішивши спочатку звести дах, бо літо виявилося дощовим.
Дах починав з обрешітки — вона суцільна: застелив обрізками вагонки, прибивши їх цвяхами до крокв. Щілину зверху вздовж конька поки не закривав. Для міцності (бо зими часто сніжні) покрівлю посередині посилив дерев’яними планками 10 мм, оперши їх по краях на коньковий брус і верхні дошки 15 мм обшивки бокових стін і прикрутивши саморізами зсередини до досок даху.
Одночасно найкоротшими обрізками вагонки обшив фасад.
Потім перейшов до віконних прорізів. Для цього на верхніх дошках каркасу бокових стін саморізами закріпив два невисокі вертикальні бруски, а знизу зафіксував їх металевими куточками на брусах середньої обв’язки.
На задній стіні, щоб зробити вікно, довелося поставити два додаткові вертикальні бруски, прикріпивши їх такими ж металевими куточками до нижньої обв’язки будиночка й верхнього горизонтального бруса. Склити вікна поки не став, вирішивши закрити їх від опадів на час залишками рулонної теплоізоляції.
Після цього настелив підлогу, накривши її лінолеумом. Стіни ззовні обшив вагонкою, причому спереду зробив це «ялинкою» під кутом схилу даху. Чудово усвідомлюючи, що краще обшивати будинок ззовні вертикальними дошками (менше води затікатиме в щілини), зробив навпаки. Оскільки робота велася вручну, це було простіше й швидше, а сумнівні стики загерметизував.
Правда, відходів усе ж не вистачило й трохи довелося докупити. Зсередини будиночок частково обшив фанерою й вагонкою, біля вікон за проханням майбутніх «мешканців» закріпив невеликі полички, а на ґанку — лавку. Хоча на наступний рік доведеться зробити ще одну з протилежного боку: «мешканців» троє, а на лавці поміщаються лише двоє.
Оскільки споруда призначена для дітей, щоб уникнути травм усі «сумнівні» місця закрив дерев’яними струганими куточками й плінтусом.
Варто зазначити, що дерев’яні деталі перед збиранням зсередини покрив пінотексом, а після остаточного монтажу — і ззовні. Без покриття лишилося лише ґанок, бо наступної весни належить завершити задумане, зокрема зробити знімні сходи.
Залишилося вирішити питання з покрівлею. Залишати її в такому вигляді на зиму не хотілося, довелося накрити тонким лінолеумом. Причому з боків лінолеум притиснув дерев’яними куточками 50×50 мм і для гарантії, коли на вулиці похолодало (з урахуванням можливого стиснення покрівлі на морозі), пробив паралельно декоративними меблевими цвяхами (з широкою шляпкою). Вийшло гарно, але як споруда для дітей перезимує — побачимо навесні.
«Моделіст-конструктор» № 8’2014, Н. ЯКУБОВИЧ