Рубель (інші назви: ребрак, пральник) — це дерев’яна пральна дошка й водночас «праска», якою раніше (у давнину) користувалися в побуті. До речі, він цілком годився б у польових умовах, у експедиціях, на дачних ділянках, де немає електрики. Жінки на Русі використовували цей інструмент (а точніше — комплект інструментів, що складається безпосередньо з рубеля й круглої палки — скалки) для вибивання (прання) і прасування білизни та інших речей із грубої льняної тканини. У деяких випадках рубель застосовували для валяння вовняного взуття. На Русі рубелі називали «катальними палками». Розповідають, що віртуози використовували рубель навіть як музичний інструмент. У сучасному світі це предмет музейної експозиції або домашнього інтер’єру.
Рубель — це дерев’яний брусок, ребристий з одного боку, із округлою ручкою, виготовлений із берези. Для зручності перекочування тілу рубеля надають невеликий вигин. Нарізані поперечні зубці по опуклій стороні полегшують прання (як пральна дошка) і покращують ефект прасування. Також можлива друга упорна рукоятка над носовою частиною для роботи одразу двома руками й виступи («бобишки») на ручці.
ЯК ЗРОБИТИ РУБЕЛЬ?
Уважний огляд історичного експоната показав: заготовкою служив шматок стовбура берези відповідного діаметра або достатньо довге сухе березове поліно; усі операції виконані вручну теслярською сокирою й ножівкою; фінішного лакування немає.
Прикинув свої можливості й зрозумів, що рубель зможу зробити сам (і запевняю — кожен теж зможе).
Креслення рубеля орієнтовне, бо заготовки можуть бути різні.
Як матеріал для репліки рубеля підійде березова дошка завтовшки 60 мм і трохи більше, бажано без сучків (а якщо вони все ж є, їх слід розташувати на верхній, неробочій, стороні).
Розмічаємо по вигляду збоку довжину, вигин і виступ упорної рукоятки. Ножівкою надпилюємо внутрішній схил рукоятки й сокирою вирубуємо форму рубеля.
Розмічаємо по вигляду зверху довжину й ширину ручки, надпилюємо й зіскалюємо зайве. Також сокирою підрівнюємо контур, рукоятку й ручку до чистових ліній. Знімаємо фаски вздовж і по периметру. Підрівнюємо ручним рубанком усі поверхні.
На опуклій нижній поверхні розмічаємо крок поперечних зубців і пропилюємо їх ножівкою на глибину вісім міліметрів. Гострою п’яткою теслярської сокири за два–три проходи знімаємо фаски з усіх зубців.
Ну а при виготовленні скалки ніяких труднощів не передбачається. Її можна виточити на токарному верстаті, купити черешок для лопати або взяти відрізок товстої гілки й зняти з нього кору.
Остаточною обробкою уламком скла та наждачним папером знімаємо зі стирально-гладильного інструмента гострі кромки й задирки.
«Моделіст-конструктор» № 11’2016, А. МАТВІЙЧУК