Став уже звичним сюжет на телебаченні взимку — зняття з відірваної криги любителів підлідного лову. Щороку нам показують, як фахівці ДСНС на вертольотах, катерах або вездеходах рятують невдалих рибалок.
Такі пригоди нерідкі на замерзаючих водоймах країни. Більше того, рибалки часто виїжджають на лід навіть на автомобілях, щохвилини ризикуючи провалитися і втратити, якщо не життя, то, як мінімум, машину.
Я теж їжджу на рибалку, причому не лише влітку, а й узимку. Однак, на відміну від інших любителів посидіти над лункою з вудкою в руках, напевно гарантований від неприємностей. Мій транспортний засіб не тільки не потоне, а й навряд чи провалиться під лід. Для того я й будував вездехід, щоб він доставляв мене не лише до водойми, а й назад, додому.
По правді кажучи, це мій другий пневмохід. Перший був більшим і місткішим (опис його конструкції опубліковано в журналі «Моделіст-конструктор» № 1’2000. — Ред.). Він повністю задовольняв мої потреби в транспорті. Тим не менш, мені знову довелося взятися спочатку за олівець і папір, а потім і за інструменти.
Проєктувати й будувати машину меншою й простішою мене змусили ціни на бензин. Порівняйте: великий вездехід за час поїздки на рибалку спалював шість-сім літрів палива, а маленький — на ту саму дорогу — лише три літри.
1 — бандаж (гума 30×5, 6 шт.); 2 — пневматик (дві камери 710×300); 3 — подвійний гачок; 4 — розбірний диск; 5 — вентиль
1 — корпус кузова; 2 — болт М10; 3 — центральний підкос (сталь, труба 22×3); 4 — фланець (сталь, лист 4s10); 5 — кронштейн (сталь, кутник 40x40x2, L100, 2 шт.); 6 — бічний підкос (сталь, труба 22×3, 2 шт.); 7 — болт М8 (8 шт.);
на дет. 4 точками а, б, в позначено місця приварювання підкосів
1 — приварена половина колісного диска (від «Запоріжця»); 2 — обичайка барабана (сталь, лист s2); 3,4 — торці барабана (сталь, лист s2); 5 — фланець знімної половини колісного диска (сталь, лист s2); 6 — знімна половина колісного диска (від «Запоріжця»)
Більше того, «малюк» непотопляємий, оскільки на плаву його тримають герметичний корпус і колеса-пневматики. У воді він може переміщатися за рахунок обертання передніх ведучих пневматиків. Правда, повільно (через невелику осадку по осі коліс), але впевнено. Пробував кріпити до передніх коліс збоку лопаті різної конфігурації, однак помітного приросту швидкості не виявив. Більш ефективні рушії вимагали б серйозного ускладнення й уважнення конструкції.
Зрештою я нічого не переробляв і заспокоївся тим, що вездехід мені потрібен, скоріше, для їзди, ніж для плавання.
Відтоді минуло два роки. Вездехід експлуатується досить інтенсивно, тим не менш, особливих претензій у мене до нього немає. У машини єдиний недолік — відсутність заднього ходу, який, однак, компенсується її хорошою маневреністю.
Маса вездехода приблизно 320 кг; максимальна швидкість 40 км/год; витрата палива — близько 7 л на 100 км пробігу.
Ось цю конструкцію я й виставляю на суд читачів поважаного мною журналу. У ній використано багато агрегатів від серійних машин, причому без переробки. Уважне око помітить на малюнках відсутність будь-яких розмірів у тих місцях, де зображено ці агрегати або де допустимі вільні (на розсуд виготовника) проміжки між ними. Нехай бажаючі зробити подібну конструкцію мають можливість для імпровізації, адже в кожного свій запас вузлів і деталей.
Отже, щоб новий вездехід витрачав менше палива, я зробив його одномісним і з двигуном потужністю 12 к.с. від вантажного моторолера.
1 — передня стінка кабіни; 2 — «баранка»; 3 — тяга керування краном паливного бака; 4 — просторовий кронштейн кріплення рульового механізму; 5 — рульовий механізм; 6 — педаль зчеплення; 7 — кришка вирізу в передній стінці; 8 — обмежувач ходу рульової сошки назад; 9 — рульова сошка; 10 — педаль гальма; 11 — педаль «газу»; 12 — важіль перемикання передач; 13 — тяга керування повітряною заслінкою карбюратора; 14 — тумблер увімкнення вказівника поворотів; 15 — тумблер увімкнення фар і габаритних вогнів; 16 — амперметр; 17 — тумблер увімкнення диностартера; 18 — тумблер зупинки двигуна
Вездехід має «ламку», тобто зчленовану з двох частин раму. Самі по собі ці частини, будучи роз’єднаними, працювати, звісно, не зможуть. Однак заради зручності подальшого опису умовно назвемо їх тягачем і кузовом — за функціями.
Корпуси тягача й кузова зібрані з фанерних листів товщиною 12 мм на каркасах з алюмінієвого кутника перерізом 15x15x2,5 мм. Фанерні листи приклепані до каркасів через стрічки з прогумованої тканини — для герметичності.
Капот, верх кабіни, кришка кузова й усі крила вездехода — зі склопластику товщиною 1 мм. Верх кабіни влітку знімається, і залишається одне вітрове скло.
1 — акумулятор; 2 — полиця кріплення акумулятора; 3 — підкапотна розпірка підвісок передніх коліс; 4,5 — болт М8 (4 шт.) і пластина кріплення трансмісійної рами до передньої стінки; 6 — кришка вирізу в передній стінці; 7 — вісь лівого фіксатора капота; 8 — бандажні стрічки кріплення паливного бака; 9 — паливний бак
У корпусі тягача (більшою мірою в моторному відсіку й меншою — в кабіні) розміщена трансмісійна рама, зварена з різних сталевих профілів. Спереду у рами, умовно кажучи, бампер зі сталевого кутника, яким вона кріпиться (п’ятьма болтами М6) до передньої стінки моторного відсіку. Між бампером і швелерною балкою зварений швелероподібний перехідник, зігнутий зі сталевого листа. На балці розташовані чотири майданчики для встановлення моторної рами з двигуном.
Далі рама переходить у конструкцію, зварену вже зі сталевої труби квадратного перерізу з полицями, на яких болтами М10 закріплені два кронштейни проміжного редуктора (зверху) і два кронштейни диференціала (знизу). На цій же частині рами розташовані ще два кронштейни: пластинчастий (приварений) — для головного гальмівного циліндра і просторовий (привинчений чотирма болтами М8) — для рульового механізму від автомобіля «Запоріжець».
1 — корпус тягача; 2,3 — петлі кріплення (сталь, смуга s4, 8 шт.); 4 — болт М8 (32 шт.); 5,8 — підпірки (сталь, пруток 15×10); 6 — вилка (частина кардана автомобіля ЗІЛ); 7 — шарнірний вузол; 9,14 — кутникові накладки (сталь, смуга s4); 10 — п’ята (сталь, пластина 110×90, s8); 11 — дишло (сталь, труба 60×5); 12 — кронштейн; 13,15 — стінка і дно корпусу кузова (фанера s12); 17,21,22,23 — силові елементи зчеплення (сталь, труба 25×25); 18,20 — опора підпірки тягача (кутник 50×25); 19 — нижній силовий елемент зчеплення (кутник 35×35); 20 — опора підпірки кузова (смуга 50×8); 16 — корпус кузова
Крім того, до рами приварені розплющеними кінцями дві трубчасті опорні стійки для кріплення до підлоги моторного відсіку (по боках) і пластина для кріплення до передньої стінки кабіни (ззаду). Увесь кріпіж тут — болтами М8, двома і п’ятьма відповідно.
Окрім двигуна, проміжного редуктора, диференціала, головного гальмівного циліндра й рульового механізму, на трансмісійній рамі розташовано ще пристрій натягу вторинного ланцюга трансмісії. Для цього на рамі є спеціальний майданчик з двома отворами.
Внизу передньої стінки кабіни є виріз розміром 270×155 мм. Він зроблений для того, щоб під час встановлення трансмісійної рами в корпус тягача просторовий кронштейн для рульового механізму на її кінці й частина диференціала опинилися в кабіні. Після цього з боку кабіни виріз було закрито опуклою технологічною кришкою з оцинкованого заліза. Кришка знімна — на шести шурупах.
1,18 — щоки (сталь, смуга s10); 2 — хрестовина (від кардана автомобіля ЗІЛ); 3 — гвинт М8 (6 шт.); 4 — передня кришка; 5 — сальник (гума); 6 — корпус; 7 — підшипник 207; 8— маслянка; 9 — вал; 10 — розпірна втулка (сталь, труба 40×2,5); 11 — підшипник 206; 12 — фігурна шайба; 13 — електрозаклепка (4 шт.); 14 — гайка М24; 15 — вставка; 16 — задня кришка; 17 — гвинт М6 (4 шт.); 19 — опора (сталь, смуга s4, 2 шт.)
Двигун для вездехода взято від вантажного моторолера ТМЗ-5.403 «Муравей» разом із його моторною рамою. За відсутності заводської моторної рами цілком застосовний і саморобний аналог. Саме для цього випадку наведено його креслення.
На вихідний вал двигуна надіто ведучу зірочку (z = 14). Первинний ланцюг з кроком 12,7 мм від неї спрямований на проміжний редуктор із веденою зірочкою (z = 42, від мотоцикла «Восход») на валу. Люфт цього ланцюга вибирається обертанням гайки натяжного болта на моторній рамі, від чого двигун разом із моторною рамою зміщується вперед.
Там же, на валу проміжного редуктора, розташований і блок із двох ведучих зірочок (z = 11). Вторинними ланцюгами з кроком 15,875 мм вони з’єднані з веденими зірочками (z = 42, від мотоцикла «Іж»), встановленими на коробці «жигулівського» диференціала замість планетарної шестерні.
Для натягу вторинних ланцюгів є пристрій із блоком із двох зірочок (z = 11), що переміщується по спеціальному майданчику трансмісійної рами.
Коробку диференціала герметично закрито кожухом. У коробку залито суміш із мастила «ЦІАТІМ» і трансмісійного масла. Суміш розведено до густоти сметани, щоб виключити її витікання через зазор між піввіссю й коробкою.
У коробці диференціала штатні підшипники замінено на 207-ті, посаджені на шийки через тонкостінні перехідні втулки. Корпуси для нових підшипників зроблено з фланців, зрізаних з кінців старої балки заднього моста «Жигулів». На кронштейнах трансмісійної рами кожен із них закріплено чотирма болтами М10.
1 — бампер (сталь, кутник 40x40x4); 2 — перехідник (сталь, лист s3); 3 — кронштейн для натягу первинного ланцюга (сталь, лист s5); 4 — балка (сталь, швелер 50x40x4); 5,6 — передній і задній майданчики кріплення моторної рами (сталь, лист s5, 4 шт.); 7,12 — опорні стійки (сталь, труба 22×3); 8 — кронштейн проміжного редуктора (сталь, лист s4, 2 шт.); 9 — кронштейн диференціала (сталь, лист s4, 2 шт.); 10,17 — лонжерони (сталь, труба 25x25x2); 11 — просторовий кронштейн рульового механізму (від «Запоріжця»); 13 — полиця під кронштейн проміжного редуктора (сталь, лист s3, 2 шт.); 14 — полиця під кронштейн кріплення диференціала (сталь, лист s3, 2 шт.); 15 — кронштейн кріплення головного гальмівного циліндра (сталь, лист s8); 16 — пластина кріплення трансмісійної рами до передньої стінки кабіни (сталь, лист s3); 18,20 — поперечини (сталь, труба 25x25x2); 19 — болт М8 (4 шт.); 21 — майданчик кріплення пристрою натягу вторинних ланцюгів (сталь, лист s6)
Піввісі в зборі з дисками коліс і гальмівними барабанами — теж «жигулівські». Диски доопрацьовано під пневматики, які складаються з вкладених одна в одну гумових камер з розмірами 1065x457x420 мм (від автомобіля ГАЗ-66 або тракторного причепа).
Підвіски всіх чотирьох коліс вездехода жорсткі, трубчасті.
Передні підвіски являють собою конструкції, що складаються з горизонтальних чулків піввісей, укріплених трьома підкосами кожен.
1,12 — кронштейни трансмісійної рами; 2 — болт М6 (12 шт.); 3 — підшипник 204 (2 шт.); 4 — шайба-проставка (сталь, лист s1, 2 шт.); 5,11 — корпуси підшипників; 6 — вал з приварним фланцем; 7 — гвинт М8 (6 шт.); 8 — ведена зірочка (z = 42, t = 12,7); 9 — блок зірочок (z = 11, t = 15,875); 10 — дистанційна втулка
Чулки саморобні, виготовлені зі сталевої труби діаметром 50×3 мм. До внутрішніх їх кінців приварені плоскі фланці для кріплення до бортів тягача, а до зовнішніх — фланці (вони ж корпуси підшипників), зрізані з балки заднього моста «Жигулів». До цих корпусів приварені підкоси з труби діаметром 22×3 мм.
До корпусу тягача чулки прикріплені плоскими фланцями з застосуванням прокладок із гумового листа товщиною 2 мм, а підкоси — кутниковими кронштейнами, без прокладок.
1,17 — кронштейни трансмісійної рами; 2 — перехідна втулка (сталь, 2 шт.); 3 — підшипник 207 (2 шт.); 4 — шайба-проставка (сталь, лист s1, 2 шт.); 5 — болт М10 кріплення корпусу підшипника (8 шт.); 6 — корпус підшипника (2 шт.); 7 — коробка диференціала (від автомобіля «Жигулі»); 8 — гвинт М10 кріплення лівого кільця (8 шт.); 9 — стяжний болт М10 (6 шт.); 10,13 — кільця; 11,14 — зірочки (z = 42, t = 15,875; від мотоцикла «Іж»); 12 — дистанційна втулка (6 шт.); 15 — кожух диференціала; 16 — гвинт М5 кріплення кожуха (4 шт.)
Вездехід обладнано «жигулівськими» гідравлічними гальмами з приводом лише на передні колеса.
Підвіски задніх коліс чулка не мають і складаються кожна з трьох підкосів, що сходяться до приварених до них плоских фланців. У центральні отвори цих фланців вставлені й привинчені штатними болтами корпуси з підшипниками, ступицями, веденими вилками й гальмівними барабанами від задніх коліс автомобіля «Запоріжець».
Підкоси задніх підвісок прикріплені до корпусу кузова своїми кутниковими кронштейнами.
1 — кронштейн; 2 — спеціальний болт М10; 3 — шайба (s2, 2 шт); 4 — підшипник 202 (2 шт); 5 — блок зірочок (z = 11, t = 15,875)
Пневматики задніх коліс складаються з вкладених одна в одну гумових камер з розмірами 710×300 мм (розріз у зовнішній камері зроблено по малому діаметру тора). Вентиль внутрішньої камери виведено в отвір розміром 30×10 мм, прорізаний у барабані розбірного диска по місцю.
Від провороту на дисках пневматики утримуються кожен шістьма бандажами з гумової стрічки. До країв дисків бандажі прикріплені подвійними гачками з пружної сталистої дроту. Отвори під гачки просвердлені по місцю.
Диски задніх коліс саморобні. Кожен із них складається з циліндричного барабана, звареного з листової сталі, до торців якого прикріплені половини колісного диска «Запоріжця»: одна зварюванням, інша — шістьма болтами М8.
1,7 — передня і задня стінки кабіни; 2 — просторовий кронштейн трансмісійної рами; 3,4 — «баранка» і рульовий механізм (від «Запоріжця»); 5 — тяга; 6 — регулювальна муфта; 8 — гумовий пильовик; 9 — вилка; 10 — сошка (з важеля велосипедної педалі); 11,14 — щоки шарнірного вузла; 12 — шайба (s2, 2 шт.); 13 — палець Ø12; 15 — втулка (бронза, труба 14×1)
Для керування вездеходом використано педалі й рульовий механізм від «Запоріжця». Усі ці органи керування розташовані на спеціальному просторовому кронштейні в кабіні. Кронштейн зварений зі сталевої квадратної труби й прикріплений до балок трансмісійної рами, просунутих у кабіну крізь її передню панель.
Двигун заводиться за допомогою диностартера з живленням від акумулятора, хоча можна скористатися й кікстартером. Щоб не було проблем із пуском мотора навіть при — 15 °С, у патрубку за повітряним фільтром передбачено особливу заслінку, що обмежує під час запуску доступ повітря в карбюратор. Таким чином, паливна суміш збагачується, і двигун заводиться дуже легко. Далі він продовжує працювати вже з запалюванням від магнето.
1 — зварна рама (сталь, труба 40x20x3, лист s4); 2 — гайка і контргайка М12; 3 — натяжний болт М12
Паливний бак ємністю 13 л саморобний, виготовлений з оцинкованого сталевого листа. Він знаходиться в моторному відсіку зліва по борту (праворуч від нього — акумулятор) і притягнутий до передньої панелі кабіни двома металевими бандажними стрічками.
1 — живильний штуцер (подача палива до насоса); 2 — корпус бака (оцинкований сталевий лист); 3 — перепускний штуцер (злив палива в бак); 4 — дренажна трубка; 5 — кришка заливної горловини
Оскільки бак розташований досить низько відносно карбюратора, для безперебійної подачі бензину застосовано насос від човнового мотора. Щоб карбюратор при нештатному підвищенні тиску не переповнювався, від поплавкової камери зроблено відвід палива назад у бак. У відвідний штуцер вставлено перепускний жиклер з каліброваним отвором діаметром 1 мм.
Резонатор глушника вихлопної системи теж саморобний. Він виконаний з нержавіючої сталі у вигляді прямокутної коробки з габаритами 330x170x80 мм і закріплений на правому борту тягача зовні, між корпусом і колесом.
1 — диск (від ВАЗ-2101, обрізаний); 2 — спиця (сталь, смуга 50×5, 6 шт); 3 — обід (труба 16×3, 2 шт); 4 — бандаж (ремінь 50×5, 12 шт); 5 — протектор (транспортерна стрічка 270×5); 6,12 — зовнішня і внутрішня камери пневматика (1065x457x420); 7 — гайка М8 (48 шт); 8 — петля (пруток Ø8, 24 шт); 9 — ложемент (труба 22×3, 6 шт); 10— болт М8 (48 шт); 11 — шайба (48 шт); 13 — перехідник (сталь, лист s5)
Вездехід має електрообладнання, що включає в тому числі одну дорожню фару, вказівники поворотів, габаритні ліхтарі й стоп-сигнал.
Однак життя не стоїть на місці. До хорошого швидко звикаєш і знову починаєш хотіти чогось нового. Ось і мені вездехід-«малюк» уже не в новинку. Та й їздити самому на рибалку нуднувато стало. Тому настав час, коли я замислився над багатомісною конструкцією.
1 — підкапотна розпірка (сталь, труба 25×2, L726) з приварними гайками М12 на кінцях; 2 — борт корпусу тягача (фанера s12); 3 — болт M12; 4 — центральний підкос (сталь, труба 22×3); 5 — прокладка (гума s2); 6 — фланець (сталь, лист s3, пластина 130×130); 7 — чулок піввісі (сталь, труба 50×3); 8 — кронштейн (сталь, кутник 40x40x2, L100, 2 шт.); 9 — бічний підкос (сталь, труба 22×3,2 шт.); 10 — фланець-корпус підшипника (від балки заднього моста «Жигулів»); 11 — болт М8 (12 шт.)
Зараз я будую чотиримісний і вже повнопривідний вездехід. У його конструкції будуть застосовані двигун потужністю 40 к.с. від «Запоріжця», «роздавка» з блокуванням, незалежна підвіска всіх чотирьох «уазівських» коліс і колісні редуктори.
Приблизні габарити вездехода 4000x1800x1600 мм. Максимальна швидкість до 70 км/год.
У салоні машини, якщо прибрати задні сидіння, зможуть вільно розміститися на ночівлю дві людини.
«Моделіст-конструктор» № 12’2003, Б. РИЖОВ