Я давній читач журналу «Моделіст конструктор» і багато років поспіль його виписував. Потім через фінансові труднощі довелося відмовитися. Але з минулого року почав виписувати знову. Радує, що, як і раніше, у публікаціях знаходжу багато корисного.
Наразі я живу в сільській місцевості, де забезпечити існування без засобів малої механізації нелегко. Тому, перетворивши гараж на майстерню, збираю тут необхідні допоміжні для сільської праці механізми.
Великою підмогою в господарстві став буквально відновлений мною з металобрухту кілька років тому міні-мокік YAMAHA, який обладнав вантажним боковим причепом (або коляскою, як частіше називають у народі) власної конструкції.
Причіп є рамою з колесом і вантажною платформою на ній без «люльки». Хоча ніщо не заважає обладнати платформу знімним сидінням зі спинкою — сил для перевезення двох людей (водія й пасажира) у міні-мокіка цілком вистачає. Що ж до вантажів, то я перевозжу на ньому аж до 120 кг, зокрема й довгомірні (до чотирьох метрів) лісо- та пиломатеріали. Забігаючи наперед, зазначу, що на сьогодні вже виготовив чотири вантажних міні-мокіки: ще один — для себе, на випадок поломки й тривалого ремонту першого, і два — на замовлення для знайомих — така техніка, виявляється, затребувана й потрібна.
1 — лівий лонжерон (кутник 45×45); 2 — правий лонжерон (кутник 45×45); 3 — поперечина (труба Ø34, 3 шт.); 4 — рессора (63×8, L680); 5 — вісь колеса (сталь, круг 28); 6 — опора стрем’янок (сталевий лист s4); 7 — вставка (сталевий лист s4); 8 — вушко приєднання нижнього кінця заднього талрепа; 9 — косинка приєднання нижнього кінця переднього талрепа; 10 — дистанційна втулка (труба Ø15×2); 11 — опори пружин (сталевий лист s4, 2 шт.); 12 — пружина стиску (2 шт.); 13 — амортизуюча втулка (гумова трубка); 14 — стрем’янка-серьга обмеження ходу рессори з різьбою М10; 15 — гайка й контргайка М10 (2 пари); 16 — спец-шпилька М10 кріплення рессори до рами (2 шт.); 17 — передній болт M12x1,25 кріплення рессори до рами; 18 — задній болт М8 кріплення рессори до рами; 19 — запобіжна втулка (труба Ø16×1,5); 20 — стрем’янка М10 кріплення осі колеса до рессори (2 шт.); 21 — фіксатор осі (болт М10); 22 — підкладка (сталевий лист s4); 23 — окантовка ящика запасного майна (сталева смуга 40×4); 24 — проставка.
Принципово конструкції бокових причепів схожі, але матеріали різні — на одному навіть використав готову дюралюмінієву рамку від підвісного паливного бака якогось літака, яка підійшла практично без переробок, і в її труби ідеально входять мотоциклетні (від «Урала» й «Іжа») кульові кронштейни, які приварив до труб рами міні-мокіка.
Для читачів журналу наводжу опис і креслення причепа, виготовленого з найпоширеніших і недефіцитних матеріалів, який можна приєднувати практично до будь-якого міні-мокіка без переробок останнього, лише обладнавши «тягач» причіпною траверсою та приваривши до труб його рами пару вушок для кріплення підкосів-талрепів.
Рама описуваного бокового причепа — зварна, прямокутна і складається з двох лонжеронів (поздовжніх силових елементів) і трьох поперечин. Лонжерони виготовлені з рівнополичного сталевого прокатного кутника № 4,5, а поперечини — з круглих труб зовнішнім діаметром 34 мм.
Для підвіски колеса застосував один рессорний лист перерізом 63×8 і довжиною 680 мм від вантажного автомобіля, притиснувши його спеціальними болтами одним кінцем до лонжерона рами, а на іншому кінці змонтував вісь, прикріпивши її двома стрем’янками М10. Для цього в рессорі довелося вирізати кілька фасонних пазів, що зробив на настільній циркулярній пилі (яку домашні майстри називають просто «циркуляркою»), замінивши її пильний диск на відрізний абразивний круг. До речі, «циркулярка» замінювала мені одразу кілька металорізальних верстатів (шліфувальний, фрезерний і навіть токарний) — на ній обробляв усі металеві деталі. З метою перевезення важкого вантажу додатково між рессорою й рамою вставив дві нормально розтягнуті спіральні пружини.
Колесо для причепа розміром 3.00×10” використав від іншого міні-мокіка, а ступицю пристосував від мотоцикла «Урал». У диску колеса вирізав центральне отвір діаметром 58 мм, а на ступиці зрізав бортики (фланці з отворами для спиць) і заварив її в диск колеса на місце видаленої центральної частини. Додатково ступицю зміцнив трьома спицями зі сталевих смуг перерізом 30×4 мм, приваривши їхні кінці до обода колеса й гальмівного барабана. Вісь виточив на токарному верстаті зі сталевого прутка діаметром 28 мм. Хід колеса при порожньому причепі — близько 40 мм, а при завантаженому — близько 15 мм.
1 — підрульова стійка міні-мокіка; 2 — лівий лонжерон рами міні-мокіка; 3 — правий лонжерон рами міні-мокіка; 4 — болт-вушко кріплення верхнього кінця заднього талрепа-підкоса до рами; 5 — задня скоба кріплення траверси (сталевий лист s4); 6 — передня скоба кріплення траверси (сталевий лист s4); 7 — дистанційні втулки-кронштейни (труба Ø22×2); 8 — болт-вушко М10 кріплення верхнього кінця переднього талрепа-підкоса до рами; 9 — траверса (кутник 45×45); 10 — кріплення рами причепа до траверси (болт М11, 2 шт.); 11 — передній талреп-підкос; 12 — задній талреп-підкос; 13 — кріплення рами бокового причепа до траверси (болт M12, 2 шт.); 14 — втулка регулювання сходження колеса (гумова трубка, 2 шт.); 15 — рама бокового причепа (лівий лонжерон); 16 — вилка кріплення нижнього кінця заднього талрепа-підкоса до рами бокового причепа (2 шт.); 17 — втулка (труба Ø14)
Крило (брудозахисний щиток) до колеса виготовив із половинки обода того ж мотоциклетного іжевського колеса. Цю половинку розрізав ще навпіл, але тепер уже вздовж. У місцях отворів для спиць вирізав трикутні фрагменти. На ковадлі вирівняв центральну частину до прямого кута й приклепав сталеву 0,8-мм смугу до обох частин (дуг) обода заклепками діаметром 4 мм. До рами крило кріпиться на кронштейнах із сталевих смуг. При цьому передній кронштейн разом із зовнішнім лонжероном слугує нижньою обв’язкою ящика запасного майна, а частина крила — частиною дна (або задньої стінки). Сам ящик — дерев’яний, виготовлений із дошки товщиною 25 мм. Зверху ящик накривається кришкою, виконаною у вигляді підлокітника: дошка оклеєна поролоном і обтягнута шкірозамінником.
З такої ж дошки товщиною 25 мм виготовлена й платформа причепа. У ній теж є два інструментальні ящики, виконані у вигляді заглиблень. Зверху вони закриті кришками на петлях заподлицю з платформою. Ручки кришок зроблені утаплювальними. Під час монтажу платформи ящики вставляються між поперечинами й лонжеронами й слугують упорами, не дозволяючи платформі зміщуватися ні вперед, ні назад (вправо-вліво платформі не дають зсуватися вертикальні стінки кутників лонжеронів) без якогось додаткового кріплення. А це, у свою чергу, дозволяє за потреби швидко зняти платформу з рами причепа. На платформі спереду й ззаду влаштовані знімні борти, а тому на причепі можна перевозити навіть дрібні штучні (розсипні) вантажі. Для сипучих же вантажів на платформу ставлю відповідну ємність, а воду возжу у великих флягах.
1 — зовнішня планка; 2 — внутрішня планка; 3 — середня передня вставка; 4 — середня центральна вставка; 5 — середня задня вставка; 6 — задній борт; 7 — передній борт; 8 — кришка переднього інструментального ящика з ручкою (у відкритому положенні); 9 — передній інструментальний ящик; 10 — задній інструментальний ящик; 11 — петлі кришки (4 шт.); 12 — упорний брус (2 шт.); 13 — лівий лонжерон рами бокового причепа; 14 — поперечина рами бокового причепа; 15 — правий лонжерон рами бокового причепа; 16 — кришка заднього інструментального ящика (у закритому положенні)
Кріплення бокового причепа до міні-мокіка здійснюється лівим лонжероном до поздовжньої траверси, прикріпленої до рами тягача з правого боку, і підкосів-талрепів. Траверса виготовлена з такого ж кутника, що й лонжерон рами бокового причепа, тільки встановленого полицею вгору. Кріплення траверси до рами здійснюється за допомогою пари спеціальних хомутів, виконаних у формі зустрічних скоб із привареними до них різьбовими стрижнями з болтів М12. Для талрепів у трубах рами свердляться відповідні отвори або приварюються вушка з такими ж отворами.
Талрепами регулюється кут розвалу колеса бокового причепа відносно площини симетрії самого міні-мокіка, що полегшує керування міні-мокіком на поворотах. Для збереження й без того невеликої корисної площі платформи причепа талрепи зробив вигнутими. Кут сходження цього ж колеса, що усуває «тягу» причепа вправо, регулюється за допомогою гумових шайб-втулок, що вставляються між лівим лонжероном причепа й траверсою.
За потреби боковий причіп швидко (на це йде хвилин п’ять) і легко від’єднується.
Повністю ручне керування (усі органи керування на міні-мокіку зосереджені на кермі) і три точки опори дають змогу використовувати його навіть людині з обмеженими можливостями нижніх кінцівок.
Причіп обладнано світлотехнічними сигнальними приладами (стоп-сигнал, габаритні й поворотні вогні) від мотоцикла «Урал», що дозволяє виїжджати на вантажному міні-мокіку й на дороги загального користування. Ну а водійських «прав» для керування таким транспортним засобом (з робочим об’ємом двигуна до 50 см3) просто не потрібно.
1 — колесо (від міні-мокіка, 3.00×10”); 2 — крило (половинка обода колеса від мотоцикла ІЖ, дороблена); 3 — ящик запасного майна; 4 — кришка ящика запасного майна; 5 — світлова сигналізація; 6 — окантовка ящика запасного майна; 7 — рама бокового причепа (правий лонжерон); 8 — рессора; 9 — стрем’янка; 10 — пружина (2 шт.); 11 — заклепки; 12 — кронштейн кріплення крила до рами (сталева смуга 30×4); 13 — ступиця колеса (від мотоцикла «Урал»); 14 — додаткова спиця (сталева смуга 30×4); 15 — полиця обода
На одному міні-мокіку для збільшення дорожнього просвіту (кліренсу) до пір’їв передньої вилки приварив подовжувальні трубки (довжиною близько 50 мм). Так само вчинив і із задніми амортизаторами, хоча їх простіше було б замінити на довші. Але на той момент у мене таких не було, а потім залишив як є — адже поломок не сталося.
Було б несправедливо не відзначити й «набуті» міні-мокіком під час модернізації недоліки. Так, значно зріс витрата бензину, частіше доводиться міняти поршневу групу мотора, інтенсивніше зношуються покришки. Але багаторічний досвід експлуатації показує, що ці витрати окупаються з лихвою. При різкому повороті направо є ризик вивалювання на бік, що, втім, характерно всім мотоциклам із боковим причепом.
За чотири роки експлуатації наїздив 3800 км. Щороку заготовляю за допомогою міні-мокіка до 12 м3 дров. В один рік перевіз на ньому за чотири місяці близько 12 тонн цегли з відстані 2 км, завантажуючи за один раз від 30 до 50 штук. Загалом, трудиться він, як волова лошадь.
«Моделіст-конструктор» № 10’2010, Г. САРАНЧИН