Після самостійного довгобуду, а точніше капітального ремонту придбаного садибного будинку, виявилося, що заселятися доведеться не лише в «голі стіни», а й практично з порожніми кишенями.
Думаю, що в такому становищі можуть опинитися й деякі читачі шанованого мною журналу, тому хочу поділитися з ними своїм досвідом. (З власної життєвої практики знаю: в Росії стільки не заробиш, скільки можна зекономити.) Тому довелося одразу переключитися на виготовлення меблів. А почав із гарнітура для передпокою, точніше з окремих предметів, які згодом склали повний набір.
Першим виготовив шафу для одягу, яку можна назвати й вішалкою, оскільки вона відкрита, без дверок. З неї й почну розповідь про гарнітур.
Конструкція шафи, габарити й форми були продиктовані її наперед визначеним місцем розташування — недалеко від вхідних дверей. Однак і ширина передпокою була тут лише трохи більшою за самі двері.
Габарити й форма шафи загалом, а також усіх її елементів і деталей цілком зрозумілі з наведеного складального креслення; конструкцію ж — а це стосується переважно способів з’єднання, застосованих матеріалів, особливостей технології виготовлення й складання — спробую пояснити словами.
Для виготовлення шафи використано переважно «ламіновану» (облицьовану плівкою) деревно-стружкову плиту (ДСП). Обрізані електролобзиком кромки (торці) деталей обклеював спеціальною «кнопковою» стрічкою, підібраною під фактуру ламінату. З тильного боку на стрічку вже було нанесено шар підсохлого полівінілацетатного клею (ПВА). Залишалося лише накласти стрічку на кромку й пригладити її гарячою праскою. Стрічка виявилася трохи ширшою за кромку, тому з одного краю їх сумістив, а з другого акуратно обрізав гостро заточеним ножем. Ребра трохи притупив дрібнозернистим наждачним папером.
1 — задня стінка; 2 — бічна стінка з вирізом; 3 — бічна стінка, рядова (2 шт.); 4 — полиця для головних уборів; 5 — полиця для взуття (сталевий лист s1,5, 2 шт.); 6 — нижня перемичка; 7 — поличка «стільникової» секції (7 шт.); 8 — вішалка-гачок (5 шт.); 9 — підп’ятник (6 шт.); 10 — болтик М5 (8 шт.); 11 — меблевий гвинт (за потреби)
Зазначу, що обрізання заготовок у розмір за допомогою дискової пилки (як стаціонарної, так і ручної) дає вищу якість кромок (менше сколів і відсутність «уведення» інструмента). Але в мене на той момент, на жаль, «циркулярка» була несправною.
Форма деталей — переважно проста. Усі полиці й полички — прямокутні. Корпусні ж деталі хоч і мають заокруглення (а одна бічна — і виріз), але вони досить великих радіусів. Під час їх виконання вже даються взнаки переваги лобзика перед дисковими (та й іншими) пилками. Якщо лобзика немає, то заокруглення й виріз можна пропиляти пилкою, не заходячи за лінії розмітки на заокругленнях, а радіуси доробити рашпілем, причому для внутрішніх знадобиться круглий.
Виріз в одній із бічних стінок зроблено з метою зручного входу у вузький передпокій широкоплечому або повній людині. До того ж виріз полегшує конструкцію. Нижній виріз під плінтус можна зробити й прямокутним — його все одно не видно.
Складання шафи здійснювалося на меблевих гвинтових стяжках завдовжки 50 мм двох типів: з головками під хрестову викрутку й ключ-шестигранник «на 4». У наявності були ті й інші — бракувало лише кількості однакових. При цьому на кожному боці бічних стінок використовувалися стяжки лише одного типу, щоб різносортиця не впадала в око.
Отвори під стяжки в деталях свердлив із помічником — сином. Пристикувавши полицю під кутом 90° до стінки в потрібному місці, спочатку свердлом діаметром трохи більшим (на 0,1 — 0,2 мм), ніж внутрішній діаметр гвинтової нарізки стяжки (5 мм), свердлив наскрізний отвір в обох деталях. Глибина отвору в полиці при цьому має перевищувати довжину стяжки на 10 — 15 мм. Потім у стінці отвір розсвердлював до діаметра стрижня стяжки (7,5 мм). Зенкувати отвір під головку стяжки не обов’язково — вона заглибиться під час загвинчування.
У моєму випадку встановлення шафи розв’язувало ще одну проблему — вона закривала опалювальний радіатор. Своєю чергою, сам радіатор нагрівав пару нижніх полиць у шафі й простір між ними. Тому ці полиці виготовив з 1,5-мм сталевого листа, загнувши по периметру відбортовки для жорсткості (причому задню зробив високою й загнув угору) і пофарбував їх під колір фактури ДСП (на них за потреби сушимо взуття). Металеві полиці прикріпив до бічних стінок болтиками М5, підібравши з подібними головками. Пази в стінках під труби опалення виконав за місцем (на кресленні вони не показані).
До нижніх кромок бічних стінок прикрутив шурупами по парі поліетиленових підп’ятників. До задньої стінки на потрібній висоті прикріпив п’ять вішалок-гачків.
Оскільки шафа вузькувата й не надто стійка, у верху задньої стінки просвердлив отвір і прибив шафу до стіни передпокою дюбелем.
Меблі для телефону
Порожній кут у передпокої з телефоном на табуретці кілька місяців нагадував, що для повного комплекту в цій передній кімнаті бракує тумбочки типу секретера. Довелося спроєктувати й зробити й її, вписавши в стиль раніше виготовленої шафи-вішалки. Але це зробити було нескладно, оскільки матеріалом для тумбочки послужила все та сама деревно-стружкова плита товщиною 16 мм з ламінатом тієї ж фактури.
1 — задня стінка; 2 — низька бічна стінка; 3 — висока бічна стінка; 4 — поличка-сектор; 5 — стільниця; 6 — дно; 7 — передня стінка; 8 — відкидна дверка; 9 — ручка; 10 — підп’ятник (капрон, 4 шт.); 11 — гвинтова стяжка (за потреби); 12 — шарнір (рояльна петля)
Ширина тумбочки залишилася майже такою самою, як і шафи, а от глибину її трохи збільшив, оскільки ширина передпокою в місці, де передбачалося розташувати тумбочку, була вже більшою. На відміну від шафи тумбочку зробив закритою — забезпечив її передньою стінкою й дверкою. Дверка з’єднана з передньою стінкою шарніром із рояльної петлі, а сама передня стінка прикріплена за допомогою меблевих стяжок до бічних стінок і дна. Саме дно, як і стільниця, з’єднане з бічними стінками (а останні — із задньою стінкою) також меблевими гвинтовими стяжками. Полиць у тумбочці немає, оскільки тут передбачалося зберігати великогабаритні речі або взуття (високі чоботи, валянки).
Над стільницею в куточку влаштовано невелику поличку у формі сектора — на ній цілком вміщується телефонний апарат, а під нею — навіть товстий довідник.
Технологія виготовлення тумбочки точно така сама, як і шафи, і повторювати її немає сенсу. Конструкція ж тумбочки, а також конфігурація й розміри всіх її деталей зрозумілі навіть зі складального креслення.
Стільчик-пуфик
Ще один предмет меблів для передпокою — маленький і низький стільчик-пуфик. А потрібен він не стільки дітям, скільки літнім людям для взування.
Конструкція стільчика й розміри його деталей зрозумілі зі складального креслення. Звичайно, його можна також виготовити з такої самої ДСП, як шафу й тумбочку, однак краще (буде міцніше) — з багатошарової фанери або дощок, пофарбувавши їх під колір ламінату. Ще більшу жорсткість надасть стільчику фігурна поперечина. Скріплення дерев’яних деталей — звичайними довгими шурупами.
1 — сидіння; 2 — ніжка (2 шт.); 3 — поперечина; 4 — підп’ятник (капрон, 4 шт.); 5 — шуруп (за потреби); 6 — покриття (тканина); 7 — підкладка (поролон s50); 8 — цвях із декоративним капелюшком (за потреби)
Можна на цьому й закінчити виготовлення стільчика типу лавочки. Однак він буде набагато зручнішим, якщо сидіння зробити м’яким, уклавши на нього товстий шар поролону й закривши м’якою оббивною тканиною. Кріпиться оббивка знизу сидіння скобками. Але можна прибити її й цвяхами з декоративними капелюшками до бічних кромок сидіння.
Етажерка
Як виявилося згодом, для того ж передпокою знадобився ще один предмет меблів — невелика підлогова полиця-етажерка для різних предметів, а також для газет і журналів. Її розміри визначені простором, що залишався вільним у передпокої між тумбочкою під телефон і шафою-вішалкою.
Матеріалом для етажерки послужила соснова дошка товщиною 25 мм. Одразу одна порада: не викидайте одразу їхні обрізки, хоча б кілька найбільших із них, — вони ще знадобляться.
Звичайно, трудомісткість виготовлення меблів із чистого дерева набагато вища й вимагає достатнього досвіду виконавця у фінішній обробці (оздобленні) деталей. Однак і меблі з деревини мають такі властивості, яких не надати виробам із ДВП: вони не лише екологічно безпечні, а й самі випромінюють цілющі запахи.
Для початківців же домашніх умільців виготовлення таких меблів стане добрим уроком просування до вершин майстерності червонодеревників.
1 — полиця (2 шт.); 2 — широка стійка; 3 — вузька стійка; 4 — обмежувач (дріт із поліхлорвініловим покриттям Ø8, 2 шт.); 5 — гвинтова стяжка (6 шт.); 6 — підп’ятник (капрон, 3 шт.)
Технологія обробки деталей із дерева досить докладно описана в різних виданнях, зокрема й на сторінках журналу «Моделіст-конструктор». Зупиняти увагу на ній ще раз немає сенсу.
А от специфіку складання виробу з дерев’яних деталей за допомогою гвинтових стяжок, гадаю, не буде зайвим висвітлити й докладніше.
Таких особливостей небагато. По-перше, отвір у полиці можна (і потрібно) свердлити за внутрішнім діаметром гвинтової нарізки на стрижні стяжки. По-друге, оскільки закріплення гвинта в тілі дощатої деталі виконується вздовж її волокон (напрямку найменшої міцності деревини), то перед складанням отвір непогано промазати клеєм. Добре при цьому використати майже невживаний нині столярний (кістковий) гарячий клей. Він і в корені деревини проникає краще, і схоплюється одразу під час застигання — зниження температури до кімнатної.
Третя особливість (можна сказати, і складність) полягає в підборі колеру виробу — щоб він відповідав оздобленню навколишньої обстановки.
Великий вибір на будівельних ринках тонуючих і лакофарбових матеріалів дає змогу досить легко розв’язати й цю проблему. Переконатися ж у тому, що це саме той колір, можна, випробувавши кілька з них, наносячи покриття на обрізки дощок, що залишилися.
«Моделіст-конструктор» № 5’2008, А. МАТВІЙЧУК