В одному з випусків передачі Центрального телебачення «Це ви можете» телеглядачі познайомилися із самодіяльним конструктором Олегом Андрійовичем Остапенком. Ми вже звикли до того, що «ЦВМ» представляє нам людей, чия технічна творчість незмінно викликає інтерес, дивує несподіваністю рішень тих чи інших конструкторських проблем. Але й вони, як правило, демонструють не більше однієї-двох розробок. Остапенко ж не просто здивував, а вразив широтою своїх захоплень. Він автор двох оригінальних міні-буксирів, всюдихода-амфібії, «лісового» мотоцикла і навіть дисколітака. У нашій «Фотопанорамі» (див. «М-К» № 1 за 1986 рік) ми коротко розповіли про успіхи в технічній творчості цієї дивовижної людини. Сьогодні пропонуємо читачам познайомитися з описом і кресленнями однієї з найпопулярніших конструкцій О. Остапенка — міні-буксира.
Мотоблоки зазвичай будують, виходячи з бажання полегшити працю передусім на городі. Звідси й конструктивні рішення, що враховують агрегатування з різного роду плугами, культиваторами, боронами та іншими ґрунтообробними знаряддями.
1 — візок, 2 — колісний блок, 3 — вісь блока, 4 — гальмівний барабан, 5 — рама буксира, 6 — ланцюг, 7 — редуктор, 8 — кришка вала відбору потужності, 9 — дуга поворотного вузла, 10 — двигун, 11 — паливний бак, 12 — вісь-шпилька поворотного вузла, 13 — поворотний вузол, 14 — амортизатор, 15 — болт кріплення труби коліс, 16 — труба коліс, 17 — рульова штанга, 18 — важіль газу, 19 — важіль гальма, 20 — сидіння, 21 — ресора, 22 — підніжка.
Я ж замислював свій мотоблок для механізації робіт, пов’язаних із переміщенням вантажів на невелику відстань і на місцевості, багатій на схили. Не скажу, що він виглядає незвично. Комбінацію мотоблок-візок конструктори-аматори використовують широко. Проте в моїй машині є особливості. Про них хотілося б розповісти.
Мій мотоблок є компактним двоколісним буксиром, шарнірно з’єднаним із вантажною платформою. Керується за допомогою рульової штанги, яку водій тримає, рухаючись пішки або розмістившись на підресореному сидінні.
1 — стійка, 2, 3 — фігурні труби, 4 — кронштейн, 5 — передня поперечина, 6 — лонжерони, 7 — задня поперечина, 8 — ресора, 9, 12 — болти-упори регулювання висоти сидіння, 10 — скоба, 11 — закінцівка лонжерона.
Конструкція буксира проста і підпорядкована завданням, які він виконує. Основне — везти візок (платформу). Тому колеса (від моторолера) зблоковані — диски їх жорстко з’єднані чотирма болтами. Між дисками затиснуті дві масивні шайби: вони призначені для збільшення ваги буксира, що покращує зчеплення його коліс із ґрунтом. У лівій шайбі, привареній до маточини блока, зроблено проточку — сюди посаджено кільце, що несе два важливі елементи конструкції буксира: котушку лебідки зі сталевим тросом Ø 5 мм і довжиною близько 50 м та ведену зірочку (45 зубів), приклепану дванадцятьма штифтами-заклепками. Кільце вільно обертається на шайбі — при цьому ходова частина від’єднана від двигуна, і мотоблок можна переміщувати, підштовхуючи його, скажімо, до вантажу. Але варто повернути рукоятку всередині правого за ходом машини колеса (на кресленні зліва), як підпружинений стержень стопора увійде в отвір у кільці і зблокує колеса з двигуном.
До лівого диска приварено гальмівний барабан від моторолера.
1 — дуга, 2 — кронштейн поворотної втулки, 3 — поворотна втулка, 4 — гойдалка, 5 — поперечна трубка рульової штанги, 6 — труба поворотного вузла, 7 — скоба, 8 — розпірка.
Лебідка призначена для подолання крутих підйомів, коли зчеплення коліс із ґрунтом недостатнє. Трос розмотують, відносять до місця, куди необхідно доставити вантаж, і кріплять гаком до дерева. Обертаючись разом із колесами, котушка намотує трос, і мотоблок сам себе затягує на схил.
Передбачено ще один засіб підвищення тягових характеристик буксира — блок із металевих коліс з кутниковими ґрунтозачепами (вони добре видно на рисунку 1). Конструкція його — з такими самими шайбами, маточиною, кільцем, зірочкою (але без лебідки).
1 — передній кронштейн, 2 — пояс, 3 — П-подібна перекладина, 4 — болти М16Х2.
Як силовий агрегат використано малогабаритний двигун бензопили «Дружба-4» потужністю 4 к.с. У нього автоматичне зчеплення відцентрового типу, що вмикається зі збільшенням обертів колінвала.
Двигун під’єднано до корпуса понижувального редуктора (1 : 16). Картер останнього герметизовано сальниками, заповнено гіпоїдним мастилом і споряджено фланцем (у первинного вала), аналогічним фланцю під’єднання двигуна до бензопили.
1 — маточина, 2 — болт М10Х1.25 (4 шт.), 3 — рукоятка стопора, 4, 10 — диски коліс, 5 — стержень стопора, 6 — котушка лебідки, 7 — трос, 8 — штифт-заклепка, 9 — ведена зірочка, 11 — гальмівний барабан, 12, 14 — шайби, 13 — кільце.
Редуктор прикріплено до рами буксира в трьох точках: до П-подібної перекладини і переднього кронштейна. Його вихідна зірочка розміщена над веденою зірочкою колісного блока і з’єднана з нею ланцюгом.
З протилежного від двигуна хвостовика первинного вала редуктора, закритого знімною кришкою, можна знімати потужність для привода косарки, циркулярної пилки або насоса — для закачування води в перевезений бак місткістю 250 л.
1 — підшипники № 201, 2 — амортизатор, 3 — рогач, 4 — штанга, 5 — гвинт регулювання довжини штанги, 6 — затискна гайка, 7 — шток, 8 — тросик важеля газу, 9 — тросик важеля гальма, 10 — рукоятка.
Бак склепано з алюмінієвих листів і кутників, герметизовано і споряджено відкидною кришкою. Він кріпиться до візка чотирма болтами: двома — на стійках рами, двома — на трубі коліс. Бак встановлено похило для того, щоб передня стінка утворювала зі стійками і лонжеронами замкнений силовий трикутник, оскільки інших спеціальних елементів, що підсилюють раму, немає.
Рама візка зварена з труб прямокутного перерізу. Ззаду до закінцівок лонжеронів кріпиться труба коліс, а до задньої поперечини на особливому кронштейні — сталева смуга товщиною 10 мм із сидінням водія, підніжками і болтами-упорами регулювання висоти сидіння.
1, 2, 3 — послідовність операцій.
Спереду до стійок паралельно одна одній приварені дві фігурно вигнуті труби Ø 25 мм із кронштейнами кріплення поворотного вузла буксира.
Поворотний вузол є конструкцією, звареною з труб і смугових елементів. До рами буксира він кріпиться в трьох точках: до П-подібної перекладини і переднього кронштейна.
Поворотна втулка належить до найбільш навантажених деталей. Вона пов’язана з трубами вузла широкою сталевою смугою і несе в собі два кулькових підшипники: у верхньому гнізді — радіально-упорний (№ 446203), у нижньому — радіальний (№ 203). У них вставлена вісь-шпилька з буртиком для опори на внутрішнє кільце радіально-упорного підшипника. Двома горизонтальними серьгами вісь-шпилька з’єднана з кронштейнами вигнутих труб візка.
1 — рульова штанга, 2 — додатковий упор, 3 — плуг, 4 — носій плуга, 5 — колісний блок, 6 — двигун, 7 — рама буксира, 8 — багажник, 9 — колесо багажника.
Труби поворотного вузла закінчуються скобою кріплення до рами буксира (внизу) і поперечною трубкою рульової штанги (вгорі). Торці поперечної трубки мають різьбу, а до середини її приварена гойдалка штока пружинного амортизатора рульової штанги. Остання призначена для керування мотоблоком і обладнана всіма необхідними важелями та механізмами. До поперечної трубки вона підвішується рогачем із підшипниками № 201. До рогача приварена власне штанга з амортизатором, налаштованим на вагу всіх елементів керування, щоб водій не відчував їхньої важкості.
Кінець штанги споряджено затискною шайбою і гвинтом регулювання довжини під зріст водія. Важелі газу і гальма розташовані на перекладині.
1 — дуга, 2 — перекладина, 3 — балка, 4 — болт-упор точного регулювання кута установки плуга.
Рама буксира, мабуть, найпростіший за конструкцією вузол усієї машини. Вона зварена з трьох сталевих смугових деталей і двох болтів М16Х2. Передній кронштейн має три отвори для під’єднання дуги поворотного вузла і редуктора. Останні два довгасті, слугують для натягу ланцюга.
П-подібна перекладина несе болти і пружини кріплення редуктора і скоби поворотного вузла. Вона приварена до пояса рами, в якому просвердлено ряд отворів для болта фіксації гальмівного диска, осі колісного блока і навіски змінних робочих органів. Останні використовуються в разі, коли буксир переобладнують для обробки ґрунту на городі. Крім доставки води та обробки ґрунту, мотоблок можна застосовувати також для викорчовування пнів, прибирання з полів валунів. Необхідно лише у візку видалити середній лонжерон і поставити триніжок із лебідкою і грейфером. Накотивши мотоблок на валун, захоплюють його грейфером, піднімають. Підклавши решітку або дерев’яні бруски, кладуть на них валун і відвозять на край поля.
«М-К» 4’86, О. ОСТАПЕНКО, м. Вінниця