Будь-який сільськогосподарський інвентар, який використовують садівники та городники, експлуатується переважно в теплу пору року, а решту часу просто зберігається, очікуючи свого часу. Тому зрозумілі вимоги до нього: бути зручним не лише в роботі. Не випадково серед засобів механізації завжди особливу перевагу мали або компактні, або розбірні, або складні. Як, наприклад, представлена тут тачка-візок, запропонована угорським журналом «Езермештер». Її принципова відмінність від традиційних конструкцій подібної допоміжної техніки — шарнірне рішення кузова, виконаного з м’якого матеріалу і здатного завдяки цьому складатися в плоский пакет, що дає змогу зберігати візок без спеціального місця.
Розглядувану конструкцію можна виготовити з легких металевих труб, хоча, у принципі, за такою схемою тачку можна зробити і з дерев’яних брусків. Як вихідні матеріали цілком підійдуть деталі старого розкладачки: її дюралюмінієві труби мають потрібну міцність і малу вагу, а з брезентового полотнища вдасться пошити м’який пірамідоподібний кузов. Для полегшення виготовлення основних трубчастих деталей їхню форму на схемі дещо спрощено. Те саме стосується шарніра кузова і колеса: варіант його встановлення залежатиме від того, яким готовим колесом володіє виготовлювач.
1 — колесо; 2 — вісь колеса; 3 — втулка осі (2 шт.); 4 — ручка (2 шт.); 5 — опора (2 шт.); 6 — упор-обмежувач; 7 — шарнір (2 шт); 8 — м’який кузов (брезент); 9 — меблеві шурупи (або болти, 4 шт.); 10 — поперечини (ручок і опор); 11 — дерев’яні пробки
Основа трубчастого каркаса — дві довгі ручки, на одні кінці яких встановлюється колесо, а на протилежні — надягаються гумові або пластикові рукоятки. Ближче до них ручки з’єднані трубчастою поперечиною, що надає потрібну жорсткість отриманій рамі. А трохи вище колеса передбачено шарнірний вузол, який зв’язує ручки з опорною частиною тачки, що складається з двох підігнутих трубок, також з’єднаних у верхній частині трубчастою поперечиною.
Обидві згадані поперечини для з’єднання їх шурупами мають дерев’яні заглушки, вставлені щільно (за потреби — на епоксидному клеї). Якщо передбачаються великі навантаження, то як кріплення краще використовувати болти.
У районі шарніра є ще одна поперечина, накладна і теж трубчаста, що відіграє роль обмежувача під час розкладання тачки — у неї впираються ручки візка, що опускаються.
Пошиття м’якого кузова не становить особливої складності. Верхні краї спереду і ззаду мають латкармани або шліци, якими кузов надягається під час збирання на поперечини. А знизу пришиваються дві лямки, що затягуються на обмежувальній поперечині-упорі.
Будова шарніра та встановлення колеса також не потребують особливого коментаря, тим більше, що можуть мати й інші рішення.
«Моделіст-конструктор» № 3’2002