Власники мотоцикла з коляскою часто запитують, як збільшити його вантажопідйомність. Оригінальне рішення запропонував читач нашого журналу А. Татарников у статті «Покірний причіп», опублікованій у «Моделісті-конструкторі» № 12 за 1992 рік. Конструкція його мотопричепа з асиметричним розташуванням вузла зчіпки і колією, що збігається з колією тягача, стала досить популярною серед мотоциклістів. За минулі роки з’явилося багато модифікацій знаменитого причепа. Публікована сьогодні — одна з останніх і найцікавіших.
Статтю А. Татарникова прочитав кілька років тому. Дуже сподобалося компонувальне рішення причепа, що рухається точно по колії мотоцикла. На той час у мене вже були ділянка землі і мотоцикл «ІЖ-Планета» з коляскою. Багато на «Планеті» не перевезеш, тож додатковий вантажний причіп був просто необхідний.
1 — шарнір кульовий; 2 — дишло; 3 — катафоти (6 шт.); 4 — борт кузова (фанера, s16); 5 — крило (сталь 15, s2); 6 — ліхтар ФП-132; 7 — скоба (Ст3, пруток Ø10); 8 — колесо (3,5×18″); 9 — кронштейн кріплення передньої опори (Ст3, лист s5); 10 — опора передня (сталь 15, труба 20x20x2,5); 11 — роз’єм електричний ОНЦ-ВН; 12 — ланцюг страхувальний; 13 — кронштейн кріплення крила (Ст3, смуга 40×5); 14 — бризговик; 15 — вузли торсіонні.
Коли я впритул взявся за його виготовлення, зіткнувся з технологічними і фінансовими труднощами. У конструкції А. Татарникова часто застосовується токарна обробка деталей, зокрема втулок балансирів підвіски коліс. Потрібно було також придбати вісім «москвичівських» сайлент-блоків, чотири задніх мотоциклетних амортизатори, електро- і світлотехнічне обладнання. Усе це коштує недешево.
Тому я вирішив, узявши за основу ідею автора статті, будувати причіп власної конструкції. Причому такий, який можна зробити навіть у домашніх умовах з мінімальним використанням металорізальних верстатів — за наявності лише зварювального апарата, електричної дрилі і слюсарного інструменту.
Довелося відмовитися від балансирної підвіски коліс і застосувати торсіонну. Своїми руками виготовити торсіон складно, і я взяв два такі вузли від старих мотоциклетних бокових причепів БП-65. Цангові вузли кріплення до рами коляски демонтував і поставив замість них заглушки, а корпуси з’єднав між собою шістьма перемичками. Причому відстань 168 мм між осями торсіонів і відповідних коліс знаходив чисто геометрично: перпендикуляр, опущений із точки зчіпки на лінію, що з’єднує точки дотику коліс поверхні дороги (при суміщеній колії причепа і тягача), ділить її навпіл; ширина колії становить 1100 мм; зміщення вузла зчіпки відносно осі причепа — 225 мм, а відстань між центром вузла зчіпки і віссю лівого колеса — 1560 мм. Вийшов добрий жорсткий міст.
1 — муфта торсіонного вала; 2 — вал торсіонний; 3 — вісь шатуна; 4 — втулка фланцева; 5 — сальник; 6 — шатун; 7 — буфер; 8 — втулка фланцева, мала; 9 — корпус; 10 — болт регулювальний (3 шт.); 11 — заглушка (Ст3, лист s5); 12 — втулка опори вала; 13 — шайба упорна; 14 — кільце стопорне; 15 — масельничка.
Зварна рама причепа, виконана здебільшого зі сталевих труб прямокутного перерізу, складається з власне рами вантажної платформи зі стійками бортів, дишла з підкосом і опор, до яких приварено міст, посилених також підкосами. Довжина передніх і задніх підкосів залежить від боку причепа — лівий він чи правий.
Кузов виконано з багатошарової фанери. Його передній і бічні борти кріпляться до стійок вантажної платформи болтами і саморізами, а задній (відкидний) — на чотирьох навісних петлях. Саморобні крила причепа зварені з листової сталі і зафіксовані на рамі трьома скобами кожне.
1 — дишло (сталь 15, труба 40×4); 2 — косинки (Ст3, смуга 40×5); 3 — підкіс дишла (сталь 15, труба 20x20x2,5); 4 — балки поперечні (сталь 15, труба 20x20x2,5); 5 — лонжерон (сталь 15, труба 20x20x2,5); 6 — петлі навіски заднього борту; 7 — перемички торсіонних вузлів (Ст3, лист s5, 6 шт.); 8 — вузли торсіонні; 9,13 — підкоси опори (сталь 15, труба 20x20x2,5); 10 — шатун підвіски колеса; 11 — вісь колеса; 12 — стійка опори (сталь 15, труба 40x20x2,5); 14 — стійки бортів (сталь 15, труба 20x20x2,5)
Колеса такі самі, як у мотоцикла-буксирувальника, оснащені барабанними гальмами, що приводяться в дію від педалі ножного гальма за допомогою тросової проводки.
І зчіпний пристрій такий самий, як на причепі А. Татарникова (лише замість страхувального троса використано сталевий ланцюг). Цей пристрій показав себе з доброго боку — він дуже надійний навіть під час їзди ґрунтовою дорогою з трохи перевантаженим причепом.
Електрообладнання причепа виконано за однопровідною схемою і підключається до мотоциклетного через роз’єм, закріплений на тяговій трубі мотоцикла. Світлові прилади мотопоїзда — два інтегральні ліхтарі з «габаритами», «поворотниками» і стоп-сигналами.
Причіп став мені незамінним помічником у саду, на городі і під час будівництва дачного будинку. Особливо радує його «покірність»: він точно йде по колії мотоцикла, полегшуючи керування мотопоїздом і підвищуючи його прохідність.
ТЕХНІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА МОТОПРИЧЕПА
Маса спорядженого, кг … 92
Маса максимальна, кг … 182
Вантажопідйомність максимальна, кг … 85
Швидкість буксирування максимальна, км/год … 40
Площа вантажної платформи, м2 … 0,96
Об’єм кузова, м3 … 0,22
«Моделіст-конструктор» № 6’99, Ю. ХОЛМОГОРОВ