Ну як не допомогти маленькій Катіньці побачити, як плавають рибки! Під час човнової прогулянки з дідусем Віктором по озеру вона то й діло перевішувалася через борт, намагаючись розгледіти підводних мешканців.
Дідусь, побоюючись, що онука ненароком впаде у воду, попросив її більше не нахилятися над водою. І пообіцяв, що наступного разу вони попливуть не на цій, а на своїй човні, в якій він обов’язково зробить спеціальне віконце, щоб Катенька змогла бачити в нього рибок.
На березі озера, на дачі, у нього дійсно є саморобний човен, який він колись зварив з кількох відрізків сталевих листів товщиною 1 і 2 мм.
Конструктивно човен нескладний, і на його виготовлення Віктор Дмитрович витратив лише кілька годин.
1 — накладка хвилевідбивача (пінопласт); 2 — обруч (сталь, смуга 50х1, 6 шт.); 3,9 — понти (сталь, лист s1); 4 — уключинний стрижень (шпилька M12, 2 шт.); 5 — транцевий «комір» (транспортерна стрічка); 6 — ручка для перенесення човна; 7 — пояс (сталь, смуга 60×2); 8 — стійка (сталь, смуга 60×2, 2 шт.); 10 — корпус (сталь, лист s1); 11 — поперечина (сталь, лист s2); 12 — стінки «акваріума» (сталь, лист s1); 13 — вставка (сталь, лист s1, 2 шт.); 14 — зливний отвір понтона(Ø10, 2 шт.); 15 — заглушка (деревина, 4 шт.); 16 — болт М5 (8 шт.); 17, 19 — носова і кормова кутові накладки (сталь, лист s2); 18 — гайка і контргайка М12 (4 шт.)
Спочатку він виготовив циліндричні понти, а для цього зварив зі сталевого листа товщиною 1 мм дві труби і закрив їх з торців дерев’яними дисками-заглушками. Як герметик використав густотерту фарбу, а як кріплення — шурупи.
Потім з такого ж листа викроїв і зварив корпус човна з округлими бортами та похилими хвилевідбивачем і транцем. Згини плоского дна біля хвилевідбивача і транця посилив кутовими накладками зі сталевого листа товщиною 2 мм.
З’єднав понти з корпусом, застосувавши шість обручів зі сталевих смуг перерізом 50×1 мм. Кінці обручів, що охоплюють понти, приварив встик безпосередньо до корпусу. Між верхніми кінцями середніх (уключинних) обручів і корпусом вварив напівкруглі вставки зі сталевого листа товщиною 1 мм. До цих вставок пізніше прихопив по гайці М12, в які вгвинтив і закріпив контргайками уключинні стрижні.
Щоб понти не зміщувалися, з’єднав їх з обручами кількома зварними швами. Крім того, перед кормовими заглушками зверху просвердлив у понтах по отвору діаметром 10 мм кожен для зливу води (до речі сказати, трохи води в понтах має бути постійно, інакше дерев’яні заглушки розсихаються і втратять герметичність).
Треба зауважити, що обводи у човна вийшли зовсім не обтічними. Але Віктор Дмитрович і не прагнув до обтічності. Йому потрібен був найпростіший плавзасіб, який дозволяв би не поспішаючи заплисти куди-небудь в озерні очерети і половити там рибу.
Посередині корпусу приварив поперечину зі сталевого Z-подібного профілю, на яку після спуску човна на воду просто клав банку (сидіння) — відрізок дошки перерізом 120×15 мм. Кріпити банку до поперечини не став, щоб можна було її зсувати, оскільки не всім домочадцям підходила відстань від цього відрізка до уключин.
1 — лопать (дюралюміній, лист s2); 2 — веретено (деревина); 3 — уключина (сталь, труба 16×1,5); 4 — вісь (сталь, пруток Ø5); 5 — шайба (4 шт.); 6 — дужка (сталь, пруток Ø8)
До човна додаються два саморобні весла. Лопаті у них дюралюмінієві, з листа товщиною 2 мм, веретена — дерев’яні. Уключини складені з відрізків сталевих труб діаметром 16×1,5 мм і приварених до них дужок з прутка діаметром 8 мм. З веретенами весел уключини з’єднані розклепаними з обох боків осями з прутка діаметром 5 мм.
Випробування показали, що човен легко тримає на воді двох дорослих чоловіків (випробувачами виступали Віктор Дмитрович і його син Дмитро). Ось тільки під час руху хвиля перехльостувала через хвилевідбивач або, при задньому ході, через транець. Довелося наростити хвилевідбивач пінопластовим блоком, прикріпивши його до корпусу трьома елементами зі сталевої смуги перерізом 60×2 мм: двома стійками, привареними до передньої кутової накладки корпусу, і поясом, кінці якого (клапани) просунуті в щілини в пінопластовому блоці, злегка відігнуті і приварені до бортів і носових обручів. Пояс одночасно служить своєрідним бампером, що запобігає зминанню пінопласту при невдалій швартовці.
У свою чергу, транець нарощений «коміром» з транспортерної стрічки, прикріпленим вісьмома болтами М5. Чотири центральні болти тримають ще й дверну ручку, призначену для зручності перенесення плавзасобу.
Ось такий човен дідусь пообіцяв онуці оснастити віконцем-«акваріумом». Виконуючи свою обіцянку, він викроїв зі сталевого листа товщиною 1 мм дві Г-подібні стінки, зварив з них ящик без дна і відігнув верхні краї, щоб дитина не поранила руки. Потім вирізав у кормовій частині днища човна проріз розмірами 272×132 мм і вварив у нього цей ящик. Вийшов справді «акваріум», дивлячись у який, можна бачити все, що відбувається прямо під човном. У сонячну погоду у воді добре розрізняються водорості і плаваючі серед них рибки.
Онука Катенька з самого початку брала участь у переобладнанні човна. Саме брала участь, тому що показувала дідусеві, які розміри оглядового вікна її б задовольнили. І з нетерпінням очікувала випробування «акваріума», не забуваючи, однак, при тому перепитувати, а чи не потоне човен з такою діркою?
Звичайно, не потонув. Дитячих же захоплень було стільки, що дідусь ні на секунду не пошкодував про витрачений час.
А. НИКОЛАЄВ