Мрії у кожного свої. Хто про що, а Сергій Дмитрович Руденко, співробітник міської станції юних техніків, що в м. Слуцьку Мінської області, мріє про дитячий технічний парк. І не тільки леліє таку мрію, але й потихеньку виконує її. Головні помічники йому в цьому — діти, вся навколишня дитяча громада. Разом вони створюють основу майбутнього парку — техніку. В підлітковому клубі самодіяльних конструкторів «Оригінал», яким Сергій Дмитрович керує на громадських засадах, вже побудовано близько десятка незвичайних машин: від мопеда до гідромотодельтаплана. Призначення у всіх машин одне: служити дитячим інтересам. Так що юні умільці самі конструюють, самі будують, самі й катаються.
А починалося все з аквапеда «Дельфін», який С.Д.Руденко придумав для того, щоб літом на озері хлопцям було цікаво проводити час.
Ідею аквапеда ми виношували два роки: прикидали, підраховували, прорисовували конструкцію, підбирали матеріали. Коли образ «Дельфіна» склався остаточно, взялися за справу. І хоча в майстерні в той час не було ні токарного верстата, ні зварювального апарата — тільки електродриль, лещата та звичайні слюсарні інструменти, на будівництво пішло всього два тижні.
Аквапед вийшов стійким на воді, зручним у керуванні та досить містким (на борту — п’ять місць). На ньому приємно здійснювати водні прогулянки, ловити рибу. Згодиться «Дельфін» і для рятувальних робіт, і для буксирування човнів. В той же час йому самому не потрібно жодного догляду.
1 — бампер, 2 — поперечина (труба Ø 30), 3 — обтікач носовий, 4, 21 — кронштейни рульової стійки, 5 — кермо, 6 — огорожа (труба Ø 30), 7 — каркас обшивки (куточок 15×15), 8 — обшивка, 9 — болт М4, 10 — перо рульове, 11 — кронштейн рульового пера, 12 — підкіс (2 шт.), 13 — гвинт гребний, 14 — кронштейн гребного гвинта, 15 — вал гребного гвинта, 16 — підлога (фанера), 17 — тяга рульова, 18 — муфта (гумова труба), 19 — редуктор, 20 — шків ведений, 22 — ремінь клиновий, 23 — підшипник кривошипа, 24 — шків ведучий, 25 — поплавець лівий, 26 — рейка палуби поперечна, 27 — рейка палуби поздовжня, 28 — люк-сидіння, 29 — штурвал підйому якоря, 30, 34 — ручки для перенесення аквапеда, 31 — палуба, 32 — кривошип (педальний вузол), 33 — дошка приладна (шляхова фара умовно не показана).
Конструкція плавзасобу досить проста, тому не думаю, що є необхідність наводити її детально. Та й копію будувати навряд чи хто візьметься. Достатньо, як мені здається, скористатися основною ідеєю та врахувати недоліки, що проявилися в експлуатації.
«Дельфін» складається з двох поплавців, палуби та кузова, на якому за лічені хвилини легко встановити лобове скло та дах-тент.
Палуба набрана з з’єднаних шурупами поздовжніх та поперечних дерев’яних рейок перерізом, відповідно, 40×30 та 50×30 мм та вистелена зверху 3-мм фанерою. Сидіння зроблені відкидними з фанери товщиною 10 мм, обтягнуті поролоном та клейонкою. Під лівим сидінням розташований ящик з акумулятором шляхової фари, під правим — ящик з інструментами. Середнє сидіння служить кришкою люка, через який можна оглянути редуктор або відрегулювати натяг привідного ременя.
Каркас кузова зібраний з дюралюмінієвих куточків та труб (частина з них — лижні палки) та обшитий тонкими листами дюралюмінію. Кріплення — болтами М4. Спереду кузов посилений поперечною дюралюмінієвою трубою діаметром 30 мм, кінці якої служать ручками для перенесення аквапеда (дві інші ручки — ззаду), та бампером — накладкою з 10-мм фанери.
1 — опора поздовжня, 2, 4 — половинки корпусу підшипника кривошипа, 3 — підшипник (поліетиленова пробка), 5 — болти М8, 6 — підшипник педалі (труба), 7 — педаль, 8 — кривошип (пруток Ø 14), 9 — шків ведучий (умовно збільшений по товщині), 10 — обойма-підшипник шківа, 11 — фланець, 12 — заклепка.
Рухається аквапед за рахунок м’язової сили одного або двох осіб, що розташовуються на сидіннях. Зусилля від ніг за допомогою педального приводу, клиноременної передачі та редуктора передається рушію — трилопатевому гребному гвинту діаметром 270 мм. Передаточне число клиноременної передачі — 1:3,9, редуктора — 1:2. Таким чином, за один оберт педального приводу гребний гвинт провертається навколо своєї осі майже вісім разів. Цього цілком достатньо для того, щоб аквапед рухався з прийнятною швидкістю — близько 7 км/год. Причому назад майже так само, як і вперед.
Обидва кривошипи педального приводу зігнуті з прутків нержавіючої сталі діаметром 14 мм. Перед згинанням на прутки надіті по дві сталеві трубки довжиною 80 мм кожна, до яких потім прикріплені дерев’яні педалі. Кінці кривошипів, звернені до бортів, оснащені підшипниками — поліетиленовими пробками від пляшок з-під шампанського. До інших кінців приварені фланці кріплення ведучого шківа клиноременної передачі.
1,2 — опори педального вузла поздовжні та поперечні (рейки 50×30), 3 — опори сидінь (рейки 50×30), 4 — тримач кронштейна гребного гвинта (рейка 50×30), 5 — тримач кронштейнів рульового пера (рейка 50×30), 6,7 — опори поздовжні несучі (рейки 30×40).
Ведучий шків склепаний з трьох алюмінієвих дисків загальною товщиною 14 мм, спрофільованих під переріз клиноременного ременя типоразміру А.
Ведений шків (діаметром 100 мм) — пластмасовий. Встановлений на вхідному валу редуктора. В якості останнього використано механізм електричної шліфувальної машинки, у якого залишені тільки корпус, шестерні та вал якоря. Вихідний вал редуктора з’єднаний відрізком гумового шланга з тонкостінною дюралюмінієвою трубою діаметром 20 мм — валом гребного гвинта.
1 — колонка рульова, 2 — качалка, 3 — тяга, 4, 5 — кронштейни верхній та нижній, 6— вісь, 7 — перо рульове, 8 — шуруп.
Управління аквапедом — ручне. Водій, повертаючи рульову колонку навколо вертикальної осі, передає зусилля рульовому перу через качалки та тягу. Колонка та її ручки зроблені з дюралюмінієвої труби діаметром 30 мм, тяга — з лижної палки, качалка, обидва кронштейни рульового пера та саме перо — з алюмінієвої пластини товщиною 4 мм.
Всі дерев’яні та металеві поверхні аквапеда ретельно пофарбовані для захисту від впливу води.
З поплавцями справа обстояла не так просто. Перший комплект був виготовлений з 10-мм фанери, пінопласту та склотканини.
Основний силовий елемент поплавця — фанерний лонжерон. Зверху до нього шурупами прикручені три куточки з товстої оцинкованої бляхи — кронштейни кріплення до палуби, знизу — три фанерні диски, проміжки між якими заповнені пінопластом. Весь виріб покрито епоксидною смолою, обклеєно склотканиною та пофарбовано. Вага його — близько 5 кгс.
Однак основна перевага поплавців — мала вага — не могла перекрити їх істотний недолік — крихкість. Навіть конструктивні особливості палуби, що приймає на себе левову частку навантажень, не виручили. Довелося склотканеві корпуси поплавців замінити, спочатку на дюралюмінієві, а пізніше — на сталеві, склепані (з герметизацією заклепочного шва) з тонкої (0,4 мм) листової сталі. Прямокутні корпуси наповнені пінопластом та закриті сталевими кришками, які зсередини мають фанерні лонжерони, а зверху — куточкові кронштейни кріплення до палуби.
1 — лонжерон (фанера, s10), 2 — кронштейни кріплення до поперечних рейок палуби (3 шт.), 3 — шурупи, 4, 6, 9 — диски носовий, середній та кормовий (фанера, s10, Ø 250), 5 — обшивка (склотканина), 7 — тримач пінопластових дисків (дюралюмінієва стрічка), 8 — наповнювач (пінопласт).
Нові поплавці помітно додали у вазі. Зате міцність їх стала незрівнянно вищою. Ми навіть не боялися впустити аквапед на траву або пісок при перенесенні до води.
Як же «Дельфін», що має вражаючі габарити та вагу, з міського гаражу потрапляв на берег озера? Перевозили його на даху автомобіля. Для цього знадобилося виготовити з дерев’яних рейок та мідних трубок діаметром 18 мм спеціальну підставку на багажник, придбати чотири міцні синтетичні шнури з гачками та дві дюралюмінієві труби для кріплення аквапеда до переднього та заднього бамперів.
1,4 — ручки для перенесення аквапеда передня та задня, 2 — шнур синтетичний, 3 — гачок, 5 — опора (дюралюмінієва труба), 6, 7 — болти-фіксатори опори.
Звичайно, наодинці завантажити таку махину вагою понад 70 кгс на автомобіль неможливо. Потрібні зусилля трьох-чотирьох дорослих чоловіків. Тому брати його на водойму доцільно в тому випадку, коли збирається велика компанія. Зате задоволення від катання на аквапеді незабутнє!
«Моделіст-конструктор» № 6’97, С. РУДЕНКО, м. Слуцьк, Мінська обл.