Сьогодні ми знайомимо читачів з двома такими роботами, цікавими передусім тим, що вони звернені до ще слабо охопленої технічною творчістю області присадибного господарства — бджільництва. Для нього гуртківцями палацу піонерів і школярів Бауманського району Москви створено дуже зручний у користуванні оригінальний вулик, особливо вигідний для пересувних пасік. А пристосування, виготовлене в конструкторському гуртку Чернігівської облСЮТ, значно полегшує обробку вулика та бджіл, заражених вароатозом.
Основа вулика — колона з льотками на передній, дверцятами на задній та полозками зсередини бокових стінок. На полозках спираються сім легких фанерних касет із сотовими рамками. Для огляду та заміни рам касети можна висувати на знімний металевий стіл. Знизу й зверху колони доступ до сотів перекривають протикліщові ґратки; від непогоди вулик укриває односкатний дах із вентиляційними щілинами.
Стіни колони збираються з панелей товщиною 38 мм. Це дерев’яні рамки з планок 50X30 мм, заповнені пінопластом і зашиті зсередини фанерою товщиною 4 мм, а зовні — оргалiтом.
Льотки розташовані навпроти кожної касети: центральні льотки мають Ø 30 мм, щілинні шириною 200 і висотою 10 мм збігаються з зазорами між касетами. Під ними укріплені прилітні дощечки. Сім дверцят, що замикаються накидними гачками, навішані на рояльних або форточних петлях.
Полозки — тримачі касет — кріпляться до бокових стінок шурупами з кроком 50 мм. Це куточки перерізом 20X20X1,5 мм. У задніх кромках стінок зроблено пропили, в які вводяться гачки та упори знімного столу, що зачіпляються за гвинти М5.
Колона збирається на шурупах Ø 5X70 мм із кроком 150 мм; зсередини її двічі покривають гарячою оліфою, зовні — фарбують.
1 — дах із вентиляційними щілинами, 2 — верхня протикліщова ґратка, 3 — прилітні дощечки, 4 — центральні льотки, 5 — щілинний льоток, 6, 8 — висувний піддон із нижньою протикліщовою ґраткою, 7 — опорні стійки, 9 — знімний стіл, 10 — сотові рамки, 11 — полозки, 12 — дверцята, 13 — накидні гачки.
Між сотовими рамками в колоні залишено зазор 10 мм. Це дає змогу висувати, не травмуючи бджіл, касети, переповнені прополісом, а також ізолювати будь-які частини вулика горизонтальними ґратками або фанерними перегородками.
Те, що кожна з касет спирається лише на свої полозки, дозволяє обробляти будь-яку з них, не зачіпаючи інших. У той час як у багатокорпусному (багатоповерховому) вулику при зміні корпусів доводиться попередньо прибирати всі верхні поверхи. У запропонованій конструкції оглянути або замінити рамки в будь-якій касеті вдається за мінімальних затрат часу й сил.
1, 4 — рейки з пазами для сотових рамок, 2 — перехідник для бджіл, 3 — центральний льоток, 5 — отвір Ø6—7 мм, 6 — нижня та бокова рейки, 7 — дротяна скоба, 8 — гайка.
У одній колоні можна утримувати від однієї до чотирьох бджолиних сімей або відводків, що працюють на спільні рамки, маючи при цьому вільні касети сім’ям «на виріст». Словом, практично реалізовано переваги багатокорпусних вуликів і двоматочного утримання сімей. Використання висувних касет дає змогу застосовувати рамки не лише розміром 470X230 мм, а й 470X300, 470X150 мм та інші (з відповідними їм касетами).
Особливо зручний такий вулик для кочових пасік на автопричепах. Не виключено і створення здвоєних, строєних та інших варіантів із спільними бічними стінками (для стаціонарних павільйонів), що забезпечує суттєву економію будівельних матеріалів.
1 — куточок з упорним вирізом, 2, 6 — бокові стінки, 3 — куточок із фіксуючим вирізом, 4 — напрямні куточки, 5 — виріз для перегородки, 7 — піддон столу.
Касета являє собою ящик без кришки та дна, виготовлений з фанери товщиною 4 мм і дерев’яних рейок перерізом 16X16 мм. Для стінок використовується фанера з поздовжнім розташуванням зовнішніх шарів деревини. Спочатку збирають рамки касети (бажано на шипах), до них приклеюють і прибивають гвоздями спочатку торцеві стінки, а потім бокові (гвозді 20X1 або 22X1,5 мм забивають з боку фанери з кроком 30 мм лише в нижні та бокові рейки, верхня виключається, оскільки в ній вибирається паз 12X10 мм під плечики рамок).
У торцевих стінках довільно просвердлюють по два отвори Ø 6—7 мм для виходу випадково потрапивших у закритий об’єм бджіл і трутнів. Крім того, у передній стінці роблять ще один отвір льотка Ø 30 мм і приклеюють конічний перехідник для бджіл. Потім встановлюють дротяну скобу. На кінці її, протягнуті крізь бокові рейки, нагвинчують гайки.
1 — фанера, 2 — дерев’яний брусок, 3 — оргалiт, 4 — пропил, 5 — полозок (куточок 20Х20Х1,5 мм), 6 — гвинти М5, 7 — пінопласт.
Після зачистки шкуркою заготовку касети двічі покривають гарячим рослинним маслом (100 г на касету). Фанера, просочена маслом, практично не розбухне від вологи, не покриється прополісом і не прилипне до полозків. Після заповнення касети рамками вона стає досить жорсткою.
Знімний стіл збирають із пластин листового дюралюмінію товщиною 1 мм і куточків з того самого матеріалу перерізом 30X30X2 мм, з’єднуваних заклепками Ø 3 мм із кроком 50 мм. Нахилений піддон столу сприяє швидкому переведенню бджіл з касети, що обслуговується, в нижчу, що виключає їх травмування під час повернення касети на місце.
Якщо нижче розташована інша сім’я, то в вертикальні напрямні столу можна вставити дюралюмінієву пластину-перегородку, і бджоли, що залишили висунуті рамки, зберуться в утвореній скриньці. Застосування швидкознімного столу надзвичайно полегшує роботу пасічника, дозволяє обійтися без підставок і підйомників.
Простота конструкції, доступність матеріалів для виготовлення, легкість і зручність обслуговування, невелика вага висувних касет порівняно з поверхами багатокорпусних вуликів дає можливість залучити до бджільництва школярів.
«М-К» 1’88, Г. ЯКОВЛЄВ