Маючи доволі-таки потужний компактний привід, електродриль давно увійшла до числа лідерів побутового інструментарію. А з насадками та всілякими пристосуваннями не проти вибитися в передовики і в сільськогосподарських роботах: уже і косить, і молотить, і інші операції виконує чудово. Стає універсальною! Більше того, з легкої руки мешканця Ленінградської області В. Морозова дриль успішно «освоює» навіть оранну справу, про що регулярно інформує читачів «Моделіст-конструктор».
Знадихнувшись такими публікаціями та оригінальними технічними ідеями (див. № 9’81, 3’89, 4’94 журналу), я теж вирішив запрягти свою електродриль замість «Сивки-бурки» в плуг. Я вирішив: нехай розроблюваний комплекс із плугом-самохідом у максимальній мірі відповідає вимогам, які висуває сама дійсність. І перш за все — щоб вся конструкція була гранично простою, недорогою, легкою, а електродриль, що використовується в ній, не зазнавала жодних переробок.
А що в мене вийшло? Пропоную читачам винести свій вердикт, ознайомившись із описом та представленими ескізами основних блоків, вузлів і деталей.
1 — барабан із буксирним тросом, 2 — дуга наведення, 3 — ланцюг ПР-12,7, 4 — корпус підшипника ведучого вала (2 шт.), 5 — вузол кріплення стійки керування (із шатуна автомобільного компресора), 6 — стійка керування (сталеву трубу 30×2), 7 — механізм підключення барабана, 8 — електродриль (600 Вт, 250 об/хв), 9 — ролик наведення (латунна труба 11×2,5, 2 шт.), 10 — електророзподільна коробка з розеткою, 11 — кронштейн серпоподібний (Ст3, 2 шт.), 12 — пружина якорна, 13 — якір у зборі, 14 — сталева рама (варильна конструкція з кутика 32×32, труби 32×2,3 та листа s2), 15 — поперечина (Ст3), 16 — вісь-шпилька М10 (2 шт.), 17 — гайка М10 (8 шт.).
З первісним задумом, здається, ніде не виникло суперечностей. Маса плужного буксира з електролебідкою не перевищила намічені 30 кг, хоча в конструкції практично немає полегшених деталей. Композиційна простота дозволила знизити матеріальні витрати. До того ж електродриль, що використовується, справді не піддавалася жодним переробкам. А значить, її можна легко зняти та застосувати за прямим призначенням.
Електролебідка влаштована таким чином. У верхній частині звареної з кутиків рами, в корпусах кулькових підшипників, розміщений хвостовик приводу, на якому жорстко закріплена зірочка від моторолера «Вятка». Нижче розташований барабан, виготовлений із сталевої труби діаметром 152 мм. З двох боків до барабана приварені сталеві щоки. Центральний отвір розточено під сталеві втулки, в які запресовані латунні підшипники ковзання. На одній із щік барабана закріплено зуб для зачеплення з аналогічним елементом у зірочки z2=60, розміщеної поруч.
1 — вал ведучий (Ст6), 2 — корпус підшипника ведучого вала (Ст3, 2 шт.), 3 — кронштейн серпоподібний (Ст3, 2 шт.), 4 — шайба ущільнювальна (Ст3, 2 шт.), 5 — зірочка z1 = 22, 6 — підшипник 304 (2 шт.), 7 — лонжерон рами, 8 — болт М8 (4 шт.).
На кінцях осі барабана встановлені у відповідних корпусах підшипники 304. Причому самі корпуси мають по два отвори для кріплення: один у формі паза, за допомогою якого регулюється натяг ланцюга, інший — діаметром 8,2 мм.
Барабан вільно переміщується вздовж осі на латунних підшипниках ковзання. Для цього на рамі лебідки (на власній осі) встановлено важіль із виделкою, у яку входить один з буртів барабана.
1 — зірочка z2=60, 2 — зуби зчеплення (сталь 45), 3 — втулка-вкладиш (латунна труба 34×3, 2 шт.), 4 — барабан (сталева труба 152×4), 5 — вал ведений (Ст6), 6 — щока барабана (Ст3, 2 шт.), 7 — втулка барабана (Ст3, 2 шт.), 8 — шайба ущільнювальна (Ст3, 2 шт.), 9 — корпус підшипника веденого вала (Ст3, 2 шт.), 10 — болт М8 (4 шт.), 11 — косинка рами (Ст3, 2 шт.), 12 — підшипник 304 (2 шт.).
Для повернення плуга до початку борозни барабан виводиться важелем із зачеплення із зірочкою, і трос вільно змотується. Потім барабан знову вводиться в зачеплення із зірочкою, вмикається електролебідка, і плуг здійснює робочий хід.
На осі важеля перемикання встановлено пристрій, що притормажує. Він служить для зменшення інерції обертання барабана під час розмотування троса. Як показує практика, необхідність у ньому виникає одразу, щойно робочий хід плуга виявляється коротшим, ніж трос, установлений на барабані. На лебідці, яка спочатку не мала подібного пристосування, трос часто плутався, траплялося, навіть сходив із барабана і загрожував намотатися на вал, що призвело б до виходу останнього з ладу.
1 — барабан, 2 — вилка важеля комутації, 3 — вісь важеля, 4 — лонжерон рами, 5 — стопор крайнього положення важеля (2 шт.), 6 — кронштейн стопорний, 7 — рукоятка важеля комутації, 8 — гальмо, 9 — шайба, 10 — шплінт, 11 — зуб зчеплення, 12 — пружина.
Пристрій, що притормажує, працює безвідмовно і не створює, як з’ясувалося, значного опору поверненню плуга на новий захід.
Під час виготовлення направляйки для троса я вирішив відмовитися від використання підшипників і вибрав простішу схему. Її суть у тому, що на дві осі діаметром 10 мм я встановив трубки-напрямні з латуні. Щоб зменшити тертя, на осі наніс мастило. І тепер, як кажуть, горя не знаю.
Переконався: під час обробки земельної ділянки плугом, підгортальником моя лебідка із доволі скромною силовою установкою (600 Вт, 250 об/хв) показує вищі результати, ніж серійні мотоблоки типу «Луч», «Нева». І в обслуговуванні саморобний електричний плугороб простіший, зручніший, надійніший, ніж потужні заводські мотодопоміжники. Наприклад, для регулювання натягу ланцюга достатньо, ослабивши 4 болти, трохи змістити (вгору-вниз по напрямному пазу) обидва корпуси підшипників веденого вала і знову щільніше затягнути згадані болтові з’єднання.
1 — кабель силовий двожильний, 2 — коробка електророзподільника, 3 — розетка штепсельна, 4 — вилка штепсельна з електрошнуром дриля, 5 — стійка керування, 6 — тумблер ТВ1, 7 — рукоятка (2 шт.).
Тепер кілька слів про плуг-самохід. Застосований мною варіант багато в чому схожий на аналог, опублікований у «Моделіст-конструкторі» № 6’90. Зазначу одну деталь: відвал у моєму плузі виготовлений із нержавіючої сталі. Раджу й іншим, якщо є така можливість, перейти на «нержавійку», — витрати окупляться сторицею. Є, думається, сенс поекспериментувати й із самою конструкцією плуга, порівняти з іншими варіантами, опублікованими, скажімо, в № 4’94, 2’95, 8’95 журналу.
1 — корпус підшипника ведучого вала, 2 — кронштейн серпоподібний, 3 — ланцюг ПР-12,7, 4 — зірочка z2=60, 5 — корпус підшипника веденого вала, 6 — рама, 7 — зірочка z1=22, 8 — паз регулювальний.
1 — електродриль (допоміжні рукоятки умовно не показано), 2 — хвостовик ведучого вала, 3 — кронштейн-проушина, 4 — болт порожнистий.
І ще. Ні в якому разі не слід нехтувати правилами техніки безпеки. З електрикою жарти погані, а адже лебідка — в мережі з напругою 220 В, без розділового трансформатора та апаратури електронного захисту! Використовувати таку техніку на оранці можна, дотримуючись граничної обережності. Уникати сирої негоди, а й у суху приступати до роботи лише подбавши про індивідуальні засоби захисту від ураження електричним струмом — гумового взуття і гумових рукавиць.
«Моделіст-конструктор» № 11’97, В. ОЛЕКСАНДРІВСЬКИЙ