Теплиці, звичайно ж, не примха і не мода, а вистраждана багатьма необхідність. Адже саме ці споруди, прикриваючи ділянку землі склом або плівкою, дозволяють не тільки раніше висадити розсаду в ґрунт, але й (що не менш важливо) захистити набираючі сили рослини від кислотних дощів і всякого роду «травоїдної нечисті».
Особливим попитом у населення користуються збірно-розбірні теплиці. Однак випускаємі вітчизняною промисловістю варіанти в більшості своїй далекі від досконалості, незручні і, як правило, непомірно дорогі. Ось і майструють дачники-городники на своїх ділянках різноманітні конструкції з підручних матеріалів, де лідирують плівка, цвях, дошка та доморослий затискач. Споруди виходять кволи, «парникові», не витримуючі навіть одного сезону експлуатації. Але… Кожну весну люди з упертістю обтягують висохлою плівкою (іншої під руками в цей час чомусь не виявляється) скелети своїх тепличок-парників.
Про арочну (хоча й «поліетиленову двослойну») конструкцію, ескіз якої наводиться нижче, поганих відгуків немає. Експлуатація кількох таких теплиць протягом трьох сезонів підтверджує достатню їх міцність, хорошу вітростійкість і економічність, чому в немалій мірі сприяють і вдало знайдена обтічна форма каркасу, і «безцвяховий» спосіб кріплення плівки, і зменшуюча тепловтрати двослойна обшивка.
1 — арка; 2 — балка ковзана; 3 — косинка (4 шт.); 4 — кватирка; 5 — розпірка (2 шт.); 6 — балка поздовжня (2 шт.); 7 — укосина (4 шт.); 8 — двері; 9 — обшивка основи. Відстань між арками і, відповідно, довжина всієї конструкції залежать від типоразмеру двослойної рулонної плівки.
Основою теплиці у мене стали арки, зібрані у вигляді «сандвічів» з планок (матеріалом для яких послужили обрізки 20-мм дощок, що залишилися після будівництва дачі), і три бруси. В результаті вийшла дешева, проста і разом з тим міцна споруда. Всі з’єднання виконані за допомогою шурупів — у разі ремонту легко замінити той чи інший елемент, а за потреби — і демонтувати теплицю.
Тим, хто надумав змайструвати собі аналогічну конструкцію, рекомендую почати роботу з заготівлі планок з розрахунку 42 штуки на одну арку. У планках зовнішніх шарів необхідно просвердлити отвори, рівні діаметру шурупів. Це спростить монтаж і захистить заготівлі від розтріскування.
Збирання кожної з арок слід виконувати на рівній підлозі. За допомогою шнура там викреслюють дугу потрібного радіусу, всередину якої втискують перший (зовнішній) планочний шар. На нього укладають, як цегли при зведенні фундаменту, другий (внутрішній) зі зсувом по колу на половину довжини планки і тимчасовим «приживленням» кількома цвяхами до підлоги. Останнім йде третій (зовнішній) шар. Укладання аналогічне — зі зсувом.
Отримуваний тришаровий «сандвіч» ґрунтовно «прошивають» шурупами: спочатку з одного, а потім з іншого боку. Вручну це робити, звичайно ж, виснажливо. Можна рекомендувати відверткову насадку для електродриля, застосування якої полегшує і прискорює збирання не тільки арок, але й всієї теплиці в цілому. Виступаючі частини планок на стиках стесують сокирою з подальшою обробкою рашпілем для усунення гострих кутів і надання арці плавної кривизни. Кількість виготовлюваних арок залежить від того, наскільки довгою збираються будувати теплицю.
Несучими елементами конструкції є також дві бічні поздовжні балки і центральна, що називається ковзановим прогоном. Матеріалом для них служить сосновий брус 40×40 мм. Але можна використовувати і цілісну жердину, надавши їй, по можливості, квадратний переріз. А на опалубку підуть необрізна дошка, горбиль або будь-який інший пиломатеріал шириною до 300 мм і товщиною 20—30 мм. Причому у всьому, починаючи від прогону і кінчаючи останньою дошкою обшивки, свердлять (з кроком 1360 мм, якщо у тепличній поліетиленової двослойної плівки півтораметрова ширина) отвори під шурупи 8×70 мм.
Кватирка і двері — полегшені. Можна (а як показала практика, в умовах Сибіру — навіть доцільно) замість кватирки встановлювати другі двері. Для подовження терміну служби теплиці всі дерев’яні частини конструкції покривають двома шарами сурика або натуральної оліфи.
Монтаж теплиці на виділеній для неї ділянці починають, з’єднуючи ковзановий прогон з арками. До утворюваного каркасу через рівні проміжки привинчують зсередини поздовжні бічні балки, а біля основи арок кріплять невисоку обшивку. Потім встановлюють центральні стійки. До ковзанового бруса їх кріплять під прямим кутом за допомогою фанерних косинок товщиною 10—12 мм, а внизу привинчують шурупами безпосередньо до дощок обшивки. Для надання торцям каркасу ще більшої жорсткості крайні дуги посилюють додатковими стійками і розкосами.
Безпосередній контакт дерев’яного каркасу з землею виключають, підклавши під торці дуг і стійок оброблені гудроном цеглини — свого роду міні-фундамент з гідроізоляційною прошарком. А для запобігання зсуву теплиці (наприклад, під поривами ураганного вітру) з внутрішнього боку обшивки (по кутах) вбивають осмолені дубові або соснові кілки.
1 — ґрунт; 2 — міні-фундамент з цегли; 3 — гідроізоляція; 4 — арка; 5 — планка притискна; 6 — цвях; 7 — обшивка основи дерев’яна; 8 — спідниця вологозахисна (рулонна поліетиленова плівка); 9 — шуруп; 10 — присипка земляна.
Матеріалом для вологозахисної спідниці, що закриває щілину між обшивкою і ґрунтом, служить товста вінілова плівка. Але піде і тонка поліетиленова, яку для більшої міцності і довговічності попередньо згортають у кілька шарів. При будь-якому, що називається, розкладі спідницю кріплять до верхнього краю обшивки за допомогою притискної планки і цвяхів, а внизу просто присипають землею і прикочують.
Торці теплиці, кватирку і двері обтягують міцною армованою (не знімаємою на зиму!) плівкою. Прибивають її до бруса-основи знову-таки не безпосередньо, а через рейку товщиною 3—4 мм. При цьому зовсім не слід прагнути до досягнення тут барабанної натягнутості. Адже оптимальною вважається обтяжка, виконана з ледь помітним провисанням, інакше плівка, скорочуючись на холоді і втрачаючи колишню пружність, може лопнути.
У обтяжці арочного склепіння теплиці двослойною плівкою свої секрети. Довжина відрізаних від рулону заготівок повинна бути на 20—30 мм коротша самої дуги. Торці кожного «панчоха» рекомендується обклеїти 3—4 шарами «скотчу». Це допоможе захистити полотно плівки від розриву при обтяжці.
1 — арка № 1 (передня); 2 — брус ковзановий; 3 — перша пара стяжок (шнур білизняний, 2 шт.); 4 — «панчіх» плівковий № 1; 5 — арка № 2; 6 — друга пара стяжок (шнур білизняний, 2 шт.); 7 — «панчіх» плівковий № 2; арки умовно зображені у вигляді суцільної конструкції.
Всередину кожного «панчоха» треба просунути пару міцних шнурів (типу капронових білизняних), щоб потім, перекинувши розп’ялену на них заготівку через каркас арочного склепіння, прив’язати все це до товстих цвяхів-гачків, вбитих з зовнішнього боку в дерев’яну обшивку теплиці. Рівномірного натягу кожної з отримуваних двослойних стрічок досягають у послідовності, яку легко зрозуміти з наведеної схеми, де арки зображені у вигляді суцільних конструкцій.
По закінченні дачного сезону плівкове склепіння з теплиць прибирають, відв’язавши шнури від цвяхів-гачків і згорнувши двослойні стрічки-«панчохи» в рулони для зберігання до наступної весни.
Ю. МАСЯЄВ