Щороку, перекопуючи з домочадцями землю на присадибній ділянці, де трактору просто не було де розвернутися, думав:
«Потрібен мотоблок-культиватор». Звичайно, можна, відмовляючись від чогось іншого, купити такий механізм. Але, подумавши про те, що використовуватиметься він лише кілька днів на рік, цей варіант вважав нерентабельним, а тому й неприйнятним. І тоді вирішив — зроблю мотоблок сам!
Щоб читачі не судили суворо творіння моїх рук, скажу, що хоча й виношував я цю ідею кілька років, зробив мотофрезу буквально за кілька тижнів, перед початком весняної стради, з того, що було під руками. Відразу ж після виготовлення мотофрезу випробував: виконав з її допомогою весь необхідний обсяг робіт. І хоча мені й самому дещо не подобалося у зовнішньому вигляді машини, переробляти нічого не став, вважаючи, що головне в ній все ж таки надійність і продуктивність, а не привабливість.
1 — силовий агрегат; 2 — зірочка вихідного вала (z = 22); 3 — натяжний ролик (пінополіуретан); 4 — ланцюг 1-го ступеня (однорядний, t = 15,07); 5 — перша зірочка проміжного вала (z = 22); 6 — опорні підшипники проміжного вала (№ 306); 7 — друга зірочка проміжного вала (z = 15); 8 — натяжна зірочка; 9 — ланцюг 2-го ступеня (однорядний, t = 15,07); 10 — зірочка вхідного вала редуктора (z = 58); 11 — лівий блок фрез; 12 — редуктор; 13 — правий блок фрез; 14 — важелі управління мотофрезою;
I — вихідний вал коробки передач; II — проміжний вал; III — вхідний вал редуктора; IV — вихідний двосторонній вал редуктора
Рама мотоблока зварна, просторова, досить химерної (можна сказати, навіть невизначеної) конфігурації. Це вийшло тому, що її елементи підганяв під компонування силового агрегата і трансмісії, а самі елементи виготовив з того матеріалу, який був під руками — сталевого прокату різного сортаменту (куточки, круглі і прямокутні труби тощо).
Оговорюся, що на рисунку наводжу не креслення, а скоріше схему рами з орієнтовними розмірами, оскільки багато чого виконував «по місцю».
Верхня частина рами — це своєрідний підрамник-стойка для паливного бака, який встановив над двигуном. Адже бензин у карбюратор надходить самопливом.
У нижній частині рами, на майданчику зі сталевого листа, встановлений редуктор. Силовий же агрегат розмістив між ним (редуктором) і баком, сперши дно картера двигуна ще на нижні кінці важелів рукояток. Таким чином, і рукоятки є частиною рами. Основне ж кріплення двигуна на рамі — на штатних кронштейнах, використаних, як і мотор, від старої інвалідної мотоколяски.
1 — паливний бак (від мотоцикла К-175); 2 — силовий агрегат (від мотоколяски СЗД); 3 — система примусового охолодження двигуна (від мотоколяски СЗД); 4 — рама; 5 — глушник; 6 — редуктор (і = 30, від промислового конвеєра); 7 — блок фрез; 8 — гальмо ножового типу; 9 — ведуча зірочка другої ланцюгової передачі (z = 58, від сільгосптехніки); 10 — проміжний вал (від сільгосптехніки, доопрацьований); 11 — тяга перемикання швидкостей (дріт Ø5); 12 — карбюратор; 13 — повітряний фільтр (тракторний); 14 — рукоятка пускового механізму (труба Ø22);
15 — трос управління повітряною заслінкою карбюратора (від мотоцикла); 16 — важіль перемикання передач; 17 — монетка регулювання «газу» (від мотоцикла); 18 — важіль вимкнення зчеплення; 19 — ведена зірочка (від сільгосптехніки); 20 — корпус опори проміжного вала з двома підшипниками 306 (від сільгосптехніки); 21 — трос вимкнення зчеплення (від мотоцикла); 22 — штифт (болт М12, 4 шт.); 23 — вихідний вал редуктора (круг Ø42); 24 — магнето (від пускового тракторного двигуна); 25 — натяжний ролик
Силовий агрегат (двигун разом з коробкою передач і зчепленням) узятий теж від інвалідної мотоколяски СЗД. Вважаю, що він дуже підходить до такої машини, як мотоблок. По-перше, цей мотор невибагливий і працює на низькосортному бензині. По-друге, він досить сильний — у ньому 12 кінських сил, причому розвиває максимальну потужність лише при 3000 обертів на хвилину. По-третє, його циліндр обладнаний штатною системою примусового повітряного охолодження, без якої двигун на мотоблоці при малих швидкостях руху нормально працювати просто не зможе.
Переробок самого двигуна не знадобилося, але довелося замінити частину його зовнішніх пристроїв. Так, наприклад, зробив для нього глушник власної конструкції; встановив повітряний фільтр від трактора (штатний навряд чи забезпечив би гарне очищення повітря в запилених умовах); замінив рукоятку ручного пуску.
Але основна модернізація стосувалася електрообладнання: весь штатний комплект замінив на магнето від пускового двигуна трактора ДТ-54.
Трансмісія мотоблока-культиватора скомбінована з різних агрегатів промислового виготовлення і саморобних ланок. Перша її ступінь — це зчеплення і коробка зміни передач самого силового агрегата, друга — саморобний проміжний вал з двома ланцюговими передачами і, нарешті, третя — понижуючий редуктор.
1 — майданчик для редуктора (сталевий лист s6); 2 — стойка майданчика (4 шт.); 3 — нижня поперечина (2 шт.); 4 — опорна балка проміжного вала (2 шт.); 5 — косинка стоєк (сталевий лист s3, 2 шт.); 6 — передня нижня похила стойка (2 шт.); 7 — передня траверса (труба Ø44); 8 — передні кронштейни кріплення двигуна (сталевий лист s5); 9 — передня верхня похила стойка (2 шт.); 10 — верхня поперечина (3 шт.); 11 — опорна балка бензобака (2 шт.); 12 — опорна консоль повітряного фільтра (2 шт.); 13 — задня верхня стойка (2 шт.); 14 — задні кронштейни кріплення двигуна (сталевий лист s5, 2 шт.); 15 — задня траверса (труба Ø44); 16 — задня нижня стойка (2 шт.); 17 — лонжерон (2 шт.); 18 — керуючий важіль (труба 25×25, 2 шт.); 19 — косинка важелів (сталевий лист s2, 2 шт.); 20 — рукоятка (труба Ø22, 2 шт.); 21 — майданчик манжетки «газу» (сталевий лист s2); 22 — стяжка рукояток (труба Ø22); 23 — майданчик кріплення важеля перемикання передач (сталевий лист s2, 2 шт.); 24 — стяжка важелів (труба 25×25); 25 — кронштейн-грядиль (квадратна труба 70×70)
Перша ланцюгова передача — від вихідного вала КПП силового агрегата на проміжний вал має ведучу і ведені зірочки з однаковим числом зубів (по 22), тобто її передатне відношення дорівнює 1. Ланцюг однорядний з кроком 15,07 мм — від списаної сільськогосподарської техніки. Її натяжний ролик виточений з поліуретану. Друга ланцюгова передача — від проміжного вала на вхідний вал редуктора. Тут ведуча зірочка має 58 зубів, а ведена — 15, тобто передача підвищуюча. Ланцюг тут такий самий, а натяжний механізм — невелика зірочка.
Такий нетиповий підбір шестерень був обумовлений наявністю таких, це по-перше. А по-друге, лише так ставало можливим при 30-кратному пониженні числа обертів редукторів отримати оптимальне обертання фрез (близько 26 обертів на хвилину) при максимальній потужності на першій передачі.
Сам редуктор — промислового виготовлення, триступеневий з циліндричними косозубими шестернями. Він — від приводу важкого пластинчастого конвеєра, а тому без проблем забезпечує передачу дуже великого крутного моменту.
Вихідний вал редуктора замінив на довший (близько 1 м) двосторонній (теж підібрав від сільгосптехніки), оскільки він одночасно є приводним валом робочих органів — блоків фрез.
Фрези конструктивно об’єднані в два блоки — по 12 фрез у кожному. Кожен блок, у свою чергу, складається з трьох вузлів — по 4 фрези, встановлених під кутом 90° відносно одна одної. Крім того, положення фрез вузлів у блоках зміщене на 30° відносно сусідніх, а тому працюють вони і навіть переміщуються при передислокації блока з місця на місце і по твердому ґрунту досить плавно, принаймні, без ривків.
Фреза складається з ножа, виготовленого з 5-мм листа інструментальної сталі, і стойки, виконаної зі сталевого куточка 63×40. Ніж приварений до торця стойки, а інший кінець стойки приварений до фланця, який і об’єднує чотири фрези, встановлених взаємно перпендикулярно, в один вузол. Фланець, у свою чергу, надітий на втулку блока і приварений до неї по колу.
1 — втулка (труба Ø50×4); 2 — фланець (сталевий лист s15, 3 шт.); 3 — стойка ножа (куточок 63×40, 12 шт.); 4 — крайній лівий ніж, правий — дзеркально відображений (інструментальна сталь s5, 8 шт.); 5 — середній ніж (інструментальна сталь s5, 4 шт.)
Втулка блока виготовлена з труби, внутрішній діаметр якої відповідає (а точніше — трохи більший) зовнішньому діаметру вихідного вала редуктора (приводного вала робочих органів). Втулка разом з блоком фрез надівається на вал і фіксується тут двома штифтами з болтів М12. Болти-штифти вставляються в отвори, попередньо одночасно просвердлені в обох деталях — валу і втулці.
Органи оперативного управління мотофрезою: важелі перемикання передач, монетка регулювання «газу», важіль вимкнення зчеплення винесені ближче до рукояток керуючих важелів.
Швидкість руху мотофрези, крім як регулюванням «газу», здійснюється ще й гальмівним штирем. Для сповільнення руху штир за допомогою керуючих важелів заглиблюється в ґрунт, а для прискорення — піднімається. Штир вставляється в кронштейн, який служить ще грядилем. До нього під’єднується плуг або інше ґрунтообробне знаряддя — наприклад, лапа стрілчастого культиватора. При цьому замість фрез можуть надіватися колеса. У колісному варіанті мотоблок може працювати як тягач вантажного причепа, який теж причіпляється до грядиля.
Не можу похвалитися витонченістю виконання, але працює машина бездоганно і покладені на неї надії в плані полегшення праці на присадибній ділянці і взагалі в господарстві цілком виправдовує.
І хоча конструкція вийшла трохи переваженою, але це, скоріше, її плюс, ніж мінус — при використанні мотоблока з колесами в якості тягача він не буксує на ґрунтовій навіть мокрій дорозі. Та й при роботі фрезами не так часто і не в повній мірі користуюся гальмом.
А фрези культиватора розпушують землю, як кажуть, «в пух і прах», і жодної подальшої обробки (розбивання грудки лопатою, розпушування граблями тощо) ґрунт уже не потребує.
В. КУРАКІН