Для збирання скошених стебел призначено підбирач зі звареною з металевих прутків кліттю, на яку падають зрізані рослини. Є й механізм керування підбирачем: ланцюгова передача, зубчастий редуктор і пара вигнутих під прямим кутом тяг, що діють подібно до кривошипа. Відхилення рукоятки вузла керування передається за допомогою ланцюга, редуктора та тяг на кліть; вона відкидається вбік, і стебла зсипаються з неї. Переміщенням рукоятки в зворотний бік можна повернути кліть на місце.
Скорочення в заголовку зрозуміле: ГК — газонокосарка; одиниця позначає ширину захвату — один метр. Так, без особливих претензій, назвали свою машину з електроприводом юні техніки з міста Михайлівка Волгоградської області. «Наша косарка, — пишуть хлопці, — минулого року на обласному конкурсі „Юні раціоналізатори — селу“ посіла перше місце, а на Всеукраїнському зльоті учнівських бригад у Воронежі — третє».
Справді, агрегат простий за будовою та в обслуговуванні, маневрений і, що теж немалим є, виготовлений зі списаних деталей і вузлів старих комбайнів. Про працездатність косарки хлопці кажуть так: «За день можна скосити траву з площі 2,5 га».
З конструкцією газонокосарки ГК-1 знайомить керівник юних техніків з Михайлівського навчально-виробничого комбінату Володимир Іванович Попов.
За зовнішнім виглядом вона нагадує невеликий візок з колесами від мопеда, жорстко з’єднаними відрізком дюймової труби. Керування — довгою рукояткою-водилом, як називають її юні конструктори. На нижньому кінці водила, біля самої землі, — винесена трохи вперед рама з листової сталі із закріпленими на ній вузлами та механізмами, які безпосередньо беруть участь у покосі: це двигун, різальний апарат, передача.
1 — колесо, 2 — електродвигун, 3 — водило, 4 — рама, 5 — електророз’єм, 6 — корпус підшипників веденого валу, 7 — пульт, 8 — хомут кріплення, 9 — накладка, 10 — несучий пальцевий брус, 11 — рухомий ніж, 12 — опорне колесо, 13 — ведучий шків Ø 60 мм, 14 — ремінь, 15 — ведений шків Ø 150 мм, 16 — шатун, 17 — поводок, 18 — заземлювальний провід, А — кінематична схема приводу.
Двигун на ГК-1 стоїть електричний потужністю 500 Вт від насоса «Дон». Його можна переміщати в пазах рами, що дозволяє регулювати натяг приводного ременя. Електропускова частина також взята від насоса. Вона розміщена на водилі. (Не забудьте: ручки косарки мають бути за вимогами техніки безпеки ізольовані, наприклад, на них можна надіти відрізки гумового шланга; крім того, необхідно вивести заземлювальний провід!)
Для виготовлення різального апарату нами були використані сегменти ножів і деталі спинок, а також секції пальців від відслуживших свій вік комбайнів. Так, несучий пальцевий брус ми зробили зі спинки ножа силосного комбайна, приваривши для хльосткості з його тильної сторони під кутом 90° ще таку ж спинку. Від жниварки зернового комбайна використали сім секцій пальців: закріпили їх болтами М12 на несучому брусі як нерухомі зубці. Від неї же взяли деталі для рухомої — різальної частини. На це пішло 13 сегментів ножа: їх вистачило, щоб захват вийшов близько метра. Тільки притискні лапки розробили та виготовили самі.
Кінематика косарки нескладна: передача з ведучого валу шківа на ведений — клиноремінна; обидва шківи закріплені на валах консольно. На зовнішній поверхні веденого валу поставлено ексцентрик, що передає за допомогою шатуна рух рухомому ножу — обертання валу електродвигуна таким чином перетворюється на поступально-зворотний рух ножа, який і косить траву; робочий хід його 76 мм.
Біля краю різального апарату поставлено опорне колесо, що полегшує керування косаркою. Воно допомагає також зберігати постійною висоту покосу.