Мікромотоцикл «Коник»: рама з баком, збирання, фарба

«Коник» із мотором Д-6

Категорії Розробки

Усе частіше й частіше в редакційній пошті трапляються об’ємні пакунки з кресленнями й описами саморобних мікромотоциклів. Принципова їхня відмінність від розробок попередніх років — вдале поєднання в конструкціях стандартних і саморобних вузлів. Друга суттєва деталь — різко покращений зовнішній вигляд, сміливі дизайнерські рішення.

На цих сторінках ми представляємо читачам мікромотоцикл, до якого повністю можна застосувати наведену вище характеристику.

Розробляючи компоновку свого мікромотоцикла, я прийшов до думки, що паливний бак можна зробити складовою частиною силової рами. Це дало змогу зменшити масу машини й надати їй динамічніші форми. Застосування для рами овальних труб дозволило зробити «Кузнечика» достатньо міцним, легким і, що немаловажно, невеликим за розмірами. У складеному положенні керма його габарити вміщуються в паралелепіпед 195×750×1650 мм, що дає змогу вільно розміщувати його в багажнику автомобіля, у ліфті й навіть під ліжком.

Рис. 1. Загальний вигляд мікромотоцикла.
Рис. 1. Загальний вигляд мікромотоцикла.

Рама цього мікромотоцикла зварена з тонкостінних (товщина стінки до 1,5 мм) сталевих труб. Усі елементи рами (окрім паливного бака) з’єднані електрозваркою, причому не одразу, а поетапно окремими вузлами з проміжним рихтуванням, оскільки деформації при цьому були значними. Деталі паливного бака з’єднували газовим зварюванням.

А тепер докладніше про мотоцикл і порядок його збирання. Бензобак слугує не лише ємністю для пального, він і силовий елемент рами. Його основа — сталева труба Ø 102 × 1,5 мм. Після розмітки й обрізання до неї приварюється труба Ø 20 довжиною 108 мм. Далі на торцеві частини корпусу накладаються сталеві пластини, обводяться за його контурами, обрізаються й приварюються.

Рис. 2. Рама мікромотоцикла «Кузнечик»
Рис. 2. Рама мікромотоцикла «Кузнечик»:
1 — паливний бак, 2 — косинка-кронштейн, 3, 6 — кронштейни кріплення двигуна, 4 — планка кріплення інструментального ящика, 5 — козирок, 7 — щиток-відбивач, 8 — косинки, 9 — кронштейни кріплення підставки, 10 — хомути, 11 — верхній кронштейн амортизатора задньої підвіски, 12 — овальна труба.

Далі підганяється голівка рами, приварюється, і в корпусі прорізаються отвори під горловину бака й штуцер зливу пального, які потім впаюються в бак.

Передня вилка зроблена телескопічною, з пружинними амортизаторами. Місток вилки виточується на токарному верстаті, далі фрезерується, і в ньому розсвердлюється й розточується отвір. Вісь містка вилки, кожухи телескопічних амортизаторів і наконечники пер випресовуються в місток і опаюються латунню. При збиранні пер вилки набивають консистентним мастилом.

Рис. 3. Бензобак
Рис. 3. Бензобак:
1 — голівка рами, 2 — труба (Т102×1,5, l = 140), 3 — горловина, 4 — накладка, 5 — труба (Т20×1,5, l = 108), 6—9 — накладки, 10 — штуцер, 11 — опорна втулка.

Маятникова вилка задньої підвіски теж саморобна. До рами вона кріпиться двома болтами М8 у тому місці, де проходить вісь ведучої зірочки. Болти мають бути строго співвісні один одному.

Колеса розраховані під стандартні самокатні покришки. Обода саморобні, токарні. Втулка й спиці переднього колеса велосипедні, а обід заднього колеса з’єднується з саморобною ступицею вісімнадцятьма спицями від колеса мопеда «Львів».

Рис. 4. Передня вилка
Рис. 4. Передня вилка:
1 — болт, 2 — місток вилки, 3 — амортизатор, 4 — перо вилки, 5 — рульова вісь.
Рис. 5. Кермо.
Рис. 5. Кермо.
Рис. 6. Місток керма.
Рис. 6. Місток керма.
Рис. 7. Обід колеса.
Рис. 7. Обід колеса.
Рис. 8. Перо передньої вилки.
Рис. 8. Перо передньої вилки.
Рис. 9. Ступиця заднього колеса.
Рис. 9. Ступиця заднього колеса.
Рис. 10. Гальмівний барабан.
Рис. 10. Гальмівний барабан.
Рис. 11. Гальмівна колодка.
Рис. 11. Гальмівна колодка.
Рис. 12. Важіль гальма.
Рис. 12. Важіль гальма.

Гальмівний барабан і колодки зроблені з алюмінієвого сплаву Д16Т. Кожна колодка виточувалася на токарному верстаті з подальшим свердлінням і фрезеруванням. На таким чином виготовлені колодки алюмінієвим дротом заклепуються антифрикційні накладки.

Вихлопна труба зібрана з штатного коліна двигуна Ш-58, перехідної втулки й глушника. Коліно доопрацьовується — його треба зігнути так, як показано на малюнку.

Рис. 13. Вісь заднього колеса.
Рис. 13. Вісь заднього колеса.
Рис. 14. Задня підвіска.
Рис. 14. Задня підвіска.
Рис. 15. Вихлопна труба
Рис. 15. Вихлопна труба:
1 — коліно, 2 — перехідна втулка, 3 — гайка, 4 — вушко, 5 — конус, 6 — труба глушника, 7 — вставка глушника, 8 — конус.
Рис. 16. Сидіння.
Рис. 16. Сидіння.
Рис. 17. Підставка.
Рис. 17. Підставка.
Рис. 18. Інструментальний ящик (розгортка).
Рис. 18. Інструментальний ящик (розгортка).
Рис. 19. Рамка.
Рис. 19. Рамка.
Рис. 20. Козирок.
Рис. 20. Козирок.

Сидіння мотоцикла — з листового дюралюмінію, поролону, щільної тканини й штучної шкіри чорного кольору.

Інструментальний ящик схований під сидінням мікромотоцикла. Він виготовлений з листового алюмінію товщиною 1 мм.

Фарбування «Кузнечика». Після зварювальних робіт ретельно зачищають раму, видаляють іржу, шлак і бризки металу. Далі її слід загрунтувати й лише після цього фарбувати в кілька шарів. Колір залежить від ваших можливостей і смаку. Я, наприклад, скористався чорною нітроемаллю, а на бензобаку через трафарет зобразив білою нітрофарбою силует коника. Вихлопна труба, пера вилки, ступиця заднього колеса, місток керма й обода — хромовані.

«М-К» 7’79, А. ЛИКОВ

Рекомендуєм почитати

  • Погасне, але не одразу
    Однією з незручностей у конструкції багатьох автомобілів є те, що світло в салоні одразу ж гасне після зачинення дверей. Існують, щоправда, спеціальні пристрої для затримки вимкнення...
  • ХАЙ ПРАЦЮЄ ВІТЕР
    Вітер завжди вважався символом непостійності, і спроби перетворити його енергію на електричну призводили найчастіше до результатів, не надто обнадійливих. Справді, всі очікують від джерела...