Коли хочуть підкреслити, що кимось зроблено велику роботу, то в пошуках вдалого порівняння мимоволі звертаються до важкого копання землі й кажуть: «Їм стільки перелопачено!» Тоді кожному одразу все стає зрозуміло, і в пам’яті напевно спливуть і неподатливість ґрунту, і лом у спині, і пухирі на руках…
Так, копання ділянки допотопною лопатою — заняття не для слабких. Особливо виснажує підйом леза-штика з відрізаним пластом. Адже доводиться безпосередньо стикатися з невблаганними законами фізики, напружено долаючи шкільні ази, коли маса 6…7 кг діє на плечі 0,6…0,7 м.
Запропонована мною легка лопата (ЛЛ) дає змогу в два–три рази зменшити трудовитрати. Причому не лише завдяки рамочному штику, що має малу площу зчеплення з пластом, а й завдяки використанню допоміжного леза-комкорозбивача, зручного заступу-упору та оптимального держака.
Виготовити ЛЛ під силу навіть новачку, не кажучи вже про досвідчених саморобників. Дефіцитних дорогих деталей і матеріалів при цьому не потрібно. Зварювальні операції зведені до мінімуму. А нехитрі інструменти — зубило, молоток, дриль зі свердлом діаметром 8,2 мм, напилок і ножівка по металу — знайдуться майже в кожному домі.
1 — штик рамочний, 2 — лезо-комкорозбивач, 3 — упор, 4 — заступ, 5 — болт М8 з гайкою і двома шайбами, 6 — втулка, 7 — держак.
З чого почати? Хоча б із вирубки заготовок зі сталевого листа, щоб після відповідної обробки отримати потрібні деталі (поз. 1, 2 і 3). Напилком приберіть задирки, заточіть кромки лез. Потім займіться виготовленням втулки та заступу. Заготовками для них слугуватимуть відрізки труб зазначених на рисунку розмірів. Один торець у втулки необхідно зрізати під кутом, величина якого значною мірою визначить ергономічні характеристики всієї лопати, а на відстані 30 мм від другого — зробити отвір під болт М8 для надійного кріплення держака.
Що стосується заступу, то виконайте його симетричним, із пропилом на обох кінцях, куди вставте з подальшою жорсткою фіксацією зварним швом боковини рамочного штика. Зварюванням скріпіть і решту металевих деталей лопати (за винятком згаданого вище болта з гайкою та шайбами). Шви зачистіть і покрийте нітрошпаклівкою. Ну а держак вистружіть із деревини листяних порід і встановіть у втулці.
Робота з ЛЛ чимось нагадує їзду на інвалідному візку з важільним ручним приводом. Землекоп заглиблює штик лопати в ґрунт спочатку вертикально (по заступу). При цьому оператор утримує держак у витягнутій руці перед собою. Потягнувши останній на себе й «вибравши» тим самим початковий установчий кут, рівний 20…25°, він легко відриває досить великий пласт землі.
Під час руху ЛЛ вгору відбувається руйнування пласта на допоміжному лезі-комкорозбивачі та кромках рамочного штика. Під дією сили тяжіння основна частина розсипаних грудок падає в так і не розкриту до кінця лунку, тоді як невелика кількість розпушеного пласта виноситься на поверхню самою рамкою штика. Далі цикл роботи повторюється.
«Моделист-конструктор» № 9’97, С. МОЛОТКОВ