За основу свого першого мотоблока я взяв «В’ятича», технічний опис, ескізи основних вузлів і деталей якого були опубліковані в журналі «Моделіст-конструктор». Однак мої можливості та матеріально-виробнича база відрізнялися від того, чим розпоряджався автор «В’ятича». У результаті з’явилася саморобка, що мало нагадувала початкову конструкцію.
Зібрана, як то кажуть, зі світу по нитці, сільгоспмашина хоча й не виглядала хисткою, але перед важкими суглинками нашого Нечорнозем’я пасувала — буксувала й швидко заривалася в землю. Не допомагали їй, легкій, ані досить потужний двигун від моторолера «Електрон», ані «шини бездоріжжя» із шипами, навареними на ґрунтозачепи. Намучившись із таким горе-мотоблоком під час посівної, довелося розібрати його, щоб до літа змайструвати собі міцнішого мотопомічника, який однаково добре працював би на різних ґрунтах і за будь-якої погоди.
Основною умовою під час конструювання мотоблока, яку я поставив перед собою, було широке використання відпрацьованих вузлів вітчизняної техніки за мінімуму їх переробок. До того ж певний досвід у мене вже був. Плюс накопичені знання, помножені на терпіння і працю… У підсумку вийшла пристосована до місцевих умов, надійна в експлуатації фермерська машина (рис. 1), яку я назвав НЛС-2, або просто «Нільс». Упевнений: якщо в ній коли-небудь виникне будь-яка несправність, то особливих проблем із ремонтом у мене не буде. У більшості випадків усе зведеться до заміни вузла або деталі, що відмовили.
1 — силовий агрегат ІЖ-П-3; 2 — підмоторна рама; 3 — ланцюг високошвидкісної передачі; 4 — редуктор-перехідник (головна передача із заблокованим диференціалом); 5 — ланцюг низькошвидкісної передачі; 6 — механізм натягу ланцюга, повзунковий; 7 — кронштейн допоміжного колеса; 8 — допоміжне колесо; 9 — головний редуктор; 10 — основне колесо (від електрокара, 2 шт.); 11 — гвинт блокування колеса; 12 — ґрунтозачіп; 13 — відрізний ніж; 14 — гайка М16 кріпильно-регулювальної шпильки; 15 — вузол регулювання заходження плуга в ґрунт; 16 — вузол кріплення відрізного ножа; 17 — гряділь; 18 — плуг; 19 — кронштейн ручки перемикання швидкості; 20 — штанга руків’я керування мотоблоком (2 шт.); 21 — ручка перемикання швидкості; 22 — ручка реверсу; 23 — кронштейн ручки реверсу; 24 — кронштейн паливного бака. Деталі 1, 2, 4 — від мотоколяски С3А; 7, 8, 13, 16, 18, 20, 21, 22 — від списаної сільгосптехніки.
Взяти, наприклад, силовий агрегат і підмоторну раму. Вони, як і багато іншого в конструкції НЛС-2, — промислового виготовлення (від мотоколяски С3А без будь-яких змін). Або редуктор-перехідник: у цій ролі використано головну передачу від тієї ж мотоколяски (i=2,08) із заблокованим диференціалом. Зробити це — заблокувати — неважко. Треба лише приварити шийку вихідної півосі до втулки, на якій «сидить» підшипник. Таке зварювання можна виконати, навіть не розбираючи сам диференціал, потрібно лише захистити сепаратор із кульками азбестом або іншим негорючим матеріалом.
Успішна робота мотоблока значною мірою зумовлена багатоступеневою кінематичною схемою трансмісії, яка, на відміну від «типових» аналогів, забезпечує підвищене передатне число та відповідні крутний момент і тягове зусилля на виході. Крім редуктора-перехідника, у кінематичній схемі є ще саморобний головний редуктор, що разом із головною передачею та колісною парою, взятими від списаного вітчизняного електрокара, утворює високоефективний рушій.
1 — силовий агрегат; 2 — редуктор-перехідник; 3 — диференціал головного редуктора (від електрокара); 4 — піввісь (від електрокара, 2 шт.); 5 — орне колесо (від електрокара з привареними ґрунтозачепами); 6 — проміжний вал (із відбором потужності); 7 — ведучий вал.
Натяг приводних ланцюгів забезпечує спеціальний механізм, який кріпиться шпильками до виготовлених зі сталевого кутника повзунів. Останні також можуть переміщатися, послаблюючи або натягуючи приводний ланцюг. Для цього в повзунах зроблено пази й передбачено кріпильні болти М10 та два регулювальні гвинти (на рисунку не показані).
Головний редуктор — одна з трудомістких конструкцій. Його корпус зварний (рис. 4), із заздалегідь підготовлених сталевих пластин завтовшки 10 мм, із підсилювальними дисками в місцях установлення підшипників із кришками, що пригвинчуються. Шви — суцільні, такі, що унеможливлюють підтікання мастила. До задньої (відносно руху мотоблока) стінки редуктора приварено кронштейн-скобу для кріплення вантажного візка (у парі з яким «Нільс» перетворюється на мінітрактор із «ламаною» рамою) або причіпних сільськогосподарських знарядь. Наприклад, плуга — через спеціальний вузол заглиблення (регулювання заходження лемеша в ґрунт).
1 — корпус зварний (сталь, лист s10); 2 — кришка підшипника прохідна (2 шт.); 3 — гвинти М6 (46 шт.); 4 — кришка редуктора (сталь, лист s10); 5 — кришка підшипника, глуха (2 шт.); 6 — кронштейн навіски причіпних знарядь, приварний (сталь, пластина s16).
Кришку редуктора також виготовлено зі сталевої пластини завтовшки 10 мм. Гвинтами М6 її прикріплено до корпусу з мастилостійкою прокладкою.
Вали й циліндричні прямозубі шестерні взято із сільгоспмашин, що вичерпали свій ресурс. Але якщо є можливість, то краще виготовити нові, пам’ятаючи, зокрема, що проміжний вал слугує також для відбору потужності. Загальне передатне число редуктора i = 6, модуль його шестерень m = 2 мм, ширина робочої частини зуба — 15 мм.
Диференціал головного редуктора мотоблока «Нільс» узято від списаного електрокара вітчизняного виробництва, випущеного до 1980 року, коли його виготовляли вкороченим.
Наводити докладніший опис конструкції редуктора навряд чи доцільно: адже в кожного саморобника свої можливості. Варто лише зазначити тип мастила. «Нільсу» для роботи більше підходять нігрол або автол. У редуктор їх рекомендується заливати до 1/3 його висоти.
1 — корпус головного редуктора; 2 — диференціал; 3 — болт М10 (12 шт.); 4 — кожух півосі (2 шт.); 5 — ґрунтозачіп прямий (сталь, пластина 200×100, s16, 32 шт.); 6 — диск колеса (2 шт.); 7 — гайка М16 (12 шт.); 8 — гайка М10 фасонна (12 шт.); 9 — гвинт М12 блокування коліс; 10 — пружина циліндрична (2 шт.); 11 — маточина-стакан (2 шт.); 12 — кожух (2 шт.); 13 — ґрунтозачіп косий (сталева пластина 250×20, s10, 32 шт.); 14 — піввісь рухома.
Деталі 2, 3, 4, 6, 7, 8, 11, 12, 14 — від електрокара.
Досить цікавим із конструкторського погляду, а головне — необхідним для мотоблока технічним рішенням є блокування коліс. У «Нільса» воно здійснюється так. На шліцьовому кінці правої півосі проточено циліндричну шийку трохи глибше від шліцьового паза, а в протилежному торці зроблено різьбовий отвір. Під час обертання регулювального гвинта М12 піввісь під дією циліндричної пружини стискання зміщується всередину диференціала, виходить із зачеплення зі шліцьовим отвором «рідної» шестерні та з’єднується із сусідньою, блокуючи колеса.
Робочі (орні) колеса НЛС-2 виготовлено на основі штатних (від того самого списаного електрокара). Використана при цьому технологія досить проста. В ободі кожного диска прорізано 16 пазів, у які вварено сталеві пластини, що слугують основою ґрунтозачепів. А приварені між ними перемички утворюють зигзагоподібні ободи орних коліс.
1 — кронштейн навіски причіпних знарядь; 2 — корпус вузла, зварний (сталь, лист s16); 3 — гвинт М16 (6 шт.); 4 — гайка М16 регулювальна; 5 — шпилька М16 (L130); 6 — втулка (2 шт.); 7 — вісь (болт М10, 2 шт.); 8 — гайка М16 (2 шт.); 9 — п’ята гряділя (сталь, пластина 200×118, s16); 10 — гряділь (швелер № 5, L800).
Так само просто і, як свідчить практика, дуже ефективно виконано вузол регулювання заходження плуга в ґрунт (рис. 6). Він складається з П-подібного зварного корпусу, в установлювально-обмежувальні виступи якого входить п’ята гряділя плуга, здатна повертатися у вертикальній площині на втулково-осьовому шарнірі. Причому потрібний кут тут задає шпилька М16 із подальшою її фіксацією гайкою. А завдяки тому, що швелер гряділя приварено до поворотної п’яти з невеликим розворотом у бік відвалу ґрунту від плуга, забезпечується правильне встановлення останнього під час оранки.
До гряділя кріпиться і відрізний ніж. Його встановлення під потрібним кутом до ґрунту та на необхідну величину здійснюється за допомогою типового затискача з пластиною-накладкою і двох болтів М12 із гайками. А спереду в «Нільса» на V-подібному кронштейні розташоване допоміжне колесо. Його призначення — полегшувати транспортування або рух мотоблока назад.
Керується НЛС-2 двома штангами від мотокосарки (кріпляться з невеликим зміщенням ліворуч за ходом для кращого утримання мотоблока в борозні) з руків’ями, а також допоміжними ручками перемикання швидкості та реверсу.
Основну ділянку орю «Нільсом» на другій передачі, а особливо важкі ґрунти — на першій. Гарантована продуктивність — до трьох-п’яти соток землі за годину.
«Моделіст-конструктор» № 2’99, С. КИСЛЯКОВ