Облаштовуючи свою ванну під лазню (див. «Моделіст-конструктор» № 10 за 1997 рік), вирішив сам виготовити потужний (3 — 3,5 кВт) і надійний нагрівач. Найбільш прийнятним мені здався електрокамінець у бляшаному відрі з азбоцементною клемною колодкою та латунними шпильками, закритими відкидним металевим кожухом (рис. 1). Але коли ввімкнув цей нагрівач у розетку, відчув запах гару.
Винним у всьому виявилися погано підпружинений контакт і слабо затягнуті клеми. Після того як пружні щічки в контактному гнізді були належним чином піджаті круглогубцями, а кінці проводів у кожному клемному затискачі ретельно зачищені, скручені, пропаяні і надійно стягнуті гвинтом, розетка практично перестала грітися, хоча потужність під’єднаного до неї навантаження становила 3,5 кВт.
Наступна проблема — пошук оптимальної конструкції нагрівального елемента для камінця. Почав експериментувати.
1 — відро з камінням і електронагрівачем; 2 — провід у термостійкій ізоляції (2 шт.); 3 — шпилька М6 з трьома гайками (бронза або латунь); 4 — кришка відкидна на осі (покрівельне залізо); 5 — колодка клемна (азбоцементна плита); 6 — провід з клемним гачком (2 шт.).
Спочатку спробував блинообразну конфорку на 1,5 кВт, що випускається вітчизняною промисловістю для побутових електроплит. Встановлена в камінці в єдиному екземплярі, вона змогла (за 15 годин!) прогріти лазню-ванну лише до 50°С. Тоді застосував популярну серед самодільників комбінацію з двох суміщених конфорок, включених паралельно (рис. 2). І зрозумів: такий нагрівач не для мене. По-перше, тому що запасу міцності у подвійних конфорок вистачає лише на 3 — 5 сеансів. По-друге, на виготовлення комбінації йде чимало часу і сил. Адже штатні клемні колодки доводиться видаляти, як і металеві диски, на яких вони кріпляться. А в стандартній «реборді» кожної з конфорок — випилювати виїмку для виводів. До того ж дороговатим виходить нагрівач, одні конфорки чого коштують! І це — по-третє.
1 — електроконфорка (2 шт.); 2 — гайка М6; 3 — шпилька М6; 4 — вивід в ізоляції з керамічних бісеру (2 шт.).
У пошуках підходящої і дешевшої конструкції розглянув також варіант із саморобним нагрівачем всередині 150-мм відрізка сталевої труби діаметром 100 мм і товщиною стінки 4 мм (рис. 3). Такий «самовар» зручний тим, що, знявши кришку, можна легко замінити перегорілий елемент. Єдиний недолік — швидко прогоріє сам корпус навіть із надтовстостінної сталевої труби.
1 — вивід в ізоляції з керамічних бісеру (2 шт.); 2 — кришка знімна (Ст3); 3 — спіраль нагрівача нихромова (споживана потужність 3 кВт); 4 — стакан шамотний; 5 — корпус (сталева труба 100×4, L146, прохідні ізолятори умовно не показані); 6 — заглушка (Ст3, лист s4).
Зрештою прийшов до висновку, що найкращим нагрівачем для сауни у ванній буде спіраль з нихромового дроту діаметром 1 мм і довжиною 10 м. Причому нихром я взяв відпалений (у нього зеленуватий відтінок і підвищена м’якість). Спираль намотав на стрижень діаметром 10 мм і довжиною 600 мм за допомогою імпровізованого верстата з електродриля з регулятором обертів (рис. 4).
Замість спіралі можна виготовити менш компактну «змійку». Виконується вона шляхом згинання нихромового проводу на простому, але ефективному пристосуванні (рис. 5.).
Нихромовий нагрівач-спіраль я розтягнув у довжину до 3 м і рівномірно уложив між камінням. Як свідчить практика, перше перегоряння дроту трапляється лише після десяти сеансів найінтенсивнішої експлуатації. Але термін цей можна подовжити, дотримуючись одного-єдиного правила: не пліскати воду на камінець до того, як відключена від електромережі спіраль не перестане світитися, на що йде не більше 15 хв.
Відновити працездатність нагрівача нескладно. Технологія найпростіша: зачищають зрощувані кінці перегорілої спіралі, складають удвічі і, затиснувши двома пасатижами, скручують.
1 — дриль з регулятором обертів; 2 — нихром (дріт Ø 1); 3 — прокладка-напрямна (дерев’яний брус 100x50x20, 2 шт.); 4 — губки лещат; 5 — оправка (сталевий пруток Ø 10).
Після кожного такого з’єднання спіраль, природно, вкорочується. Отже, потужність нагрівача збільшується. Наприклад, за 32 лазневих сеанси вона зросла (після кількох вимушених скруток) до критичного значення — 3,7 кВт. При напрузі електроживлення 220 В це загрожує відключенням мережі автоматом захисту від перевантажень (такі пристрої, розраховані на струм спрацювання 16 А, ставляться на вводі в кожну сучасну квартиру).
Що ж робити в подібних ситуаціях? Зрозуміло, відмовлятися від сауни вдома не варто. Якщо нихром «генератора жару» ще в пристойному стані, то можна знизити споживаний струм, а отже, і потужність, включивши послідовно з нагрівачем діод типу Д132-80-10 на потужному теплообміннику-радіаторі.
Існує ще одне цілком прийнятне технічне рішення: заживити споживаючу значний струм спіраль через обидва 16-амперних автомата захисту. Треба лише включити «генератор жару» у дві паралельні розетки (кожна — від свого автомата захисту) за умови, що лічильник розрахований на 30-40 А.
1 — дошка дерев’яна; 2 — упор-напрямна (цвях без шляпки); 3 — нихром (дріт Ø 1).
Паралельно включати найпростіше за допомогою спеціального переходника-удовжувача з однією розеткою і двома під’єднаними до неї штепсельними вилками. Встромляють одну вилку в розетку першого автомата — на другій з’являється напруга. Переконавшись за допомогою якогось індикатора або контрольної лампочки в правильності фазування, другу вилку включають у розетку іншого автомата. В результаті обидві розетки виявляються з’єднаними паралельно.
Є ще один, безпечніший спосіб — провести розетку від електрощитка (зрозуміло, через лічильник). Причому переріз проводу в перерахунку на мідний повинен бути не менше 2,5 мм2. Заживити таку розетку треба через автомат зі струмом спрацювання 25 А.
Справа істотно полегшується, якщо в квартирі встановлена електроплита. Отже, вже є розетка на 25 — 40 А. Переконавшись, що напруга в мережі 220 В, а переріз проводів достатній, підключають сюди і «генератор жару».
Для любителів екзотики можу запропонувати в якості нагрівача… дверну пружину. Правда, підключати її необхідно через трансформатор типу зварювального з примусовим охолодженням. Адже опір у такої пружини порядку 1 Ом. При напрузі 60 В по ній піде струм силою 60 А, тобто трансформатор буде віддавати в навантаження 3,6 кВт, що й потрібно.
«Моделіст-конструктор» № 6’98, Л. ЛОБОВ