Запропонований плужок походить, можна сказати, від лопати. Одного разу навесні на присадибній ділянці я робив борозни під посадку коренеплодів. Земля була попередньо зорана, але працювати доводилося низько зігнувшись, а тому намучився значно. На подвір’ї в цей час грав із собакою онук-першокласник Ігор, і я покликав його на допомогу. Прив’язав до тулійки лопати кінці мотузки, впрягся, а онук намагався утримати лопату під кутом таким чином, щоб та відвалювала з борозни землю. Але сил у нього на таку роботу явно не вистачало: лопата то вискакувала на поверхню, то заривалася в ґрунт так, що я не міг рухати її далі.
І тут по ходу дозріла конструкція ґрунтообробного пристосування, яке я буквально за пару вільних вечорів зробив із підручних матеріалів. Якусь певну назву цьому ручному агрегату навіть важко дати: то це борознокопач, то розпушувальний культиватор-окучник, то своєрідна соха. Однак усі ці назви в повній мірі відповідали б виконуваним плужком функціям.

1 — рукоятка (труба 1/2″, 2 шт.); 2 — рама-грядиль; 3 — фіксатор стійки плуга (гвинт М10); 4 — плуг; 5 — вилка шарніра кріплення дішла до рами; 6 — дішло (труба 1/2″); 7 — колесо; 8 — ступиця-підшипник колеса (капрон); 9 — перемичка рукояток (труба 1/2″); 10 — вісь шарніра (болт Ml0); 11 — контргайка (1/2″); 12 — вісь колеса (болт М10); 13 — дистанційна шайба (капрон, 2 шт.); 14 — рукоятка дішла (труба 3/4″); 15 — трійник
Для основи рами-грядиля використав відрізок сталевої прямокутної товстостінної труби перерізом 52x40x7 мм. В одній її частині зробив вилку для опорного колеса, зрізавши дві протилежні (ширші) стінки. Зверху приблизно посередині до основи рами приварив поперечну траверсу і тут же до бічних стінок — стійки-проушини для під’єднання дішла. Переднє вихідне отвір у трубі-рамі (на початку вилки) заварив наглухо, щоб туди не набивалася земля.
До заднього отвору теж приварив накладку, просвердлив у ній по центру отвір діаметром 11 мм і приварив до накладки гайку М10.
Ще в кінці труби в широких стінках (верхній і нижній) виконав прямокутне скрізне отвір 31×16 мм під стійку плуга, а в бічних вузьких стінках — теж скрізні отвори діаметром 10,2 мм — під болти М10 кріплення рукояток. Дві рукоятки виготовив із напівдюймової водопровідної труби; довжину їх вибрав за своїм зростом, а ось вигнув так, щоб було зручно керувати плугом і онуку. Нижні кінці труб розплющив, просвердлив у них отвори, що відповідають тим, що були виконані в рамі для їх кріплення. Верхні ж кінці обмотав кількома шарами електроізоляційної стрічки — вийшли своєрідні ручки. Для жорсткості рукоятки згодом з’єднав привареною поперечиною з такої ж напівдюймової труби (на фото її ще немає).

1 — основа (сталева прямокутна труба 52x40x7); 2 — стійка (сталевий лист s5, 2 шт.); 3 — траверса (сталевий лист s5); 4 — передня заглушка (сталевий лист s7); 5 — гайка М10; 6 — задня заглушка (сталевий лист s7)
Дішло виготовив теж із відрізка напівдюймової труби, нарізавши на обох його кінцях відповідну різьбу. Під’єднав його шарнірно до проушин-стійок рами через вилку на осі з контргайками. Сама вилка — із короткого відрізка тієї ж прямокутної труби, з якої виготовлена основа рами: вирізав із нього швелер. До стінки останнього ззовні приварив напівдюймову муфту. Як вісь шарніра використав довгий болт М10. На інший кінець дішла привернув трійник зі скрізним отвором на 3/4″, різьбу в якому сточив і вставив поперечину — відповідний за довжиною та діаметром відрізок труби.
Колесо взяв від старого дитячого велосипеда, однак використав лише шину. Диск же вирізав із 25-мм листа гетинаксу, проточивши в його кромці жолобок під шину, а в центрі виконав отвір під капронову ступицю-підшипник. Як вісь колеса знову використав болт М10.
Головний робочий елемент плуга — його корпус, конструктивних рішень якого залежно від призначення може бути багато. Мені довелося зробити свій варіант, симетричної конструкції — з двома відвалами; працює він як соха — не перевертає пласт, а лише відсуває землю вбік. Кут установки відвалів у нього можна змінювати залежно від ширини борозни або відстані між борознами при міжрядній обробці ґрунту.

1 — стійка (стержень 30×15); 2 — відвал (лист s2, 2 шт.); 3 — сошник (сталь 45, лист s3); 4 — шарнір (карткова дверна петля, 2 шт.); 5 — леміш (сталь 45, лист s3); 6 — вушко (сталевий лист s3, 2 шт.); 7 — розпірка (сталева смуга 30×3, 2 шт.); 8 — упорна консоль (сталева смуга 60×3); 9 — заглушка (лист s3)
Стійка, сошник і леміш корпусу виконані як одна деталь — їх заготовки зварено в одне ціле. Стійка — ламаної конфігурації, із прямокутної труби 30×15 мм (отвори в ній знизу і зверху заварено наглухо). Сошник і леміш виконані з 3-мм листів інструментальної сталі, загнутих у куточки: сошник — з полицями 45×45 мм і кутом між ними близько 80°, а леміш з полицями в основі 85×85 мм (зрізаних попереду на конус) і кутом між ними близько 120°. Таким чином, леміш вийшов двостороннім, як стрілчаста лапа культиватора.
Відвали знаряддя виготовлені зі сталевого листа товщиною 2 мм. За формою вони хоч і нагадують плужні, але майже плоскі, оскільки не призначені для перевертання ґрунтового пласта.

З сошником відвали з’єднані шарнірно — на приварених звичайних дверних карткових петлях. Для установки певного кута між ними зроблено розпірний пристрій. Він складається з привареної до стійки консолі з розподіленими отворами та упорів. До тильних сторін відвалів приварено вушка — до них і до консолі упори прикручуються гвинтами М4. Кожен із відвалів може при цьому встановлюватися за потреби під своїм кутом. Консоль, упори та вушка виконані зі сталевого листа товщиною 3 мм. Стійка корпусу вставляється в прямокутний отвір рами і закріплюється тут гвинтом М10.
Читач, звичайно, помітить деякі несуттєві відмінності в конструкції плужка на фотографіях і рисунках. Зазначу, що на рисунках наведені пізніші, удосконалені варіанти.
Плужок можна використовувати і в упряжі з конем або на механізованій тязі — з мотоблоком або міні-трактором. Для цього достатньо прикріпити гужи або тяги до кінців траверси.
В. КУРАКІН
