Створенням різних пристроїв для полегшення робіт на присадибній ділянці я займаюся вже багато років. Однак на суд читачів своїх розробок поки не виносив, це — моя перша спроба.
Почалося все з того, що в продажу з’явилися причепи для мотоциклів — зокрема для «Восходу». Це-то й спонукало мене побудувати причіп для мого «Юпітера-4К». В принципі буксирування за мотоциклом з коляскою ніколи не заборонялося і правилами.
Причіп, який я виготовив, підходить для буксирування його будь-яким мотоциклом з коляскою, а також вантажним моторолером «Мураха». Він вийшов дуже вдалим; незабаром такий самий причіп зробив і мій сусід до свого «Мурашки».
Насамперед довелося доопрацювати раму бокового причепа (коляски). Я приварив до неї Г-подібний кронштейн, вигнутий зі сталевої труби Ø60 мм, прикріпивши його до поздовжньої труби рами двома хомутами (з фіксацією зварюванням) і двома трубчастими підкосами, привареними до рами і до кронштейна. Підкоси — це також водопровідні труби з зовнішнім діаметром 22 мм. Довжина заготовок — 600 і 780 мм, однак остаточний їх розмір уточнюється на місці.
Крім цього до стоїк, на які спирається кузов коляски, приварюється сталева труба, що дозволяє трохи підняти задню частину кузова, щоб його оболонка не зачіпала за Г-подібний кронштейн. Необхідно також для збільшення жорсткості рами додатково приварити сталеву косинку.
Каркас самого причепа також зварний. Деталі дісла і поперечини — з труби Ø22 мм, вісь причепа — це труба Ø60 мм, а на вантажну платформу пішли сталеві куточки з шириною полиці 15 мм. Остання з’єднується з віссю через V-подібні кронштейни, вигнуті зі сталевої смуги перерізом 7X70 мм.
1 — Г-подібний кронштейн, 2 — хомут передній, 3 — хомут задній, 4, 5 — підкоси, 6 — труба-перехідник, 7 — посилююча косинка, 8 — стійки.
Диски коліс і шини — від моторолера «Мураха», маточини — від списаної сівалки, після обрізання вони відмінно зістикувалися з дисками.
Днище і борти кузова зашиті звичайними струганими шпунтованими дошками (до каркасу кріпляться шурупами). Задній борт може відкриватися і за потреби зніматися, оскільки він навішений на звичайних дверних петлях.
Причіп має всі необхідні світлові прилади: ліхтарі стоп-сигналу, покажчика повороту, а також габаритні вогні. На бризговиках встановлені катафоти-світловідбивачі.
Маса його — близько 55 кг. Гранична вантажопідйомність — до 350 кг, однак за правилами вона не повинна перевищувати 50% маси буксирувача. «Мотопоїзд» розвиває швидкість до 60 км/год. Гальма не передбачені, оскільки гальмівна система мотоцикла цілком справляється з гальмуванням — зрозуміло, якщо вона добре відрегульована і задіяний гальмо бокового причепа.
1 — шар (сталь Ø50 мм), 2 — вісь запірного важеля (сталь, Ø12 мм), 3 — стопор (сталь, Ø10 мм), 4 — стопорний важіль (сталь, товщина — 15 мм), 5 — дісло, встановлене на буксирувачі, 6 — контровка, 7 — корпус зчіпного пристрою.
Вже більше чотирьох років перебуває в експлуатації цей причіп і поки непогано мені служить. Не було ні значних поломок, ні неприємностей при використанні причепа з мотоциклом. «Мотопоїзд» залишився таким же мобільним і маневреним, як і сам мотоцикл. Не відбилося використання причепа і на двигуні. Він працює як і раніше надійно, стійко, не перегрівається, доопрацьовувати його ніяк не довелося.
Мені здається, що моя саморобка зацікавить тих власників мотоциклів з коляскою, які живуть у сільській місцевості. Транспортних робіт на подвір’ї — не злічити. Потрібно чи привезти сіна, відвезти на приймальний пункт картоплю, доставити добрива — скрізь потрібен вантажний транспортний засіб. А між тим нині мало не в кожному другому дворі — мотоцикл з коляскою, що витрачає свої 20—30 к. с. лише на обслуговування самого водія і пасажирів. Так чи не пора запрягти ці кінські сили в роботу?
ВІД РЕДАКЦІЇ. Причіп до мотоцикла з коляскою, сконструйований і побудований нашим читачем В. Сєдовим, має одну істотну недолік — його зчіпне пристрої не відповідає нормативам, що пред’являються до подібних вузлів вимогами ДАІ. Тому редакція вважала за необхідне зобразити на кресленнях причіп зі стандартним зчіпним пристроєм (кульковим шарніром).
В. СЄДОВ