Причепи до легкових автомобілів, які перетворюють їх на невеликі вантажівки, особливо популярні серед сільських жителів і власників дачних ділянок. І це цілком природно — вони значно спрощують доставку найрізноманітніших вантажів — піску й торфу, цементу й гною, цегли й гравію. Шкода лише, що завантажувати й розвантажувати їх доводиться виключно вручну — за допомогою лопати.
Пропоную увазі читачів причеп-самоскид з кузовом, що перекидається. Зробивши собі такий, можна забути про труднощі під час розвантаження.
Гадаю, що немає особливої потреби докладно описувати саму конструкцію — вона досить традиційна, і про подібні вже не раз розповідалося на сторінках журналу «Моделіст-конструктор». І все ж для початку — кілька слів про пристрій причепа.
1 — пристрій зчіпний, 2 — колесо запасне, 3 — фіксатор, 4, 7, 10 — борти кузова, 5 — бризковик, 6 — сигнальний ліхтар, 8 — засувка, 9 — стяжка, 11 — колесо, 12 — лонжерон кузова, 13 — штуцер підйомного пристрою, 14 — ложемент запасного колеса, 15 — рама причепа, 16 — шарнір кузова.
1 — шланг з’єднувальний, 2 — штуцер підйомного пристрою, 3 — опорна площадка, 4 — кільця, 5 — пневмокамери, 6 — чохол.
Рама зварена зі сталевих труб квадратного перерізу 40×40 мм, міст — від мотоколяски СЗД, з використанням пружинно-гідравлічних амортизаторів мотоцикла «Урал». До рами міст кріпиться за допомогою підкосів, також зварених із квадратних труб.
Причеп оснащений стандартним зчіпним кульовим пристроєм, розрахованим на використання кулі діаметром 50 мм.
1 — камери, 2 — патрубок різьбовий, 3 — гайки, 4 — шайби.
1 — чохол, 2 — пневмокамера, 3 — кутове кільце, 4 — гайки, 5 — шайба, 6 — опорна площадка, 7 — штуцер підйомного пристрою, 8 — шланг з’єднувальний, 9 — хомут.
Кузов збирається з панелей, кожна з яких має каркас із сталевих куточків 30×30 мм і обшивку з фанери товщиною 12 мм, закріплену гвинтами М6 з гайками. До днища прикріплені два лонжерони з дерев’яного бруса перерізом 120×30 мм. Кріплення кузова до рами здійснюється за допомогою шарніра, сполучні частини якого приварені до рами та привинчені до лонжеронів; у передній частині є фіксатор, схожий на звичайний засув, який запобігає перекиданню кузова під час руху.
1 — пристрій зчіпний, 2 — лонжерон рами (сталева труба 40×40), 3 — вушко фіксувального пристрою, 4 — шарнір кузова, 5 — задній підкіс, 6 — передній підкіс, 7 — колесо, 8 — задня поперечина, 9 — торсійна підвіска моста, 10 — передня поперечина, 11 — болти, гайки та шайби кріплення переднього підкосу, 12 — болти, гайки та шайби кріплення моста, 13, 14 — стикові хомути.
Тепер про головне — конструкцію підйомного пристрою. Вона пневматична, з приводом від вихлопної системи двигуна. Під днищем кузова, між лонжеронами, розташовані три автомобільні камери в чохлі з міцної тканини — брезенту або синтетичної парусини, прикріпленої гвинтами М5 до кілець зі сталевого куточка на днищі кузова та на рамі. Усі камери з’єднані між собою за допомогою різьбових патрубків, гайок, прокладок і шайб, а до нижньої прикручений штуцер, вигнутий у формі літери «L», на який натягується гумовий шланг. Щоб підняти кузов, потрібно другий кінець шланга надіти на вихлопну трубу автомобіля-буксирувача й «додати газу». Через дві-три хвилини кузов підніметься. Щоб опустити його, достатньо зняти шланг із вихлопної труби.
І. ХОРОШЕВСЬКИЙ, інженер