Коли моя сім’я переїхала в далеко не новий садибний будинок з земельною ділянкою, переді мною постала проблема його ґрунтовного ремонту та зведення господарських будівель. Було зрозуміло, що за допомогою лише ручного інструменту таку роботу не осилити. А тому й вирішив перед тим, як затевати будівництво, поряд з бетонозмішувачем, зробити хоча б простий деревообробний розпиловочно-фугувальний верстат, який майстрові люди називають «циркуляркою».
Загальне уявлення про конструкцію подібних верстатів, звичайно ж, мав — бачив промислові зразки в магазинах, зустрічав і саморобні (причому останні не гірші). Але перед виготовленням переглянув статті на цю тему в журналах, в яких умільці описували свої оригінальні розробки.
Виготовлення верстата почав з покупки роторного вала або, точніше сказати, — триножевого фуганка разом з підшипниками та корпусами до них. Комплектувався він двосторонніми ножами, причому з запасним набором. Самому цей вузол в умовах домашньої майстерні (навіть за наявності токарного та фрезерного верстатів) виготовити непросто. До того ж потрібна хороша його балансування в зборі, яке можна виконати лише на спеціальному стенді (ні в одній домашній майстерні його немає), або на готовому верстаті, який ще потрібно зробити.
1 — пильний стіл; 2 — дискова пила (Ø400); 3 — стіл фуганка лівий, правий — дзеркально відображений; 4 — електричний пускач; 5 — кожух приводу; 6 — лоток для відведення тирси та стружок; 7 — приводний ремінь; 8 — ведучий шків клиноремінної передачі; 9 — ведений шків клиноремінної передачі; 10 — опора електродвигуна; 11 — рама верстата; 12 — напрямна-лінійка; 13 — шарнір підйому пильного столу; 14 — роторний вал; 15 — затиск для фіксації пильного столу в піднятому положенні; 16 — електродвигун (U = 380 В. n=3000 об/хв, N = 3 кВт); 17 — електророзподільчий щит
Конструкція верстата, можна сказати, класична, хоча без оригінальних рішень не обійшлося. Але про це — по ходу оповіді.
Рама верстата — чотириопорна. Її основа — чотири ніжки, виконані зі швелера № 8 з підп’ятниками для збільшення площі опори. Вгорі ніжки з’єднані поздовжніми та поперечними зв’язками. Перші виконані з рівнополичного куточка 70×70 мм, а другі — з подібного куточка 63×63 мм.
1 — ніжка (швелер № 8, 4 шт.); 2 — поздовжня зв’язка (куточок №7, 2 шт.); 3 — поперечна зв’язка (куточок № 6, 3, 2 шт.); 4 — підп’ятник (сталевий лист s4, 4 шт.); 5 — опора електродвигуна (куточок № 4, 2 шт.); 6 — поперечна опора електродвигуна (смуга 50×15, 2 шт.)
При цьому поздовжні зв’язки служать опорами для роторного вала фуганка, а також приймального та подавального фугувальних столів. Відразу ж відзначу, що приймальний фугувальний стіл монтується в рівень з виступаючим лезом ножа (через підкладні шайби або пластини), а подавальний стіл — нижче цього рівня на глибину різання.
Внизу ж ніжки зв’язуються поперечними та поздовжніми опорами електродвигуна. При цьому в останніх зроблені пази, а самі вони встановлені похило. Переміщенням по них електромотора можна регулювати натяг приводних ременів клиноремінної передачі.
1 — вороток (сталева смуга 3×15); 2 — затиск (болт М12); 3 — обмежувач (гайка M12)
Дворучневі шківи підібрав готові — від якоїсь списаної сільськогосподарської техніки. Але хочу сказати, що за такої потужності електродвигуна (3 кВт) та числа обертів близько 3000 на хвилину двох ременів замало — надто туго їх доводиться натягувати.
Повертаючись до фугувальних столів (подавального та приймального), відзначу, що за конструкцією вони дзеркально відображені. Царгами для них служать Z-подібні профілі, зварені з двох відрізків рівнополичних куточків 40×40 мм.
1 — настільна плита (сталевий лист s10); 2 — верхня частина царги (куточок № 4); 3 — нижня частина царги (куточок № 4)
До верхніх полиць пари царг приварені плити столу, а в нижніх полицях виконані поздовжні пази для їх кріплення до поздовжніх зв’язок рами болтами М10. Цілком можливо замість пазів виконати в полицях і відповідні отвори, тільки свердлити їх потрібно буде спільно в царгах столів та поздовжніх зв’язках рами під час збирання верстата, попередньо вивіривши положення столів відносно фуганка.
1 — плита столу; 2 — кронштейн осі; 3 — вісь (болт M12); 4 — розпірна втулка (сталь, круг 30); 5 — стійка втулки (прямокутна труба 30×20); 6 — ніжка рами
Розпиловочний стіл на перший погляд теж ніби звичайний. Але в ньому є оригінальний механізм регулювання його підйому-опускання для встановлення глибини розпилу. Ця операція здійснюється відкручуванням та подальшою затяжкою лише одного затиску — болта М12, який я до того ж оснастив воротком і обходяся при цьому навіть без ключів.
1 — лінійка (куточок 40×40); 2 — кронштейн (куточок 25×25, 2 шт.)
Розпиловочний стіл являє собою плиту, виконану зі сталевого 10-мм листа. Знизу до плити приварений підсилювач зі сталевого куточка 35×35 мм. З одного кінця підсилювача до нього та до плити приварений сектор регулювання підйому столу, а біля іншого кінця — кронштейн з такого ж куточка. В обох деталях виконані спільно отвори для осі кріплення розпиловочного столу до рами. Вісь — болт М12, вставлений у втулку стійки, приварену до рами. Розпиловочний стіл оснащений переставною напрямною для заготовок, виконаною з рівнополичного куточка 40×40 мм.
1 — плита (сталевий лист s10); 2 — сектор (сталевий лист s10); 3 — підсилювач (сталевий куточок 35×35); 4 — кронштейн осі (куточок 35×35)
На завершення під валом фуганка монтується лоток з нетовстого сталевого або дюралюмінієвого листа для збору тирси та стружок. Нахил лотка — в будь-яку зручну сторону.
Електросхема звичайна для 3-фазного електродвигуна — вона не раз наводилася на сторінках журналу «Моделіст-конструктор» і повторювати її немає необхідності. Нагадаю лише про те, що вимикач повинен знаходитися в легкодоступному місці. Привід же необхідно закрити кожухом і строго дотримуватися заходів обережності під час роботи на верстаті.
«Моделіст-конструктор» № 12’2007, А. МАТВІЙЧУК