Сонце завжди бажаний гість. І в місті, і особливо при виїздах на заміський відпочинок. Але ж і від гостей іноді хочеться усамітнитися. Від сонця — теж, коли його занадто багато, у виснажливо спекотний літній день. Шукаємо рятівної тіні, затишного куточка десь під сінню дерев.
Однак не на кожній дачній ділянці знайдеться розлога крона, що дає бажану прохолоду.
Польський журнал «Сам зроби» пропонує побудувати нескладну тінеутворюючу споруду — перголу. Вона являє собою легку решітчасту конструкцію, яка і сама по собі розсіює сонячні промені, і служить легким каркасом для напівпрозорого зеленого шатра з в’юнких рослин.
1 — стійка, 2 — планки обрешітки, 3 — поздовжні лаги.
Зовні пергола нагадує недороблене приміщення — рідкісні стійки підтримують нічим не покриту решітчасту дах. Однак більше нічого і не потрібно: між стійками натягується ряд мотузок або дроту — і піднявшіся по них в’юни утворюють зелені мереживні стіни, які прикриють від вітру, а решето даху разом з верхівками рослин захистять від палючих променів.
1 — стовпчик фундаменту, 2 — підп’ятник.
Хоча споруда і полегшена, їй все ж потрібна надійна основа — заглиблені в землю бетонні стовпчики. Вони відливаються прямо на місці: у викопані заздалегідь ямки закладається цементний розчин з наповнювачем з щебеню або битої цегли. Бажано, щоб верх стовпчика дещо височів над землею, для чого горловину ямки слід наростити подібністю ящика без дна.
У почавший загустівати розчин по осі стовпчика вставляється металевий підп’ятник. Це відрізок сталевої смуги, що має знизу роздвоєний хвостовик, а в верхній частині — отвори під болти для з’єднання зі стійками перголи.
Верх стійок з двох сторін затиснутий поздовжніми лагами, прибитими цвяхами. Довжину лаг необхідно розраховувати так, щоб у разі зрощування їх стики припадали на найближчу стійку.
По всій довжині в лагах на рівних відстанях пропилюються пази — під планки обрешітки, у яких підготовлені такі ж зустрічні: при їх суміщенні отримаємо з’єднання «в замок», що не вимагає якого-небудь додаткового кріплення.
Після збирання всієї конструкції залишається натягнути між стійками мотузку або дріт; кількість рядів довільна, більше залежить від виду в’юнких по них рослин.
Для захисту деревини споруди її бажано покрити оліфою, а ще краще — олійними фарбами спокійних або, навпаки, яскравих кольорів.
1 — стійка, 2 — кріплення, 3 — підп’ятник, 4 — стовпчик фундаменту.
З рослин для зеленого шатра підійдуть традиційні плющ або хміль. Можна використовувати також ті, що отримують останнім часом все більше поширення у дачників і садівників, — лимонник (він дасть ще й приріст вітамінів) або клематис, дикий виноград або знайомий усім з дитинства сільський в’юнок.
Розміри, наведені на рисунках, в основному орієнтовні, оскільки багато в чому залежать від розташування і конкретного призначення перголи: адже вона може бути і романтичною альтанкою, і літньою кухнею, і майданчиком для автомобіля, і декоративною доріжкою-коридором від калітки до ґанку будинку.