Столи-книжки відомі давно і вони незмінно користуються попитом, оскільки займають мало місця. Але придбати в магазині стіл потрібних розмірів не завжди є можливим, тому часто доводиться розраховувати на свої руки та кмітливість.
Запропонований столик зроблений з ясена. Можна використовувати й інші породи дерева, наприклад, вишню або клен, навіть хвойні, але найбільш привабливим все ж таки є ясен через його велику текстуру. Все залежить від Ваших смаків та можливостей.
Стільниця складається з центральної нерухомої частини та двох навішаних на петлях «крил» товщиною 20 мм.
Центральна частина стільниці закріплена на двох суцільних бічних стінках, в яких випиляні вікна, що використовуються як ручки для переносу столу. Для жорсткості всієї конструкції стінки з’єднані на клею чотирма перемичками на широких шипах, що необхідно для збільшення поверхні склеювання. Відкидні ніжки повертаються на дерев’яних шкантах, вставлених у отвори у верхніх та нижніх перемичках.
Головною особливістю столу є з’єднання внутрішніх торців «крил» та зовнішніх торцевих центральної частини стільниці. Вони спрофільовані так, щоб при зіткненні частина навантаження з «крил» передавалася на центральну частину стільниці, розвантажуючи петлі. При цьому Вам доведеться придбати або позичити у знайомих міні-верстат-фрезер.
В основі будь-якого рукоділля лежить підготовка вихідних матеріалів. Боковини та центральну частину стільниці можна виготовити з двох сплочених дощок товщиною 20 мм, а крила — з трьох, але краще зробити з однієї, тим більше, що її ширина не перевищує 225 мм. Якщо Ви зробите ставку на сплочені дошки, то їх слід витримати до повного висихання клею, а ще краще передбачити додаткове з’єднання на шипах. Товщина дощок це допускає, але головне — точно розмітити отвори під шипи, щоб при стикуванні не утворився уступ. В іншому випадку, знадобиться додаткова обробка, включаючи цикльовку.
Підготувавши заготовки бічних стінок, необхідно на них нанести розмітку. Пази під перемички (заготовки розмірами 25x40x450 мм) можна вирізати вручну, але краще вертикальною фрезою, але так, щоб глибина їх не перевищувала 15 мм. Якщо фрези під рукою немає, то можна скористатися 8-мм свердлом і висвердлити непотрібну деревину та випрямити стінки стамескою.
Вікна в боковинах можна зробити, просвердливши в їх кутах отвори діаметром 14-16 мм. Щоб уникнути сколів деревини на дошці краще за розміткою просвердлити отвір невеликого діаметра, а потім — перовим свердлом, але тільки до середини. Робити це потрібно з двох сторін дошки. Тоді вийдуть акуратні кромки отвору з обох сторін дошки. Потім лобзиком вирізаємо вікна. Можна це зробити й фрезою. Звичайно, після кожної операції слід зачистити все наждачним папером.
Зовнішні сторони боковин краще випилити стрічковою пилкою і, видаливши зайву деревину, пройтися рубанком по їх гранях.
Для виготовлення перемичок між боковинами особливі навички не знадобляться, достатньо точно керуватися кресленням. Правильно вирізані та підігнані під відповідні отвори шипи щільно увійдуть в них і після висихання клею не дозволять розхитуватися всій конструкції. Оскільки, як правило, шипи та отвори під них індивідуальні, то їх, щоб уникнути плутанини, слід пронумерувати. Додаткову жорсткість столу надасть центральна частина стільниці. Закріпити її можна на шипах або кнопках, як показано на фото.
Перед тим як почати загальне збирання, слід у перемичках висвердлити гнізда під шканти на глибину 15 мм для відкидаючихся ніжок і зібрати стіл «насухо», зробивши олівцем необхідні помітки.
Складні опори складаються з ніжки (заготовки розмірами 25x40x523 мм), з’єднаної однією широкою перемичкою зі стійкою (заготовки розмірами 25x40x380 мм). Ніжки повинні бути на 2 мм коротші за боковини, щоб вільно прибиратися під центральну частину стільниці. Для компенсації різниці у висоті, щоб «крила» були горизонтальні, знизу до них варто прикріпити металевий упор-куточок з 2-мм стінками. Він не тільки виключить нахил, але й послужить упором для складних опор. Можна, звичайно, зробити упор з дерева у вигляді бобишки, але це складніше.
У перемичках, що з’єднують боковини, на відстані 50 мм від краю свердлом діаметром 16 мм просвердліть вертикальні гнізда під шканти.
У торці стійок з двох сторін вклейте шканти так, щоб вони виступали на 15 мм, і обробіть їх наждачним папером, забезпечивши вільне обертання в гніздах.
У ніжці та стійці фрезером слід вирізати пази для шипів перемички. Правда, для цього доведеться зробити відповідне металеве пристосування — кондуктор.
На кінцях перемички (заготовки розмірами 20x100x320 мм) випиліть шипи під пази на ніжці та стійці. Можна, звичайно, обійтися й без цього, закріпивши перемичку чотирма саморізами. Вийде менш естетично, але простіше.
«Насухо» зберіть складні опори та перевірте їх відповідність кресленню. До склеювання деталей пройдіться рубанком або скруглюючою фрезою діаметром 12 мм по їх ребрах. Лише після цього можна ставити всі деталі на клей, причому використовуючи струбцини. Але щоб не пошкодити поверхні деталей, не забувайте про прокладки під щоками струбцин.
І ще одна порада, перед загальним збиранням змажте шканти воском. Це знизить тертя в дерев’яних шарнірах.
Склеївши та зачистивши дошки для стільниці, приступайте до фігурних стиків її нерухомої частини та «крил». Для цього знадобиться комплект спряжених фрез — одна для формування квадранта та одна — для викружки. Для кришки столика товщиною 20 мм підійдуть квадрант та викружка з радіусом 16 мм. Квадрант формується на ребрах нерухомої кришки обробкою з верхньої сторони.
Якщо можна, встановіть фрезу в стіл так, щоб як напрямну зручно було використовувати лінійку. Відрегулюйте висоту фрези так, щоб до початку квадранта вийшла вертикальна грань висотою 4 мм.
Одночасно відфрезеруйте стик на парі обрізків — вони знадобляться як допоміжні блоки при подальшому фрезеруванні країв стільниці по всьому периметру.
Викружка формується на ребрах крил обробкою з нижніх поверхонь. Ретельно відрегулюйте висоту фрези та лінійку так, щоб відфрезерувати повний радіус. Кількома проходами видаліть більшу частину зайвої деревини, а потім тонко налаштуйте висоту фрези так, щоб, коли викружка ляже на квадрант, поверхні центральної частини стільниці та «крил» були в одній площині.
Сформувавши фігурний стик, скругліть кути «крил» будь-яким бажаним радіусом. Фрезерування країв стільниці здійснюється спеціальними фрезами, причому на фрезері. Фреза більша за проріз у столі верстата, а частина тіла фрези повинна бути під його поверхнею, тому для встановлення фрези треба опустити привід приблизно на 10 мм. Для цього з фанери зробіть кільцеву проставку. Оскільки фрезерувати доводиться поперек торцевого волокна, то щоб уникнути виривів при виході фрези до кінця проходу треба притиснути допоміжні блоки.
Для скруглення нижнього ребра кришки використовується та сама фреза, що й для скруглення інших деталей. Не забудьте зачистити спрягаючі частини.
Прикріпіть «крила» до центральної частини стільниці петлями з однією подовженою картою. Її вісь повинна знаходитися в центрі радіуса викружки та квадранта, тобто в даному випадку на відстані 16 мм від ребра нерухомої кришки. З нерухомої кришки довгі карти розкритих петель повинні дотягнутися та закріпитися на крилах. Щоб петлі добре працювали, їх треба змістити в напрямку крил на 0,5 – 0,75 мм так, щоб, коли вони опускаються, викружка відходила від квадранта та не зачіпала його.
Шарнір петлі повинен знаходитися в ніші центральної частини стільниці. Завдяки цьому вісь петлі трохи піднімається над нижньою поверхнею кришки, і, коли крила опускаються, ребро викружки виявляється трохи вище над нижнім ребром квадранта. Роботу петлі краще спробувати на раніше підготовлених обрізках.
Покладіть три секції кришки лицьовою стороною на плоску поверхню. Розмітьте положення чотирьох петель. Вріжте ніші для шарніра та просвердліть напрямні отвори для шурупів. Наріжте різьбу сталевими шурупами. У довгій карті петлі шурупи виявляються дуже близько до ребер крил, тому переконайтеся, що хвостовик шурупа не зламає перемичку між напрямними отворами та ребром.
Кришка столика кріпиться до перемичок чотирма дерев’яними кнопками, що входять у гнізда на внутрішніх сторонах верхніх перемичок. Думаю, цю процедуру також можна спростити, замінивши кнопки шипами, і кріпити центральну секцію зручніше до боковин.
На зібраному столику, що лежить лицьовою стороною вниз з розкритими крилами, розмітьте положення куточків — обмежувачів ніжок. На кришці проведіть вісь симетрії та поверніть складну опору так, щоб осі ніжки та кришки збігалися.
Потім зніміть стільницю та петлі. Всі частини стільниці відциклюйте, відшліфуйте та відділіть деревину на свій смак. Після чого остаточно зберіть столик, прикріпивши петлі новими, на цей раз більш м’якими бронзовими шурупами.
Як бачите, процедура виготовлення стику досить трудомістка і вимагає не тільки додаткових пристосувань, але й навичок. Тому, якщо не висувати жорстких вимог до столу, можна вчинити простіше, відмовившись від фрезерування торців у місцях з’єднання центральної секції стільниці та її «крил». При цьому достатньо буде звичайних петель, під які не потрібно буде робити виїмки в центральній секції стільниці, але «крила» будуть помітно виступати за її габарити.
«Моделіст-конструктор» № 10’2015, за матеріалами іноземної преси