Загалом прийнято, що дриль — головний інструмент домашніх майстрів, любителів щось змайструвати своїми руками для дому, для сім’ї, а також основний засіб механізації трудомістких процесів під час створення саморобної техніки. І це не випадково, адже завдяки різноманітним допоміжним чи додатковим пристосуванням дриль може замінювати навіть деяке верстатне обладнання. Наприклад — свердлильний верстат, для якого можна виготовити максимально просте оснащення, опубліковане в угорському журналі «Езерместер».
Призначення і пристрій
Завдяки запропонованому оснащенню дриль зможе виконувати функції невеликого настільного верстата для свердлильних робіт під час виготовлення чи дрібного ремонту різної побутової техніки, а також у радіоаматорському конструюванні. Воно забезпечує достатню точність навіть під час фігурного фрезерування чи шліфування, полірування гладких чи рельєфних поверхонь з різних матеріалів.
Для цього не потрібні дефіцитні деталі, вузли чи матеріали, а також особливі інструменти: усе буде зроблено з підручних засобів, які є в будь-якого домашнього майстра. Більше того: не знадобляться навіть особливі навички конструювання чи досвід роботи з матеріалами й інструментами. У цьому легко переконатися, ознайомившись із пристроєм запропонованого пристосування.
1 — опора (робочий майданчик); 2 — накладний брус із гніздом для штанги; 3 — штанга; 4 — накладки (дерев’яні плашки); 5 — днище корпусу; 6 — опорний майданчик пружини (фіксатор рівня підйому корпусу); 7 — шарнірне плече робочого важеля; 8 — вісь шарнірного плеча; 9 — робочий важіль; 10 — осі робочого важеля; 11 — задня стінка відсіку пружини; 12 — пружина; 13 — кришка корпусу; 14 — напрямна опорного майданчика; 15 — перегородка корпусу товщиною 20 мм; 16 — задня стінка відсіку дрилі; 17 — затискач дрилі (шуруп); 18 — боковина корпусу товщиною 20 мм; 19 — дриль; 20 — затискний гвинт майданчика пружини
Отже, окрім уже згаданої дрилі (будь-якої моделі й марки) достатньо мати невелику кількість обрізків досок товщиною 20 мм, невелику трубчасту штангу діаметром 25 мм і не дуже жорстку пружину стиснення. З інструментів знадобляться лише ті, що завжди є в домашньому господарстві: ножівка по дереву для випилювання заготовок і викрутка з шурупами для збирання виробу.
Саме оснащення до дрилі є невеликим дерев’яним корпусом у вигляді відкритої скриньки, що встановлюється на потрібній висоті на вертикальній штанзі, яка закріплена на плоскій опорі, що водночас слугує робочим майданчиком. У скриньку поміщається й кріпиться дриль, яка разом із корпусом може виконувати потрібні вертикальні рухи завдяки робочому важелю і поворотній пружині. Важіль шарнірно з’єднаний із корпусом і рухомим фіксуючим майданчиком на штанзі; на той самий майданчик спирається поворотна пружина всередині корпусу, надіта на штангу. Нижнім кінцем штанга вставляється в гніздо накладного бруса на опорі пристосування.
Корпус
Як уже було сказано, корпус збирається з дощатих заготовок у вигляді відкритого з одного боку вертикального ящика зі складною задньою стінкою, кришкою й днищем, однією боковиною й внутрішньою перегородкою, що відокремлює відсік дрилі від відсіку поворотної пружини з її опорним майданчиком.
Перегородка при збірці виходить за межі задньої стінки; на цьому виступаючому краї вона має щілинний виріз, у якому рухається робочий важіль. З боку пружини до перегородки кріпиться вертикальний брусок, який входить у паз опорного майданчика пружини: коли майданчик зафіксований на штанзі, брусок виконує роль напрямної, що виключає випадковий поворот корпусу під час робочого ходу.
Кришка корпусу має два отвори: один — під штангу, що проходить крізь неї; другий, невеликий — під гвинт чи шуруп, що кріпить вставлену у свій відсік дриль. У днища корпусу теж два отвори: малий — під штангу й великий — під розмір шийки вставленої дрилі. На обох панелях по їхніх зовнішніх поверхнях кріпляться допоміжні накладки — дерев’яні плашки з отворами під штангу (своєрідні підшипники ковзання).
Боковина відсіку дрилі разом із перегородкою виконують роль елементів жорсткості всієї конструкції.
Робочий важіль
Сам по собі робочий важіль не є складним: це дерев’яна планка ззаду корпусу, яка пропущена в щілину перегородки й з’єднана болтовою віссю з корпусом. На кінці важіль має другу таку саму вісь — для стикування з шарнірним плечем, що з’єднує його з опорним майданчиком пружини.
Робочим важіль називається недарма: при натисканні на його верхній кінець зусилля передається через вісь на корпус пристосування, який опускається вниз, а вставлена в нього дриль виконує робочий хід.
Опорний майданчик пружини
Опорний майданчик пружини — одна з основних деталей пристосування, адже саме він забезпечує встановлення потрібного робочого рівня верстата. Звідси й особливості його конструкції.
Майданчик виготовляється з дерев’яної прямокутної бобишки, у якій свердлиться відповідний отвір під штангу. Завдяки пропилу й затяжному болту майданчик можна жорстко фіксувати на штанзі на будь-якій потрібній висоті. А випиляний на ньому паз, як уже згадувалося, не дає корпусу повертатися по горизонталі.
Опора верстата
Опора верстата складається з двох деталей: робочого майданчика й опорного бруса, в отвір якого вставляється кінчик штанги.
Майданчик можна зробити з дошки, листа товстої фанери чи ДСП. Для більшої стійкості з нижнього боку по кутах майданчика можна наклеїти підп’ятники протиковзання з гуми (на малюнку не показані).
х — виступ передньої частини дрилі; у — висота корпусу; z — діаметр шийки дрилі
Опора штанги — це дерев’яний брус квадратного перерізу розмірами 60×60 мм, у якому свердлиться отвір під штангу верстата. Остання в нього просто вставляється, але може мати додаткове фіксуюче кріплення (наприклад, упорний шуруп), що дозволяє після завершення операцій складати пристосування для компактного зберігання.
Збірка пристосування
Збірка теж не є складною, оскільки всі основні деталі виконані з дерева, а отже й з’єднання — традиційні для цього матеріалу: на шурупах чи вставних круглих шипах (шкантах) з клеєм (столярний, ПВА).
Спочатку формується корпус із деталей, заготовлених з урахуванням габаритів дрилі, що використовується, а також робочий майданчик з опорним брусом під штангу. Робочий важіль із шарнірним плечем і опорним майданчиком пружини збираються окремо, після чого здійснюється з’єднання всіх елементів пристосування.
Для цього штанга встановлюється в опору на робочому майданчику; робочий важіль пропускається крізь щілину перегородки корпусу, а з’єднана з ним опора пружини й сама пружина вставляються в корпус, після чого зібраний вузол надівається на штангу.
Залишається затягнути болт опорного майданчика на потрібній висоті на штанзі, вставити в корпус дриль так, щоб її шийка потрапила у відповідний отвір у днищі корпусу, і закріпити її гвинтом чи шурупом крізь отвір у кришці корпусу. Ось і все — можна починати працювати, встановивши в патрон дрилі потрібне свердло.
«Моделіст-конструктор» № 11’2007