Відомо, що ловити рибу з човна краще, ніж з берега — зазвичай така рибалка буває набагато вдалішою. Але ж човен, хоч би гумовий, є далеко не в кожного дорослого любителя рибної ловлі. А де взяти таке плавзасіб, наприклад, юному рибалці? Навіть велику камеру від колеса вантажного автомобіля йому знайти непросто. Та й ненароком проткнути її рибальським гачком неважко.
Тим часом рішення питання щодо забезпечення себе надійним і дешевим (якщо не безкоштовним) плавзасобом, як кажуть, лежить під ногами. Використовуючи предмети, які викидають через неможливість їх ремонту або за непотрібністю, можна швидко збудувати непоганий пліт.
Для його виготовлення потрібні чотири пластмасові ящики з-під скляних пляшок (можна і без внутрішніх перегородок), стара розкладашка і кілька десятків пластикових півторалітрових пляшок з кришками. Якщо ящики тріснуті, то їх треба стягнути обручем зі сталевого відпаленого (щоб легше гнувся і не ламався) дроту діаметром 1,5—2 мм.
Перевернутий каркас розкладашки — готовий силовий набір для плота. Зазвичай у старих розкладашок буває порване брезентове полотно. Залишки його треба видалити разом з пружинами. Ціле полотно можна і залишити — воно послужить м’якою палубою. Якщо в каркасі розкладашки є поламані трубки, то їх частини треба з’єднати муфтою або накладними шинами (трохи розігнутими поздовжніми половинками таких самих трубок), скріпленими по довжині кількома дротяними скрутками.
Спорудження плота почнемо з того, що відпиляємо ножівкою по металу шарніри дуги зголів’я. Зробимо з цієї дуги траверсу, прикріпивши кожен її «вусик» до трубок рами по її середині хоча б двома скрутками до кожної її половини (як шину у випадку зламаної трубки), щоб рама не могла довільно скластися по шарніру. Але краще одну половину з’єднати чотирма хомутами — по два на кожній стороні. Хомути дозволять шляхом часткової розбірки скласти каркас розкладашки і зробити пліт компактнішим, якщо це потрібно, наприклад, для транспортування.
1 — трубка рами; 2 — пластмасовий ящик з-під склотари (4 шт.); 3 — крайні стійки; 4 — середня стійка; 5 — сидіння (дошка 200×20); 6 — дуга траверси; 7 — скрутки (дріт Ø1,5…2); 8 — хомути (4 шт.); 9 — пластикові пляшки місткістю 1,5 л; 10 — скрутки (шпагат)
Далі прикріпимо до каркасу ящики-поплавки, розмістивши їх по кутах рами догори дном. Ящики можна прив’язати капроновою мотузкою таким чином: довгу сторону верхнього пояса — до трубки рами, а середину нижнього (донного) пояса — до однієї з ніжок розкладашки, які тепер виконуватимуть роль стійок. Верхні пояси ящиків для надійності бажано посилити, стягнувши їх обручем з дроту.
Сидіння робимо з дошки товщиною не менше 20 мм. Ширина її 150 — 200 мм, а довжина — трохи більше, ніж відстань між крайніми стійками. Верх дошки треба обстругати і відшліфувати наждачною шкуркою або обтягнути шкірзамінником або якоюсь плівкою. Дошку пропускаємо знизу під середньою стійкою, спираємо на крайні і, встановивши її по осі рами, міцно прив’язуємо до середньої стійки мотузкою або дротом.
1 — лопасть (дюралюміній, гетинакс, лист s2, 2 шт.); 2 — веретено (дерев’яний стрижень); 3 — скрутки (дріт Ø1,5…2)
Тепер, для зручності, поставивши пліт на бік або перевернувши його, набиваємо всі чотири ящики півторалітровими пластиковими пляшками (у кожен вміщується 20 штук) так, щоб кришки впиралися в дно ящика. При цьому пляшки ледве втискуються і можуть навіть трохи деформуватися. Прикинемо водотоннажність: 1,5 л х 20 х 4 = 120 л. Отже, пліт, враховуючи його невелику власну масу, може прийняти на борт більше центнера вантажу, тобто буде триматися на плаву навіть з двома хлопцями-рибалками. Не біда, що ноги опиняться по щиколотку у воді, у холодну погоду виручать гумові чоботи. За потреби ж водотоннажність можна збільшити в півтора рази, прив’язавши ще два ящики з пляшками в середині плота, прикріпивши їх до рами і середніх стійок каркаса.
При описаній компоновці пліт має хорошу остійкість, а про його живучість (здатність залишатися на плаву при яких-небудь пошкодженнях) і ремонтопридатність говорити не доводиться: пошкодження навіть кількох пляшок нічим не загрожує (порівняйте з проколом гумового човна або камери), а полагодження зводиться до заміни пошкоджених пляшок на цілі.
Як рушій краще використовувати дволопатеве веслу байдарочного типу, на такому плавзасобі ним зручніше веслувати і керувати. У мілкому водоймищі можна пересуватися за допомогою жердини. Ентузіасти-«мореплавці» мають можливість встановити на плоті навіть вітрило, прикріпивши його щоглу хомутами до середньої стійки і дуги траверси. За потреби переміщення плота по суші його можна обладнати парою коліс від дитячого велосипеда або коляски, прикріпивши їх вісь до одного з кінців дошки сидіння.
І. ЯНКІН, інженер, м. Байконур, Казахстан