Механічні пили, що випускаються промисловістю, безумовно, полегшують працю, пов’язану із заготівлею дров на зиму. Але у більшості з них є один недолік: під час роботи весь агрегат разом з мотором доводиться тримати в руках, що під силу далеко не кожному.
У пропонованій саморобній конструкції вся силова установка стаціонарна, закріплена шарнірно на рамі. Дрова укладаються на спеціальні козелки, що знаходяться з протилежного боку рами. Щоб розпиляти колоду, необхідно увімкнути електродвигун і за допомогою важеля керування опустити пилку.
Конструкція проста у виготовленні, всі вузли механічної частини використані (з невеликими переробками) від старих механізмів. Основа її – рама, зварена з куточків № 5. З одного боку закріплюють козелки для дров, а з іншого на кронштейнах встановлюють вісь. Вона служить шарніром для поворотної пластини – основи силової установки. Пластина – сталевий лист товщиною 3 мм – кріпиться до куточка, привареного до осі. Вона має отвори для фіксації електродвигуна та приводного механізму пили. Для надання пластині поздовжньої жорсткості знизу кріпиться другий куточок. Між ним і пластиною по осі одного з отворів кріплення електродвигуна поміщають шайбу, завдяки якій можна регулювати натяг ременя, затягуючи або відпускаючи один з гвинтів двигуна і тим самим змінюючи вигин пластини.
1 – опорна рама, 2 – козелки, 3 – пила, 4 – важіль, 5 – шток, 6 – втулка, 7 – циліндр, 8 – електродвигун, 9 – пластина-основа, 10 – шків електродвигуна, 11 – шків-маховик, 12 – вісь, 13.
Як приводний механізм пили використовується з невеликими удосконаленнями пусковий двигун трактора ПД-10 Насамперед необхідно замінити стандартний шків на більший — Ø 260 мм. Найкраще використовувати від списаного тракторного двигуна Д-37. Він працюватиме як маховик, оскільки має противагу, що компенсує поступальний рух пили. Отвір під свічку слід збільшити до 30 мм і вставити в нього втулку із сальником, що фіксується в головці циліндра гайкою М30. Поршень двигуна теж піддають доопрацюванню: строго по центру висвердлюється отвір Ø 12 мм і навколо нього чотири отвори Ø 6 мм для того, щоб позбутися компресії. Поруч із центральним отвором висвердлюють поглиблення Ø 4 мм для фіксатора стопорної шайби, яка одягається на шток. Останній являє собою сталевий пруток довжиною 240 мм та Ø 16 мм. Один кінець його має різьблення М16, а інший – М12 і лиску для стопорної шайби. У циліндрі шток фіксується гайкою М12. На протилежний кінець нагвинчується тримач пилки і закріплюється контргайкою в положенні.
1 – козелки, 2 – опорна рама, 3 – вісь, 4 – пластина-основа, 5 – обмежувач, 6 – шайба, 7 – куточок
Як пили можна використовувати звичайну ручну ножівку, обрізану до 350 мм. Найголовніше, щоб при встановленні робочого органу його ріжуча кромка була паралельно ходу штока. Виходячи з цього, слід робити виріз під утримувач.
1 – поршень, 2 – циліндр, 3 – прокладка, 4 – шплінт, 5 – гайка, 6 – шайба, 7 – стопорна шайба, 8 – гайка, 9 – головка циліндра, 10 – втулка, 11 – шток, 12 – сальник, 15 – контрга пила, 16 – болт з гайкою та шайбою.
Від шківа двигуна Ø 85 мм (від автомобільного генератора) до кривошипно-шатунного механізму привод здійснюється клиноподібним ременем А-800, при цьому відстань між центрами шківів повинна бути 205 мм.
Виготовлений пристрій добре зарекомендував себе в експлуатації. З його допомогою одній людині легко впоратися із заготівлею дров на зиму.
Є. СИЧОВ, м. Корсунь-Шевченківський, Черкаська обл.