Постійні читачі «М-К» вже знайомі з оригінальними саморобками Михайла Ландишева. Творчий процес так захоплює Михайла, що, сконструювавши одну одиницю техніки, він майже одразу приступає до виготовлення другої. Так було і з тарабайками, і з електровелосипедами (див. «М-К» № 7-2019 і № 4-2024). На цей раз одна за одною на світ з’явилося три машини: два мотовелосипеди і мотосамокат. Всі вони мають схожу компоновку, видно, що автор хотів досягти максимальної компактності. Як він каже, «гараж-то не гумовий», і щось велике туди просто вже не поміститься.
Втім, це все відмовки. Більш вагома причина мінімізації розмірів цих транспортних засобів – необхідність їх перевезення в багажнику легкового автомобіля. Хочеться, наприклад, покататися на мотовелосипеді десь на природі вдалині від дому. Якщо їхати одразу на ньому, хай навіть і з моторчиком, то поки доберешся по пробках і світлофорах, будь-яке бажання зникне. Та й не завжди таке можливо через відстань. Тут же – виїхав на автомобілі за місто, дістав свій мінітранспорт, погоняв по стежках, отримав задоволення, закинув назад у багажник і повернувся додому. Зручно!
Як зазвичай, розповідь про саморобки Михайло почав зі своєї улюбленої байки, що знайшов він якось у купі «металу для творчості» іржаву велосипедну раму і багато бачені колеса… Мабуть, та купа якась чарівна: стільки в ній вже всього було знайдено і стараннями майстра перетворилося на працездатну техніку. І, схоже, вона у нього невичерпна!
Зрозуміло, рама використана не цілком, а лише частина від неї – головним чином рульова колонка з похилою трубою, що йде до педальної каретки. Передня вилка і кермо теж від велосипеда. А далі починається творчість. Трубами підходящого діаметра і достатньої міцності рама доведена до потрібної за умовами компоновки машини конфігурації. Цікаво, що двигун розташований на рухомому підрамнику строго по центру рами в поперечному напрямку. Було б простіше, мабуть, змістити його вбік, щоб ведуча і ведома зірочка, розташована на задньому колесі, опинилися на одній лінії. Однак при цьому через порушення центрування конструкція неминуче отримала б крен на один бік, і його, хоч би частково, довелося б компенсувати положенням водія. До того ж, при таких невеликих габаритах зміщений убік двигун буде сильно заважати посадці.
«Движки» на всіх трьох машинах абсолютно ідентичні. Це компактні одноциліндрові «китайці» робочим об’ємом 50 куб. см, на кшталт тих, що використовуються на мотокосах. Вони, звичайно, вже не з згаданої вище «купи», а нові, спеціально придбані під проект. Вони продаються вже укомплектованими бензобаком і глушником вихлопу, що економить час на реалізацію основної ідеї.
Мотор високооборотистий, тому штатно оснащений понижуючим ланцюговим редуктором з передаточним числом близько 3. Далі знову йде ланцюг: обертовий момент надходить на поперечний проміжний вал, що перекидає тягу на інший бік мотовелосипеда. Вал обертається в корпусі, виготовленому з тонкостінної труби діаметром 40 мм, на підшипниках 6202. Корпус приварений до рами. З різних сторін вала зірочки не однакові, тому наявне чергове пониження обертів приблизно в два рази. Мала ведома зірочка промвалу виступає в ролі ведучої для третьої і останньої ланцюгової передачі – на заднє колесо. Тут вже відбувається найбільш значне зниження обертів, і, відповідно, збільшення обертового моменту на колесі.
Відчуття від їзди на апараті Ландишева приблизно такі ж, як і від радянського мотовелосипеда з двигуном Д-6. Там для впевненого старту з місця потрібно було крутнути педалі, тут – достатньо трохи відштовхнутися ногами. Можна цього і не робити, мотор впорається, але для збільшення ресурсу відцентрового зчеплення бажано йому допомогти. Чому не педалями? Подивіться уважно на фото. Педалі є, але їх шатуни приварені до рами! Так що це просто підніжки – стилізація педалей. Та й строго кажучи, це не мотовелосипед, а мокік з ручним стартером. Розігнатися на ньому можна до 30 км/год, а більше і не треба – страшно.
Кілька слів про інших малюків. Їх концепція аналогічна. Тільки у того, що побільше, трохи інша рама, колеса діаметром 18 дюймів замість 16, є також деякі відмінності по керму і сидінню. Що ж стосується мотосамоката, то на ньому встановлені саме самокатні колеса, а не велосипедні, діаметром 230 мм і з литими шинами, в іншому – все приблизно те саме.
Саморобки Михайла Ландишева оригінальні і функціональні. Але будує він їх не тільки заради практичного сенсу. Його творчість ґрунтується на любові до мистецтва, на нестримному прагненні придумати щось незвичайне і реалізувати це в металі. Так художник, наприклад, може написати картину, а може створити триптих – одразу три картини. Різних, але об’єднані однією ідеєю. Саме таке багатопланове твір ми і спостерігаємо в даному випадку. Браво, майстер!
«Моделіст-конструктор» № 4’2025, Андрій ФАРОБІН